Структура та стратегії розвитку інформаційного комплексу ООН

на тему:

Структура та стратегії розвитку інформаційного комплексу ООН.

Західні вчені і політологи зі світовими іменами, фахівці-практики і провідні політичні керівники вже достатньо довгий час приділяють проблемі інформації дуже серйозну увагу. Прем'єр-міністр Індії Індіра Ганді вважала, що інформація - це основа основ усіх видів людської діяльності. Широке поширення одержала точка зору про те, що інформація стає засобом виробництва, а її власники перетворюються в новий клас.

Розгляд думок і позицій провідних вчених Заходу з проблем інформації є дуже важливим, оскільки в другій половині ХХ ст. представники академічних кіл міцно посіли місця в установах, де формується реальна державна політика.

В офіційній доповіді Національної академії наук США 1981р. говорилося: «Сучасна ера електроніки означає кульмінацію другої промислової революції. Її вплив на суспільство може стати навіть більш глибоким, ніж те, що зробила перша промислова революція».

Протягом багатьох років робота ООН в області суспільної інформації часто ставала предметом пильної уваги з боку держав-членів, що історично дотримувалися в даному питанні різних точок зору. Ще в 1960 р. проф. Принстонського університету Л. Горденкер провів аналіз діяльності тодішнього Управління публічної інформації (УПІ). Він відзначив, що незабаром після створення ООН політика і бюджет тодішнього УПІ перетворилися в «об'єкт багаторічних складних дебатів». У ході цих дебатів чітко проявилося зіткнення інтересів і пріоритетів. Уряди, що виступали за економію засобів, виражали невдоволення змістом програм УПІ, і вимагали скорочення асигнувань на інформаційну діяльність. Проти них виступала більшість, у тому числі всі держави Латинської Америки і багато слаборозвинених країн, що заявляли про свою підтримку і змісту інформаційних програм, і бюджету. Разом з тим проф. Горденкер відзначив, що, незважаючи на кількаразові суперечки і різкі заяви, Управління виявилося життєздатним і діючим.

Величезною є інформаційна роль ООН у запобіганні численних регіональних конфліктів. Змістовною тут є ідея колишнього Генерального Секретаря ООН Переса де Куельяра стосовно створення при організації багатостороннього центру щодо зменшення воєнної небезпеки. Це міг би бути механізм міжнародного контролю за виконанням угод щодо зменшення міжнародної напруженості, обмеження озброєнь та ін. Насамперед цей механізм мав би включати різні методи та форми контролю щодо збору інформації та її опрацювання для передачі до РБ та інших органів. Це давало б можливість мати об’єктивну картину подій у світі. На основі такої інформації можна було б заздалегідь готувати пропозиції щодо можливостей превентивної дипломатії, вжиття упереджуючих політичних рішень, які б запобігали воєнному конфлікту чи обмежували його масштаби.

Взагалі, всі останні Генсеки ООН приділяли комунікаційно-інформаційним проблемам величезну увагу. Б. Галі, визначив такі цілі ООН на початок 1990-х: виявлення конфліктів на ранній стадії і намагання ліквідувати джерела небезпеки; миротворчі зусилля, спрямовані на рішення проблем, при виникненні конфлікту; сприяння миробудівництву в різних аспектах; вживання заходів у відношенні глибинних причин конфліктів. Погодьтесь, що досягнення цих цілей неможливе без налагодження методів збору інформації, комплексного її аналізу для прогнозування, вирішення проблеми інформування громадян та ін.

Превентивні кроки повинні ґрунтуватися на своєчасних і точних фактах. Як визначив у 1992р. Б. Галі, для ООН необхідна інформація повинна охоплювати економічні і соціальні тенденції, а також політичні події. Для успіху постконфліктного миробудівництва необхідною в інформаційному плані діяльністю він назвав: консультації персоналу для забезпечення безпеки, нагляд за виборами, інформування для підвищення довіри, культурний обмін і обмін в області освіти.

Одною з найважливіших думок Б.Галі є теза про те, що миру неможливо досягнути тільки зусиллями ООН. Результату буде досягнуто тільки при залученні всіх: урядів країн-членів, НУО, ділових кіл, ЗМІ і широкої громадськості. Отже, покращення діяльності в області інформації зміцнить здатність ООН вирішувати глобальні проблеми.

Генеральний Секретар ООН К. Аннан своїми виступами та діями надав величезного поштовху розвитку ООН в області інформації. Він наполягає на тому, що функція комунікації повинна знаходитись в самому центрі процесу керування Організацією та є найважливішим інструментом сприяння досягненню головних її цілей. В доповіді "Ми, народи: роль ООН у XXI столітті" він зазначає, що „формальним організаційним структурам найчастіше бракує широти охоплення, швидкості й інформаційного потенціалу, що дозволяють не відставати від швидко мінливого глобального порядку денного.”Тому мобілізація ресурсів глобальних діючих сил може бути пов’язана з формуванням нежорстких глобальних мереж з питань політики, що не визнають кордонів. ООН, вважає К. Аннан, прекрасно підходить для того, щоб заохочувати і підтримувати такі неформальні коаліції.

ГСООН зазначив, що революція в області глобальних засобів комунікації породила нові надії на те, що страждання людей будуть полегшені, а основні права захищені. В цьому плані він віддав належне Інтернету як інструменту, що являє собою найбільш швидко зростаючий засіб комунікації за всю історію цивілізації, і порівняв важливість впливу інформаційних технологій із впливом промислової революції