Гранична і середня схильність до заощаджень в Україні

РЕФЕРАТ

Гранична і середня схильність до заощаджень в Україні

Перш ніж обчислити граничну і середню схильність до заощаджень в Україні, з`ясуємо основні макроекономічні визначення економічних категорій, пов`язаних з заощадженнями, та фактори, що на них впливають.

Заощадження – це неспожита частина особистого безподаткового доходу. На рис. 1 наочно видно функції споживання і заощадження.

Рисунок 1 – Функції споживання і заощадження

Середня схильність до заощадження (ССЗ) - частка безподаткового доходу (Д), яка спрямовується на заощадження (З), виражена у відсотках.

Так як Д = С + З, то ССС + ССЗ = 100% або ССС + ССЗ = 1, де ССС – Середня схильність до споживання

Закономірність - середня схильність до споживання перевищує граничну схильність до заощаджень.

ССС > ССЗ

Гранична (додаткова) схильність до споживання (ГСС) - показує, яка частка додаткового доходу спрямовується на додаткове споживання.

Гранична (додаткова) схильність до заощадження (ГСЗ) - показує, яка частка додаткового доходу направляється на додаткові заощадження.

Так як DД = DС + DЗ, то ГСС + ГСЗ = 100% або ГСС + ГСЗ = 1

Тенденція - із зростанням доходу зростають одночасно і споживання, і заощадження, але при цьому гранична схильність до споживання зменшується, а гранична схильність до заощаджень, навпаки, збільшується. Нижче. на рис 2 наведена схематична інтерпретація цієї загальносвітової тенденції:

Рисунок 2.

Крім доходу на обсяги споживання і заощадження впливають фактори, приведені в таблиці 1.

Додатковий обсяг споживання (DС) можна знайти за формулою:

DС = DС_А + ГСС ´ DД

де С_А - автономне споживання, яке залежить лише від недохідних факторів.

Таблиця 1 – Фактори, яки впливають на обсяги споживання і заощадження

1.	Багатство	чим більше розмір вже накопиченого багатства (нерухомого майна і фінансових засобів), тим менше стимули до заощаджень.
2.	Податки	чим менший розмір податків, тим більший безподатковий дохід і відповідно збільшується можливості як споживання, так і заощадження.
3.	Відрахування на соціальне страхування	збільшення цих відрахувань призводить до скорочення поточного споживання і заощадження, але водночас чим краща система соціального забезпечення, тим менші заощадження населення протягом трудового життя.
4.	Рівень цін	зростання цін веде до скорочення споживання і заощадження, та навпаки.
5.	Очікування	якщо очікування населення щодо майбутніх змін цін, доходів, виникнення дефіциту несприятливі, домашні господарства змушені створювати резервні запаси, тим самим збільшуючи поточне споживання і зменшуючи заощадження. Очікування приросту грошових доходів у майбутньому також активізує споживчий попит в поточному періоді.
6.	Споживча заборгованість	чим більша споживча заборгованість, тим менш обсяги споживання і заощаджень, і навпаки.
7.	Відсоткова ставка	при зростанні відсоткової ставки поточне споживання зменшується, а заощадження зростають, що водночас збільшить майбутнє споживання.

Додатковий обсяг заощадження (DЗ) можна обчислити за формулою:

DЗ = DЗ_А + ГСЗ ´ DД

де З_А - автономне заощадження, яке залежить тільки від недохідних факторів.

Під впливом недоходних факторів криві споживання і заощаджень зміщуються вниз або вгору.

Значну увагу дослідженню агрегованої величини сукупних заощаджень приділив Дж. Кейнс. В своїй головній праці „Загальна теорія зайнятості, процента і грошей” Дж. Кейнс стверджував, що в умовах розвинутого грошового господарства гроші окрім функції розрахункової одиниці і засобу обміну починають виконувати функцію засобу збереження вартості. З’являється, відповідно, попит на гроші – потреба в ліквідності. Досліджуючи нову роль і якість грошей, Дж.М. Кейнс відмічає, що гроші перетворюються в самостійний актив тривалого користування і тому починають відігравати свою особливу самостійну роль та впливати на мотиви поведінки економічних суб’єктів.

Попит на гроші, у Дж. Кейнса, складається з трьох складових, однією з яких є попит, пов’язаний з обережністю та прагненням убезпечити себе від непередбаченості майбутньої ситуації. Економічні суб’єкти завжди прагнуть заощаджувати певні грошові резерви – найбільш ліквідні тривалі активи, щоб забезпечити собі можливість покриття майбутніх непередбачених фінансових витрат.

Таким чином, на думку Дж. Кейнса, в суспільстві в умовах розвинутого грошового господарства завжди існує певна схильність до ліквідності. І позичковий процент є платою за відмову від ліквідності.

Наявність схильності до ліквідності впливає на бажання членами суспільства заощаджувати частину свого доходу. Тому не весь отриманий дохід іде на споживання і отже витрачається.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать