Маржиналізм та його основні ідеї

ПРИКАРПАТСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. В.СТЕФАНИКА РЕФЕРАТ

НА ТЕМУ:

«Маржиналізм та його основні ідеї»

м. Калуш – 2010 р.

Вступ

Мажиналізм ( від франц. marginal - граничний) - економічна теорія, що досліджує закономірності економічних процесів на основі використання граничних величин. Відповідно всі основні категорії в маржинальній теорії засновані на застосуванні кількісного аналізу, при якому провідна роль приділяється використанню поняття меж. Це такі категорії, як гранична продуктивність, граничні витрати, гранична корисність та ін.

До маржиналістичної школи в політекономії відносяться економісти австрійської школи К.Менгер, Ф. Везер, Є. Бем-Баверк, які використовували категорію граничної корисності для визначення величини вартості товару.

Представники неокласичної теорії У. Джевонс, Л. Варес, В.Парето у своїй теорії ринкової рівноваги використовували граничні величини при аналізі залежності між попитом та пропозицією й цінами при побудові кривих попиту та пропозиції. Дж. Б Кларк об'єднав маржиналістичні концепції, створивши теорію граничної продуктивності.

Маржиналістична теорія дозволила застосувати до дослідження економічних процесів кількісні методи, ефективно використовувати в економічній науці математичний апарат; дозволила створити економічні моделі; проаналізувати еластичність попиту й поставити проблему оптимуму.

Маржиналізм та його основні ідеї

Протягом останніх 30 років XIX в., класичну політичну економію змінила маржиналістична економічна теорія. У значній мірі ця зміна стала наслідком величезного прогресу в науці, особливо її природніх і гуманітарних галузях, і економіка, яка усе більш знаходила ознаки монополістичного типу господарювання.

Основна ідея маржиналізму – дослідження граничних економічних величин як взаємозалежних явищ економічної системи в масштабі фірми, галузі (макроекономіка), а також у масштабі всього народного господарства (макроекономіка). У даному контексті сучасний маржиналізм містить у собі неокласичну та кейнсіанську економічні концепції, а економіка вперше стала наукою, яка вивчає взаємозв'язок між даними цілями й даними обмеженими засобами, що мають альтернативні можливості використання.

Слід мати на увазі, що альтернативна можливість припускає використання ресурсів і витрат часу тільки для досягнення якої-небудь мети. Виходячи із цієї ідеї, що лежить в основі маржиналізму, Л. Роббінс затверджує наступне: «Якщо ми щось вибираємо, ми змушено відмовлятися від інших речей, від яких в інших обставинах ми б не відмовилися. Рідкість засобів, призначених для задоволення цілей різної значимості, – це майже універсальна властивість середовища, у якім відбувається людська діяльність. Економічна наука – це наука, що вивчає людську поведінку з погляду співвідношення між цілями й обмеженими засобами, які можуть мати різне вживання».

Переоцінку витриманих майже за двохсотлітню історію цінностей «класичної школи», що відбувся в останній третині XIX сторіччя, в економічній літературі нерідко характеризують як якусь «маржинальну революцію». Пояснюючи суть «революції», потрібно відзначити, що маржиналізм базується дійсно на принципово нових методах економічного аналізу, що дозволяють визначати граничні величини для характеристики змін, що відбуваються, у явищах. У цьому одне з його важливих відмінностей від класичної політичної економії, автори якої задовольняли, як правило, лише характеристикою сутності економічного явища (категорії), вираженої в середній або сумарній величині. Так, наприклад, по класичній концепції в основі визначення ціни лежить витратний принцип, що погоджує її величину з витратами праці (по іншім трактуванню – витратами виробництва).

За концепцією маржиналістів, формування ціни (через теорію граничної корисності) погоджується зі споживанням продукту, тобто обліком того, наскільки зміниться потреба в оцінюваному продукті при додаванні одиниці цього продукту. Ще одна «революційна» відмінність методології маржиналізму полягає в тому, що якщо класики підрозділяли економічні явища тенденційно, вважаючи, зокрема сферу виробництва первинної стосовно сфери обігу, а вартість – вихідною категорією всього економічного аналізу, то маржиналістами економіка розглядається як система взаємозалежних господарюючих суб'єктів, що розпоряджаються господарськими благами, тобто матеріальними, фінансовими й трудовими ресурсами. Тому саме завдяки маржинальній теорії проблеми рівноваги й стійкого стану економіки стали предметом аналізу результатів взаємодії з навколишнім середовищем як підприємств і фірм так і народного господарства в цілому. Далі, у порівнянні із класичною, маржинальная теорія широко застосовує математичні методи, у тому числі диференціальні рівняння. Причому математика для маржиналістів необхідна не тільки для аналізу граничних економічних показників, але й для обґрунтування прийняття оптимальних розв'язків при виборі найкращого варіанта з можливого числа станів і гіпотез. Зокрема, про останні, тобто про гіпотези, М. Фрідмен писав, що їх змістовність через фактичні дані може «пояснити» і навіть «показати, чи є вона «правильною» або «помилковою», або, краще сказати, чи буде вона «прийнята» як обґрунтована або «відкинута». тому що «єдиним конкретним тестом, що дозволяють судити про обґрунтованість гіпотези, може бути порівняння її пророкувань із реальністю». Про цю же специфіку маржинальної теорі

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать