Циклічність як загальна форма економічної динаміки

Реферат з теми:

«Циклічність як загальна форма економічної динаміки»

План

Вступ

1. Прогнозування з урахуванням циклічності економічного зростання

2. Чотири кондратьєвських цикли (по оцінках Менша)

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Теорія економічних циклів разом з теорією економічного зростання відноситься до теорій економічної динаміки, яка пояснює рух народного господарства, якщо теорія зростання досліджує чинники і умови зростання як довготривалій тенденції, то теорія циклу – причини коливань економічної активності в часі. Напрям і ступінь зміни сукупності показників, що характеризують рівноважний розвиток економіки, утворюють економічну кон'юнктуру.

Природа циклу до цих пір є одній з самих спірних і маловивчених проблем. Дослідників, що займаються вивченням кон'юнктурної динаміки, умовно можна розділити на тих, хто стоїть на детерміністських позиціях і стверджує, що економічні цикли виявляються з регулярністю приливів і відливів.

Представники першого напряму, до яких належать найбільш авторитетні учені сучасної західної неокласичної школи, вважають, що цикли є наслідком випадкових дій (імпульсів або шоків) на економічну систему, що і викликає циклічну модель відгуку, тобто циклічність є результат дії на економіку серії незалежних імпульсів. Основи цього підходу були закладені в 1927 р. радянським економістом Є.Є. Слуцьким (1880 – 1948). Проте лише через 30 років даний напрям отримало широке визнання на Заході.

Представники другого напряму схильні розглядувати цикл як своєрідну першооснову, елементарний неподільний «атом» реального миру. Цикл в даному трактуванні – це особливе, універсальне і абсолютне утворення матеріального світу. Структуру циклу утворюють два протилежні матеріальні об'єкти, які знаходяться в нім в процесі взаємодії.

Слід зазначити, що ідея циклічності як першооснови миру витала в світовій науці з часів Древньої Греції і Древнього Китаю (особливо в праці китайських даосів).

Якщо проблема циклічності цікавила філософів впродовж багатьох сотень років, то економісти звернули на неї увагу порівняно недавно, на початку 19 століття. Саме тоді в роботах Ж. Сисмонді, і Т. Мальтуса з'явилися дослідження кризових і циклічних явищ в економіці. Причому проблемами кризи і циклу займалися представники побічного перебігу економічної думки. Економістами ж ортодоксального напряму ідея циклічності відкидалася як що суперечить закону Сея, згідно якому попит дорівнює пропозиції. Тому у старих класиків А. Сміта, Д. Рікардо, Дж. Ст. Мілля, А. Маршалла феномен циклу якщо і був видимим, то мимохідь, як приватне і швидкоплинне явище. До того ж ні А. Сміт, ні Д. Рікардо – засновники класичної школи – не були свідками економічних циклів.

К. Маркс був одним з перших економістів, який почав приділяти цій проблемі пильну увагу. Він виділяв чотири фази циклів, що послідовно змінюють один одного: криза, депресія, пожвавлення і підйом. Проте існують та інші класифікації. Деякі сучасні дослідники виділяють тільки дві фази: рецесію і підйом. Слід зазначити, що марксистська економічна школа досліджувала виключно промисловий цикл протяжністю 7 – 12 років, відносячись до решти всіх видів циклічності з упередженням як до породжень ворожої буржуазної політекономії.

Криза виявляється, перш за все, в надвиробництві товарів, скороченні кредитів і підвищенні позикового відсотка. Це веде до пониження прибутків і падіння виробництва, зростання банківських заборгованостей, банківським крахам і банкротствам підприємств в інших сферах економіки.

Після кризи настає депресія. Виробництво вже не скорочується, але і не росте. Товарні надлишки поступово розсмоктуються, але торгівля йде мляво. Ставка позикового відсотка падає до мінімуму. Проте поступово в народному господарстві з'являються «точки зростання» і відбувається перехід до пожвавлення. Підприємства, що пристосувалися до нових умов ринку, збільшують випуск товарів, здійснюють нове промислове будівництво, підвищується норма прибули, ставу позикового відсотка і заробітної плати, зачинається фаза підйому. Рівень ВНП перевершує вищу локризову крапку, виробництво продовжує збільшуватися, ростуть зайнятість, товарний попит, рівень цін і норма позикового відсотка. Але поступово розміри виробництва знов виходять за рамки платоспроможного попиту, ринок переповнюється нереалізованими товарами, і зачинається новий промисловий цикл.

Цикли Кондратьєва

Сучасній суспільній науці відомо більше 1380 типів циклічності. Нижче представлені 6 найчастіше згадуваних (економіка оперує перевагою чотирма першими з них).

Далі,