Економічний зміст відносин платності лізингу

Економічний зміст відносин платності лізингу

ВСТУП

Основний комерційний параметр лізингу – лізингова плата. Навколо неї стикаються економічні інтереси суб'єктів лізингових відносин. Лізингодавець прагне максимально завищити її розмір, лізингоодержувач – платити якомога менше. Тому нам видається важливим та необхідним розробити і науково обґрунтувати критерії визначення величини лізингової плати. Лізингова плата є не просто винагородою лізингодавцю за користування майном, а й відшкодуванням його вартості. Як відомо, лізингова плата фіксує відносини суб'єктів лізингової угоди. Лізингоодержувача цікавить, перш за все, споживна вартість лізингового майна. Оплачуючи її, він виражає дану споживну вартість через грошовий еквівалент, ціну – лізингову плату. Так саме і лізингодавець у вигляді лізингової плати отримує грошовий еквівалент, тимчасово відчужуваної, за допомогою лізингових відносин, власності.

Із цього випливає, що лізингова плата, як економічна категорія, властива товарно-грошовим відносинам і виступає у вигляді ціни за здані в лізинг засоби виробництва, інше майно.

лізінговий ціна плата капітал

Розкриваючи зміст ціни лізингу, постає необхідність використовувати ірраціональне поняття ціни, що виражає споживну вартість, а не витрати суспільно необхідної праці.

Ірраціональністю відзначається і механізм формування рівня ціни засобів, що передаються в лізинг. Попит і пропозиція, на відміну від інших вартісних форм, визначають тут не відмінність ціни від вартості, а саму ціну, тобто ціну як вираз споживної вартості лізингового майна.

Лізингова угода в її класичному розумінні виникає на стадії обміну у відтворювальному процесі і має характерне для будь-якого обміну відчуження споживної вартості. Звідси у лізингової угоди спільна з операцією купівлі-продажу форма оплати – форма ціни. Але при лізингу відчужується і вартість, і споживча вартість, чого не відбувається в акті купівлі-продажу, де відчужується лише споживча вартість. "При купівлі-продажі віддаються лише гроші, а не їх вартість, яка відшкодовується у формі товару" [6, с.380]. Саме тому ціна, що виникає в лізинговій угоді, де товарна і грошова форми вартості не протистоять одна одній, не може бути звичайною ціною, грошовим виразом вартості, а є ірраціональною ціною споживної вартості зданих у лізинг засобів.

Крім того, на наш погляд, у лізингових угодах не ціна визначається витратами суспільно необхідної праці, а самі витрати переданих у лізинг засобів у рамках суспільних потреб визначаються ціною – лізинговою платою. У цьому відмінність лізингової плати від ціни, властивій іншим обмінним відносинам.

Лізингова плата як економічна категорія, має свою сферу функціонування і впливу. Для цього є цілком реальна підстава: у лізинговій платі існує її внутрішня визначеність і відособленість, тобто якості, необхідні для характеристики економічних відносин як категорії.

Її специфіка полягає в тому, що вона функціонує не взагалі в умовах товарно-грошових відносин, а, перш за все, на базі лізингових відносин. Лізингова плата існує і розвивається тільки у зв'язку з рухом вартості на засадах поворотності: лізингоодержувач повертає вартість отриманого в лізинг майна лізингодавцю у будь-якому разі. Або повністю, у разі викупу об'єкта лізингу, або в розстрочку – шляхом внесення лізингової плати і поверненням вартості майна, що залишилася, після закінчення терміну лізингу.

Відособленість лізингової плати в системі лізингових відносин полягає в тому, що вона служить своєрідним гарантом відшкодування вартості переданих у лізинг засобів і отримання певного доходу лізингодавцем. Тоді як лізинг – це засноване на договорі надання засобів у тимчасове володіння і користування на засадах відшкодування, платності і поворотності.

Суто кількісна невідповідність вартості переданих в лізинг засобів і лізингової плати дозволяє побачити і якісну відмінність між ними. Лізинг має справу з вартістю, що вивільняється, тобто із засобами, які тимчасово не беруть участь в господарському обороті, і лізінгодавець має можливість їх здати в лізинг

Загальна сума лізингових платежів включає:

1) суму, яка відшкодовує повну (або близьку до неї) вартість лізингового майна;

2) суму, яка виплачується лізингодавцю за кредитні ресурси, використані ним для придбання майна за договором лізингу;

3) прибуток лізингової фірми;

4) страхові суми, якщо майно було застраховане лізингодавцем;

5) митні збори і податки;

6) інші витрати лізингодавця, передбачені договором лізингу.

В економічній літературі наводяться різні ознаки класифікації і види лізингових платежів. Залежно від форми лізингових платежів розрізняються: грошові платежі, компенсаційні платежі, змішані платежі.

Залежно від застосовуваного методу нарахування лізингові платежі підрозділяються на платежі:

– з фіксованою загальною сумою – загальна сума лізингової плати складається з комісійної винагороди, плати за послуги обумовлені лізинговою угодою, амортизаційні відрахування, а у разі використання лізингодавцем банківських кредитів і плату за користування ними; додаткові послуги за угодою;

– платежі з авансом (депозитом) - у разі укладання і підписання угоди лізингоодержувач спочатку сплачує аванс, а після поставки техніки, установки, налагодження і пуску в експлуатацію обладнання лізингодавець починає отримувати лізингові платежі згідно уго