Ціноутворення в інвестиційній сфері будівництва

1. Особливості ціноутворення в інвестиційній сфері

Інвестиційна сфера щодо питань ціноутворення має деякі особливості.

По-перше, для визначення вартості будівництва використовується дворівнева система цін, яка охоплює базисну кошторисну вартість будівництва й таку, яка визначається на стадії укладання підрядного контракту. Базисна кошторисна вартість визначається на стадії розроблення проектно-кошторисної документації за кошторисними нормами й цінами. Вартість будівництва визначається в процесі укладання підрядного договору (договірна ціна), ураховує додаткові витрати замовника й підрядчика у зв’язку з лібералізацією цін за ринкових умов. Отже, ціна на будівельну продукцію в недержавному секторі затверджується замовником (інвестором).

По-друге, у будівництві можуть визначатися ціни споживчої одиниці продукції (вартість 1 м² житлової, виробничої або загальної площі), вартість одного ліжко-місця для лікарень, санаторіїв посадочного місця для кафе, ресторанів, кінотеатрів тощо. Ці ціни мають важливе значення під час продажу будівельної продукції.

По-третє, ціни на будівельну продукцію визначаються індивідуальним кошторисом. І навіть об’єкти, споруджені за типовим проектом, мають різну кошторисну вартість за рахунок місцевих відмінностей: вартість земельного майданчика, обсяг земельних робіт та нульового циклу, витрат на спорудження елементів виробничої та соціальної інфраструктури тощо.

По-четверте, ціни в будівництві виконують планово-облікові функції, що є підставою для укладання договорів і розрахунків за виконані роботи й надані послуги, а також для складання звітів.

По-п’яте, дуже великою особливістю ціноутворення в інвестуванні є метод нормування поточних витрат та планових нагромаджень, тобто накладні витрати визначаються за затвердженими нормами в процентах до прямих витрат, а планові нагромадження — у процентах до кошторисної собівартості робіт (суми прямих і накладних витрат). Перераховані особливості ціноутворення мають суттєві вади, які впливають на якість кошторисів.

Уряд України поступово вдосконалює систему ціноутворення в інвестиційній сфері. У 2000 р. було затверджено його новий порядок у складі державних будівельних норм (ДБН). Цей порядок визначення вартості будівництва, що здійснюється на території України (ДБН Д.1.1-1-2000), ураховує оптові ціни на промислову продукцію, тарифи на транспортування вантажів, тарифні ставки на оплату праці, постачальницько-збутові націнки.

Ним установлюються правила визначення вартості нового будівництва, реконструкції й технічного переоснащення підприємств, будівель і споруд усіх галузей економіки України для кожного учасника інвестиційного процесу, незалежно від форм власності й відомчої належності розповсюджується він на підрядний, господарчий і змішаний способи будівництва, має обов’язковий характер для інвестицій, які фінансуються за рахунок державного бюджету, державного кредиту для державних підприємств і бюджетів усіх рівнів, а також за визначення базисної кошторисної вартості для будівель, які фінансуються інвесторами недержавних форм. У разі визначення договірних цін порядок має рекомендаційний характер.

Система ціноутворення в будівництві містить кошторисні нормативи, правила визначення вартості будівництва та складання інвесторської документації.

Кошторисне нормування й ціноутворення в будівництві мають вирішувати такі завдання:

— забезпечення визначення вартості будівництва на всіх стадіях інвестування через систему ціноутворення в будівництві;

— підвищення ефективності капітальних вкладень, забезпечення економії фінансових та інших ресурсів, упровадження досягнень науки, техніки, передового вітчизняного й закордонного досвіду в будівельному виробництві, застосування нових матеріалів, виробів і конструкцій, організаційних заходів тощо.

Кошторис — це сукупність нормативних розрахунків, які визначають вартість робіт зі спорудження окремого об’єкта й матеріально-технічні та трудові витрати для цього.

Інвесторська кошторисна документація — це сукупність кошторисів, відомостей кошторисної вартості пускових комплексів, черг будівництва, зведень витрат, пояснювальних записок до них та відомостей ресурсів, складених на стадії розроблення проектної документації.

Кошторисні нормативи — це узагальнена назва комплексу кошторисних норм, що об’єднуються в окремі збірники. Разом із правилами й положеннями, що містять необхідні вимоги, вони слугують для визначення вартості будівництва.

Кошторисні нормативи поділяють на такі види:

— загальнодержавні будівельні;

— відомчі;

— для окремих видів будов;

— індивідуальні.

Кошторисна норма — це сукупність ресурсів (трудовитрат, часу роботи будівельних машин і механізмів, витрат матеріалів, виробів і конструкцій), установлена на прийнятий вимірювач будівельних або монтажних робіт, а також конструкцій, виражена, як правило, у натуральних величинах або у формі коефіцієнтів. Головна функція такої норми — визначення нормативної кількості ресурсів, необхідних для виконання відповідного виду робіт, як основи для наступного переходу до вартісних показників.

Загальнодержавні будівельні кошторисні нормативи є обов’язковими для застосування всіма організаціями, установами й підприємствами, незалежно від їх відомчої належності й форм власності за визначення вартості будов (об’єктів), будівництво яких здійснюється із залученням бюджетни