Финансовый кризис 2008 год

Як ми бачимо, світова фінансова криза почалася в середині 2008 року і перейшла в найбільшу світову фінансово-економічну. Вона призвела до різкого зниження темпів економічного росту в світовій і національних економіках. У найбільшій мірі криза зачепила ті країни, де домінують сировинні і добувні галузі, в експорті переважає продукція з низьким ступенем переробки, де не вирішені питання зміцнення своїх позицій у світовій економіці завдяки цілеспрямованому і форсованому розвитку високотехнологічного і наукомісткого виробництва. Щодо України, то спостерігається низький рівень виробничої бази промисловості та слабке фінансування державою науково-дослідних (НДР) і дослідно-конструкторських розробок (ДКР). Тому головною проблемою в управлінні підприємством стає проблема управління підвищенням ефективності його інноваційної діяльності.

Проблемою підвищення інноваційної активності (джерело) займається дуже багато спеціалістів, бо цей процес є безперервним. Її вирішення дасть змогу перейти до створення і використання технологій більш високого рівня, а, отже, й прискорити економічне зростання національної економіки. Крім того, досвід розвинутих країн свідчить, що вихід з економічної кризи неможливий без активізації інноваційної діяльності. Також інноваційний шлях відкриває змогу стати економічно незалежною країною.

Згідно з Концепцією розвитку національної інноваційної системи головні недоліки національної інноваційної системи спричинено []:

· непослідовністю реалізації зовнішньої та внутрішньої економічної політики;

· відсутністю стратегії науково-технологічного та інноваційного розвитку, непослідовністю у формуванні та реалізації державної політики у сфері наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності;

· недостатньою результативністю вітчизняного сектору наукових досліджень і розробок, зокрема низькою активністю державних наукових установ у сфері патентування і ліцензування [] прав інтелектуальної власності;

· низьким рівнем інноваційної культури [] суспільства та неефективністю впливу освіти на його підвищення;

· домінуванням галузевого підходу до провадження інноваційної діяльності над функціональним;

· нерозвинутою інноваційною інфраструктурою [];

· відсутністю ефективних економічних стимулів до оновлення суб'єктами господарювання основних фондів та здійснення інвестицій у розвиток інноваційного потенціалу;

· зниженням стимулюючої ролі плати за працю, продуктивності праці та рівня фондоозброєності працівників [] у наукоємних галузях національної економіки;

· недостатньою підтримкою з боку держави вітчизняних експортерів інноваційної продукції в умовах високої конкуренції на світовому ринку високотехнологічних товарів і послуг [];

· незавершеністю процесів перерозподілу власності шляхом приватизації, які об'єктивно пов'язані, зокрема, з банкрутством [] окремих підприємств та галузей промисловості.

Галузева структура промислового виробництва так і залишається неефективною. Промислова продукція в основному орієнтується на виробництві сировини, матеріалів та енергетичних ресурсів, які складають більш як 2/3 загального обсягу. Частка продукції соціальної орієнтації поступово знижується. Тепер знаходиться на рівні 1/5 загального обсягу промислового виробництва. Галузь машинобудування взагалі майже у 2-3 рази нижча за рівень, який мають розвинені європейські країни. Сировинна спрямованість виробничої структури, розрахована переважно на потреби експорту, робить промисловість і економіку в цілому надзвичайно залежними від кон'юнктури зовнішнього ринку [], стримує розвиток внутрішнього ринку і звужує національні можливості щодо розвитку економіки та призводить до виснажливого та нераціонального використання природних ресурсів, прискорення процесів забруднення і деградації довкілля. Вкрай загострилася проблема технологічного стану промислового виробництва. Досвід розвинених країн показав, що досягнення високого рівня споживання і якості життя можливо лише на засадах нової постіндустріальної цивілізації [], найсуттєвішими ознаками якої є інноваційний розвиток.

Інтелектуальний потенціал України, за даними ЮНЕСКО, й дотепер залишається досить потужним - 23-е місце, в той час як Фінляндія - 1-е, США - 13-е, Росія - 27-е. Хоча за останні роки науково-технічний потенціал скоротився у 2,5-3рази. У рейтингу Всесвітнього економічного форуму у 2008-2009 роках Україна серед 134 країн посіла у сфері розвитку початкової освіти 37 місце, у сфері розвитку вищої освіти - 45 місце, у сфері формування факторів інноваційного розвитку 52 місце, за оснащеністю сучасними технологіями - 65 місце, у сфері захисту прав інтелектуальної власності [] — 114 місце.

Україні має високі показники розвитку сфер, що є первинними джерелами інноваційного розвитку. Проте однією з головних проблем є те, що інноваційний потенціал використовується, у порівнянні з іноземними країнами, менш ефективно. Тому є загроза перетворення України у країну, яка експортує сировинні ресурси [] для промислового й інтелектуального виробництва.Визначальним критерієм оцінки ефективності інноваційно-трансформаційних змін в економіці країни є зростання наукоємності ВВП або зростання масштабів фінансування наукових досліджень і розробок у ВВП. В Україні, з 1995 року цей показник тримається на рівні 1,2-1,3%, що навіть нижче від законодавче встановленого рівня (1,7%) і від рівня 1990 року (3,11% від ВВП). У той час як високорозвинені країни забез