Прожитковий мінімум

Міністерство освіти і науки України

Реферат

Прожитковий мінімум

Виконав студент

__________________________

__________________________

Нау ковий керівник

__________________________

Реєстраційний номер_________

Дата ______________________

Підпис_____________________

2004

Зміст

Вступ. 3

1. Аналіз споживчого кошика. 4

2. Прожитковий мінімум: поняття та механізм визначення. 6

3. Проблемні питання розрахунку прожиткового мінімуму в Україні 9

Загальні висновки. 12

Використана література. 13

Вступ

Соціально-економічні перетворення, здійснювані в Україні, викликали значне зниження рівня життя населення. Зубожіння переважної частини сімей, особливо сімей з дітьми, неповних сімей, пенсіонерів, поява нової групи бідних сімей — безробітних, в тому числі «прихованих» безробітних, а також зниження рівня здоров’я населення, підвищення захворюваності і смертності, обумовили необхідність розробки та прийняття Законів України «Про прожитковий мінімум», «Про державні мінімальні соціальні стандарти» та «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям», а також Стратегії подолання бідності, Методики визначення сукупного доходу сім’ї та Методики визначення гарантованого державою мінімального доходу сім’ї для призначення адресної соціальної допомоги.

В світовій практиці такого мінімального соціального стандарту рівня життя не існує. А існує там такий показник, як межа бідності. Критерії визначення її існують різні. Так, Організацією Об’єднаних Націй разом з Організацією економічного співробітництва та розвитку і Всесвітнім банком бідність визначається як частка населення, доходи або споживання яких становлять менше одного долара на день, а відносна бідність відповідає, наприклад, пороговому показнику бідності, який становить половину середнього доходу на душу населення.

В країнах Європейського Союзу за межу бідності прийнято 50 відсотків від щомісячного медіанного доходу для кожної країни. В Російській Федерації за межу бідності прийнято прожитковий мінімум. В Україні, у відповідності із законом, прожитковий мінімум застосовується також для визначення права на призначення соціальної допомоги, а значить, і для визначення межі бідності.

Розглянемо більш детально складні питання, що пов’язані з визначенням прожиткового мінімуму.

1. Аналіз споживчого кошика

Як міра соціального захисту населення у практиці здійснення соціальної політики застосовуються розрахунки мінімального споживчого бюджету, що визначає витрати на придбання набору споживчих товарів та послуг для задоволення основних фізіологічних і соціально-культурних потреб людини. Розрахунки мінімального споживчого бюджету використовуються як соціальні нормативи при прогнозуванні змін життєвого рівня населення, визначенні мінімальних розмірів заробітне плати, пенсій, стипендій, соціальних допомог та інших соціальних виплат, а також витрат держави на харчування у лікарнях, інтернатах, школах та інших установах соціальної сфери.

Особливе значення має оцінка межі малозабезпеченості. Як соціально-економічне явище вона характеризується такими показниками:

М₁ — мінімальний споживчий бюджет (вищий рівень малозабезпеченості);

М₂ — гарантований прожитковий мінімум (офіційно затверджуваний рівень мінімальної зарплати та пенсій);

М₃ — соціально-фізіологічний прожитковий мінімум (нижчий рівень малозабезпеченості);

М₄ — грошові доходи на душу населення.

Практика розвинутих країн свідчить про те, що держава не гарантує своїм громадянам прожиткового мінімуму на рівні М₁ . Так, у Франції у 1989 році мало місце М₁ = 4500 франків, М₂ = 1665 франків. Однак повинно зберігатися співвідношення М₃ ≤М₂ ≤М₁ [6, 167].

За методикою Європейського Економічного Співтовариства визначаються дві межі бідності — верхня та нижня: 60 та 40% від М₁ (чи М₄ ). Ототожнюючи межу бідності за нижнім варіантом з показником М₂ як показником мінімально-прогнозованої заробітної плати та пенсій, отримуємо методом усереднення: М₂ =0,4(М₁ +М₄ )/2 грн./місяць.

Що стосується показника прожиткового мінімуму М₃ , то його розрахунки повинні вестися у рамках мінімуму споживчого бюджету та споживчого кошика за статево-віковими групами населення, типами родин, іншими соціально-економічними ознаками [1, 3—12]:

П₁ — статево-вікові групи населення: чоловіки та жінки працездатного віку: 18—29 років, старші 30 років; чоловіки та жінки 60—74 років, старші 75 років; діти та підлітки, у тому числі 14—17 років.

П₂ — типи родин: родина без дітей, родина з дітьми (стандартна сім’я з 4 чол., діти-хлопчик, дівчинка), багатодітна родина, самотні. Диференціація родин виявляється, зокрема, у співвідношеннях працюючих членів родини та утриманців тощо.

П₃ — рівні забезпеченості. Зокрема, малозабезпечені: особи похилого віку (з підвищеною потребою у ліках), багатодітні родини, неповні р

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать