Сировинна база хімічної промисловості україни її регіональні особливості

КУРСОВА РОБОТА

з РПС

Сировинна база хімічної промисловості України, її регіональні особливості.

Зміст

Сировинна база хімічної промисловості україни, її регіональні особливості.1

сировинна база хімічної промисловості україни3

сучасний стан та особливості розміщення комплексу хімічних виробництв україни. 12

виробництво мінеральних добрив. 13

виробництво синтетичних смол та пластмас. 15

виробництво лаків і фарб. 15

сучасний стан хімічного комплексу. 17

Сировинна база хімічної промисловості України, її регіональні особливості.

Сировинна база хімічної промисловості України

Україна має потужну сировинну базу для хімічної промисловості, тобто запаси майже всіх видів мінеральної хімічної сировини: вугілля, природного газу, нафти, сірки, карбонатної сировині кухонної і калійної солей, титанових руд тощо. З основних виді мінеральної сировини в країні поки що не виявлені великі родовища фосфорної сировини (відомі лише незначні родовища фосфоритів і апатитів).

Про запаси вугілля, газу і нафти в Україні докладно викладено у темі, присвяченій паливно-енергетичному комплексу. Зупинимося на характеристиці інших видів хімічної сировини.

Україна має практично невичерпні запаси кухонної солі (п( над 10 млрд. т), більше ніж половина яких припадає на Артемівсько-Слов'янське родовище Донбасу. Соляні пласти залягають тут на глибині від 80 до 500 м, їх потужність місцями досягає 20—28 м. Вони розробляються шахтним способом шляхом “вилущення” солі з наступним викачуванням розсолу. Соляні пласти цього родовища виходять далеко на північ за межі Донбасу — переважно на територію Харківської області. Тут найбільший ін­терес у майбутньому може мати Єфремівське родовище. Ряд ве­ликих родовищ кухонної солі є у Закарпатті. З них з давнини роз­робляється Солотвинське родовище (шахтний видобуток). Значну цінність для хімічної промисловості мають запаси солей Північ­ного Криму. Вони представлені як самосадочною сіллю, так і ро­пою Сивашських озер. В складі останніх розчини солей натрію, магнію, брому, йоду, титану та інших цінних елементів. Широке освоєння солей Криму почалося тільки у повоєнні роки.

У Прикарпатті є ряд родовищ калійних солей, що йдуть на ви­робництво безхлорних добрив і магнію. Розробляються великі родовища в Івано-Франківській (Калуш) і Львівській (Стебник) областях.

Україна має дуже великі родовища самородної сірки, що від­криті у післявоєнний час в Прикарпатті. Це такі родовища, як Роздольське, Яворівське, Немирівське (Львівська область), Глумаєвське (Івано-Франківська область) та ін. На базі перших двох створені великі промислові підприємства. Використовуються та­кож відходи коксохімічної промисловості.

Що стосується розвіданих запасів фосфоритів, які йдуть на ви­робництво фосфатних добрив, то, як вже зазначалося вище, вони обмежені, а їх використання до останнього часу оцінювалося як малоефективне. Так, найбільше Кролевецьке родовище в Сумсь­кій області через глибоке залягання фосфоритів придатне лише для розробки дорогим підземним способом. Разом з тим, якщо родовище розробляти комплексно (видобувати глибоко розташо­вані фосфорити і цементну сировину, що її прикриває), то воно може мати промисловий інтерес. Як фосфорна сировина можуть бути використані апатитові руди, широко представлені в межах Українського кристалічного щита, і насамперед в межах Дніпро­петровської і Житомирської областей. При цьому витрати на її розробку можуть бути нижчими, ніж на імпорт кольських (Росія) апатитів. В Україні є у наявності реальні геологічні і економічні передумови для виявлення і використання нових родовищ фос­форної сировини.

На території України розвідано кілька великих родовищ тита­нових руд. Як правило, вони належать до металургійної сирови­ни, але водночас їх слід розглядати і як хімічну сировину, тому що вони значною мірою використовуються для виробництва піг­ментного двоокису титану. Основні родовища титанових руд є в луження» солі з наступним викачуванням розсолу. Соляні пласти цього родовища виходять далеко на північ за межі Донбасу — переважно на територію Харківської області. Тут найбільший ін­терес у майбутньому може мати Єфремівське родовище. Ряд ве­ликих родовищ кухонної солі є у Закарпатті. З них з давнини роз­робляється Солотвинське родовище (шахтний видобуток). Значну цінність для хімічної промисловості мають запаси солей Північ­ного Криму. Вони представлені як самосадочною сіллю, так і ро­пою Сивашських озер. В складі останніх розчини солей натрію, магнію, брому, йоду, титану та інших цінних елементів. Широке освоєння солей Криму почалося тільки у повоєнні роки.

У Прикарпатті є ряд родовищ калійних солей, що йдуть на ви­робництво безхлорних добрив і магнію. Розробляються великі родовища в Івано-Франківській (Калуш) і Львівській (Стебник) областях.

Україна має дуже великі родовища самородної сірки, що від­криті у повоєнний час в Прикарпатті. Це такі родовища, як Роздольське, Яворівське, Немирівське (Львівська область), Глумаєвське (Івано-Франківська область) та ін. На базі перших двох створені великі промислові підприємства. Використовуються та­кож відходи коксохімічної промисловості.

Що стосується розвіданих запасів фосфоритів, які йдуть на ви­робництво фосфатних добрив, то, як вже зазначалося вище, вони обмежені, а їх використання до останнього часу оцінювалося як малоефективне. Так, найбільше Кролевецьк