Особливості інноваційної політики розвинених країн

ЗМІСТ

Вступ

1. Теоретичні основи державної інноваційної політики

1.1 Головні засади та завдання ДІП

1.2 Принципи формування та реалізації інноваційної політики

2. Державна науково-технічна та інноваційна політика у розвинених країнах

2.1 Державна інноваційна політика в США

2.2 Державна інноваційна політика в Японії

2.3 ДІП в Великобританії, Франції та Німеччині

3. Процес формування ДІП України

3.1. Принципи і пріоритети інноваційної політики України

3.2. Інструменти здійснення державного впливу в інноваційній сфері

Висновки

Перелік посилань

ВСТУП

Дослідження особливостей формування та реалізації інноваційної політики у розвинених країнах є актуальним для України, бо саме сьогодні держава намагається увійти в Європейське співтовариство, належне місце в якому вона зможе посісти лише за умови опанування інноваційного шляху розвитку.

Втручання держави в регулювання інноваційної сфери об’єктивно необхідне, оскільки існують відмови ринку, подолання яких є одним із найбільш важливих завдань держави.

Спільними для всіх сучасних моделей державної інноваційної політики (далі – ДІП) є інструменти, за допомогою яких держава впливає на інноваційну сферу. Наприклад, широке використання податкових пільг, побудова інноваційної інфраструктури, стимулювання винахідництва. На мою думку, в процесі розвитку інноваційної сфери в Україні, органам державної влади необхідно звернути увагу на ці інструменти й, адаптувавши їх до умов вітчизняної економіки, широко використовувати.

Інноваційна сфера не є однорідним утворенням, її складовими виступають такі підсистеми: новатор, організація, зовнішнє середовище.

Новатор - це винахідник, що безпосередньо проводить дослідження і розробки та займається впровадженням нової техніки, нових форм організації праці і управління, розробляє нову ідею продукт чи послугу шляхом творчого процесу. Це той, хто продукує новинку від ідеї до її застосування (входить до складу організації).

Організація - юридична особа, що виводить новинку на ринок та її комерціалізує з метою отримання комерційного ефекту, складна техніко-економічна і соціальна система. Підсистема, де зароджується новинка, яка просуває її до споживача, здійснює її комерціалізацію (входить до складу зовнішнього середовища).

Зовнішнє середовище - сукупність факторів, які сприяють або перешкоджають інноваційній діяльності, система факторів мікро- та макросередовища, ринкові умови господарювання, що їх формує держава.

1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДЕРЖАВНОЇ ІННОВАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ

1.1 Головні засади та завдання ДІП

При всьому різноманітті форм и прийомів стимулювання інноваційної діяльності з боку державних органів в усіх промислово розвинених країнах простежується дещо загальне, що дозволяє виокремити інноваційну політику в якості специфічного елемента системы державного регулювання. Так, відзначається погодженість інноваційної політики з усіма видами державної економічної політики взагалі; це виявляється у використанні єдиних економічних інструментів державного впливу, що відповідають обраному економічному курсові.

Характерною властивістю інноваційної політики є також широта впливу: вона націлюється на пропозицію інноваційних ідей, ініціює початковий попит на результати інноваційних процесів, сприяє залученню в інноваційний бізнес фінансово-кредитних засобів і інформаційних ресурсів, створює сприятливий для інновацій економічний і політичний клімат.

Нарешті, загальна риса інноваційної політики - облік особливостей інноваційного процесу: його циклічності, розчленованості на етапи, вирогіного характеру, високого ступеня ризику і т.д.

Національні орієнтири інноваційної політики виявляються в конкретних моделях, використовуваних різними країнами.

Тут позначається нерівномірність економічного розвитку країн, що виявляється й у сфері інновацій.

Унаслідок цього виникає необхідність зосереджувати національні зусилля на ключових областях науки і техніки, - тих, у яких країна може домогтися лідируючого положення на світовому ринку.

Зокрема, виділяють американську, японську і європейську моделі інноваційної політики.

Основи державної інноваційної політики повинні базуватися на наступних принципах:

1. органічній єдності науково-технічного прогресу (далі – НТП) з економічним, соціальним і духовним розвитком суспільства;

2. демократизації і децентралізації керування, розвитку самоврядування в сфері науки і техніки;

3. першочерговій державній підтримці науково-дослідних робіт світового рівня, а також робіт, що забезпечують рішення найважливіших проблем держави, шляхом вибору науково-технічних пріоритетів і концентрації на їхній реалізації;

4. збалансованому розвитку фундаментальних, прикладних досліджень і розробок за рахунок прямої державної підтримки, економічного стимулювання інноваційної діяльності підприємств;

5. підтримці конкуренції і підприємництва в науково-технічній сфері, здійснення антимонопольних заходів;

6. сприянні розвиткові ринку науково-технічної продукції, збалансованого розвитку, наукового, освітнього і виробничого потенціалів;

7. багатоваріантності і рівноправності усіх форм організації науково-технічної діяльності, об'єднанні колективної й індивідуальної науково-технічної т

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать