Економічна думка Давньої Греції

План:

Вступ. Економічна думка древньої Греції

1. Аристотель – перший економіст в історії.

2. Марко Качаний та Ю.Колумелли

3. Економічна думка середньовіччя

Висновок

Лiтература

Вступ. Економічна думка древньої Греції.

Чому ми починаємо саме з розгляду поглядів мислителів Древньої Греції? Невже до них людство не мало ніякого подання про економіку? Як видно, це не так, якщо врахувати, що економіка так само стара, як і людське суспільство. Але оскільки економічна думка спочатку не відокремлюється від інших форм мислення про суспільство, точно визначити її перші прояви неможливо. При бажанні можна довести, що першим економічним добутком є Біблія. Це питання пристрастей автора й суперечка тут була б безглуздим.

Отже, чому саме ми все-таки починаємо з економічної думки Древньої Греції? По-перше, ми віддаємо данину поваги людям, які дали науці ім'я. "Економіка" - слово давньогрецького походження, дослівно означає "домоведення". Уперше зустрічається в грецького мислителя Ксенофонта, будучи заголовком твору, у якому розглядаються розумні правила ведення домашнього господарства й землеробства. До речі, такий зміст (наука про домашнє господарство) це слово зберігало протягом століть. Але не тільки цим визначається наша увага до економічних поглядів даної епохи.[3]

1. Аристотель – перший економіст в історії.

Економічна думка це не просто сума спостережень і відомостей про господарське життя. Вона припускає відоме узагальнення, абстракцію, тобто певний економічний аналіз. Першим, хто піддав аналізу економічні явища й спробував виявити закономірності розвитку суспільства став давньогрецький мислитель Аристотель (384-322 р. до н.е.). Тому його можна з повним правом назвати першим економістом в історії науки.

На поглядах Аристотеля ми зупинимося докладніше, оскільки:

по-перше, його економічні погляди одержали розвиток в економічній думці середньовіччя, можна сказати, що деякою мірою вся вона спочиває на так званих догмах Аристотеля.[6]

а по-друге, що більше для нас важливо, Аристотель перший поставив проблему, що стала центральної для економістів протягом багатьох сторіч і дотепер є предметом дискусій.

Питання на перший погляд простій: "Чим визначається пропорції обміну товарів?" Або, інакше кажучи, що робить товари порівнянними? Саме відповідь на дане питання розділив економістів на два самих великих плини в історії економічної думки: прихильників трудової теорії вартості, і прихильників різних варіантів теорії, суть яких у тім, що вартість є категорією суб'єктивної й виводиться з оцінки людьми корисності товару. У самого Аристотеля існувало кілька крапок зору на рішення даної проблеми. У його працях можна знайти й зачатки трудової теорії вартості, і згадування про те, що в основі пропорцій обміну товарів лежить їхня корисність, і твердження, що порівнянними товари роблять гроші, які є загальної для всіх потребою. Але не будемо шукати вичерпної відповіді на це питання в Аристотеля. Його внесок в історію економічної думки вже в тім, що він чітко сформулював проблему. А чітко сформулювати проблему - наполовину неї вирішити.

Цікавий Аристотель й у своєму аналізі капіталу, що в античному світі існував у торговельній і грошовій формі. Для його аналізу він навіть уводить новий термін "хрематистика". Під хрематистикой Аристотель розумів діяльність, спрямовану на витяг прибутку, на нагромадження багатства, на відміну від економіки - як діяльності, спрямованої на придбання благ для будинку й держави. При цьому першу форму організації господарства Аристотель уважав протиприродної, а його особливе обурення викликав відсоток, що він розцінював як саму протиприродну форму доходу, тому що, на його думку, гроші призначені лише для обміну й не можуть народити нові гроші. Відповідно до поглядів Аристотеля, відсоток являє собою "вигоду" за рахунок боржника, що привласнив лихвар і тим збагатився й це присвоєння є вираження його порочної жадібності й скнарості. Лихвар привласнив відсоток несправедливо, тому що він його не створював, а змусив віддати собі, зробивши гроші джерелом придбання нових грошей, уставши на шлях корінного перекручення їхньої природи.[4]

Аналізуючи природу грошей, Аристотель наполягав на тому, що гроші є результатом угоди між людьми й "у нашій владі зробити їх з". Але й тут його позиція двоїста. Розрізняючи економіку й хрематистику, Аристотель підкреслює, що якщо гроші ставляться до "економіки" - те це знак вартості, обумовлений законом або звичаєм, а якщо до "хрематистике" - те вони виступають як реальний представник неістинного багатства. Більше того, саме з винаходом грошей відбувається руйнування економіки, перетворення її в хрематистику, у мистецтво робити гроші. А в мистецтві наживати статок "...ніколи не буває межі в досягненні мети, тому що метою тут виявляється безмежне багатство й володіння грішми... Всі, що займаються грошовими обіг, прагнуть збільшити свої капітали нескінченно". Тому й багатство, до якого прагнути хрематистика, безмежно. Аристотель із жалем констатує, що з економіки неминуче виростає хрематистика. У сучасних термінах це визнання означає, що із простого товарного виробництва неминуче. [3]

Серед іншого, хвилювала Аристотеля й проб

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать