Аграрний сектор України і необхідність його реформування. Аграрна та земельна реформа в Украї

Міністерство освіти і науки України

Приазовський державний технічний університет

Кафедра економічної теорії

Реферат на тему:

Аграрний сектор України і необхідність його реформування. Аграрна та земельна реформа в Україні.

Виповнив:

Перевірив:

Маріуполь, 2010 рік

Вступ

Реформування аграрного сектору України – одна із надто актуальних проблем сучасності. Це пояснюється тим, що саме від його розвитку залежить нормальне функціонування всього господарства країни і добробут людини. А з початку 90-х років аграрний сектор України охопила глибока економічна криза. За час цієї кризи сільське господарство України зазнало величезних збитків. Так, протягом 90-х років обсяги виробництва в сільському господарстві скоротилися в 1,6 рази. За обсягом виробництва багатьох видів сільськогосподарської продукції наша держава виявилася відкинутою майже на 40 років назад.

Для виходу з цієї ситуації необхідна була аграрна реформа. Початок їй було покладено ще в 1990 році, коли Верховна Рада Української РСР ухвалила Постанову «Про земельну реформу», а потім в 1992 р. – Верховна Рада України прийняли нову Постанову «Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі». З цього часу було виконано значний обсяг робіт з реформування земельних відносин, однак радикального оновлення аграрного сектору не відбулося. Саме тому особливої актуальності знову набуває реформування аграрного сектору. В зв’язку з цим в 2007 р. було схвалено Указом Президента України «Основні напрями земельної реформи в Україні на 2007-2010 роки». Основною метою аграрної реформи з 2007 р. є забезпечення ефективного розвитку аграрного сектору.

Проблемні реформування аграрного сектору України приділяють значну увагу політики, науковці, бізнесмени. Теоретичні питання реформування аграрного сектору розкриваються зокрема в журналах «Економіка АПК» і «Економіка України», в підручниках і монографіях. Особливу увагу цим проблемам приділяють такі науковці, як Гайдуцький П.І., Ганчанов В.М., Месель-Веселяк В.Я, Шкільов О.В. і багато інших. Правові основи аграрної реформи закріплено законодавством.

Мета мого реферата розкрити суть і необхідність реформування аграрного сектору економіки, особливості аграрної реформи в Україні, основні напрямки земельної реформи, дати оцінку сучасному стану аграрного сектору.

1. Аграрний сектор України і необхідність його реформування.

Аграрний сектор – одна з найважливіших сфер матеріального виробництва, в якій створюються матеріальні блага рослинного і тваринного походження для забезпечення населення продуктами харчування, а промисловості – сировиною

Аграрний сектор посідає досить важливе місце в економіці суспільства. Від його розвитку залежить нормальне функціонування всього господарства країни і добробут людей. Розвиток же самого аграрного сектору залежить від тієї частки економічних відносин, які складаються в ньому.

Економічні відносини в аграрному секторі досить специфічні, бо виникають вони з приводу привласнення й використання землі як основного фактору виробництва. Це, в свою чергу, відрізняє аграрний сектор від інших галузей народного господарства.

Особливості аграрного сектора полягають в тому, що

по-перше, на відміну від промисловості, для якої земля є лише загальною умовою функціонування в сільському господарстві земля – головний об’єкт виробничих відносин і основний засіб виробництва;

по-друге, для сільського господарства характерним є збіг часу виробництва і робочого періоду, що породжує сезонний характер виробництва;

по-третє, в сільському господарстві тісно переплітаються економічні і природні процеси відтворення. Тому кінцевий результат є сума зусиль людини і природи;

по-четверте, складність і різноманітність економічних зв’язків, породжених входженням сільського господарства до АПК, а також переплетінням різноманітних форм власності.

Після Жовтневої революції в нашій країні розпочався процес колективізації, який був перерваний політикою НЕПу. Так, селянам в Україні було передано 92% її земельного фонду. У 1928 р. політика НЕПу була скасована Сталіним, після чого почалася насильницька колективізація, наслідком якої стало масове створення колгоспів і радгоспів. Селянські господарства були ліквідовані, а найпрацездатніша і най здібніша (в т.ч. і найзаможніша) частина селян потрапила до розряду куркулів (тобто експлуататорів) і була репресована.

В наступні десятиліття більшість колгоспів і радгоспів була збитковою. В них впроваджувався позаекономічний приму