Передліцензійні угоди

У тривалому процесі підготування й укладання договорів про передачу технології певне місце займає початковий період входження розроблювача до цього процесу. З одного боку, власник інтелектуальної власності, намагаючись зацікавити партнера, хотів би при цьому зберегти певний контроль над своїми розробками, не показуючи поки що всієї інформації. Як продати те, що побоюєшся показати повністю, особливо коли не вистачає засобів на повноцінну правову охорону? Його партнер, своєю чергою, що, врешті, готовий докласти зусиль до технології, хоче мати певні гарантії повернення вкладених коштів, а це вимагає знання всіх істотних деталей. Як купити те, чого не показують?

Переговори про укладання угоди на передачу технології можуть виявитися важким процесом. Сторони, що беруть у них участь, повинні добре знати одна одну, мати змогу вивчити різні варіанти співробітництва та знайти баланс між бажаннями кожної зі сторін.

Під час проведення переговорів докладніше з'ясовуються можливі ризики, на які наражаються сторони. Кожна сторона повинна передати іншій інформацію, що тій украй необхідна, і жодна зі сторін не буде впевнена в прийнятному результаті переговорів доти, поки не буде досягнуто остаточної згоди. Тому при веденні складних переговорів загальноприйнятою практикою стало складання попередніх документів задля зменшення ризику для кожної зі сторін.

Щоб зберегти таємність переданої партнерові інформації, між усіма залученими до переговорного процесу сторонами можуть і мають бути укладені угоди про конфіденційність. Протокол про наміри, що визначає спрямованість сторін, можна підписувати як другий попередній документ. Розгляньмо детальніше ці два документи.

Угода про конфіденційність. Ціль угоди про конфіденційність – захист всієї інформації для сторони, що вступає в переговори. Перед початком проведення будь-яких конкретних переговорів стосовно передання технології всі залучені сторони повинні мати змогу оцінити пропоновану технологію. При цьому до уваги братимуть як технологічні, так і комерційні можливості пропозиції.

Угоду про конфіденційність слід підготувати до того, як відкриється доступ до технології. Договір про конфіденційність покладає на сторону, що отримує інформацію, обов'язок повідомляти її тільки тим своїм працівникам, яким ця інформація необхідна для роботи, заради виконання якої її передають. Своєю чергою, ці працівники повинні зобов'язатися не розголошувати. Якщо за характером переданих відомостей передбачається копіювання інформації, в договір найчастіше вносять зобов'язання позначати всі такі копії відповідним грифом. Рекомендується вносити в договір про конфіденційність недвозначний запис про відсутність прав одержувача інформації на будь-яке її використання, крім обговореного в договорі.

Договір про конфіденційність часто передбачає передання інформації на певний термін, наприклад, на півроку, рік або два. Тоді в ньому передбачається або повернення всіх носіїв інформації первинному власникові, або знищення їх, якщо повернення економічно не виправдане, а також встановлюється, що зобов'язання конфіденційності зберігаються визначений період і після завершення терміну.

Однією з найважливіших умов успішного укладання договору про передання технології є унеможливлення передчасного розкриття сутності ноу-хау, що наявне в багатьох угодах передачі прав, причому не обов'язково у вигляді оформлених конфіденційних матеріалів. Без жодного сумніву, якщо вся технологічна інформація опублікована, то переговори про передачу прав можуть бути взагалі недоцільними.

Угоду про конфіденційність укладають для того, щоб сторона, яка передала інформацію, могла бути впевнена в тому, що одержувач інформації триматиме її в секреті від інших сторін і використовуватиме тільки для себе й лише для визначених обговорених цілей. У такій угоді сторона, що має цінну інформацію й збирається надати її третій стороні, може бути названа «Сторона, що надає інформацію», а та, що одержала інформацію, відповідно, «Одержувач». Обоє, «Сторона, що надає інформацію» та «Одержувач», можуть бути окремими особистостями або організаціями.

Отже, можлива форма угоди про конфіденційність зводиться до такого. «Одержувач» погоджується поводитись з інформацією як з конфіденційною і не розголошувати її іншій особі або організації. Первинна інформація, що має бути розкрита, звичайно зазначається в описі, який формують сторони угоди. Однак якщо в перебігу обговорення або візитів «Одержувач» отримує більше інформації, ніж це розкрито в переданих йому первинних документах, то він зобов'язаний поводитися з цією інформацією так само, як з конфіденційною.

Використання інформації «Одержувачем» звичайно визначається в загальних умовах в описі, що є частиною угоди. Ці умови можуть відноситися до використання інформації для того, щоб провести тести та випробовування, виконати оплачені роботи, використовувати її для технічного розвитку тощо.

До цієї умови можна долучити кілька вимог, що визначають, як «Одержувач» повинен контролювати за отриманням інформації, а саме:

- тримати інформацію окремо від інших досьє компанії «Одержувача»;

- обмежити копіювання тільки копіями, необхідними для погодженого використання цього матеріалу;

- повертати ці матеріали за вимогою «Сторони, що надає інформацію».

Розгляньмо можливі формулювання найважливіших статей такої угоди між двома фірмами – «Сторона, що надає інформацію» і «Отримувач», па