Характеристика соціальних аспектів економічних відносин як ключові параметри ефективності економічної політики України
МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ
БУКОВИНСЬКА ДЕРЖАВНА ФІНАНСОВА АКАДЕМІЯ
Реферат
на тему:
„ Характеристика соціальних аспектів економічних відносин як ключові параметри ефективності економічної політики ”
Чернівці
2006
Зміст
Вступ. 3
1. Від проїдання капіталу до стимулів зростання. 4
2. Розвиток людського капіталу засобами соціальної політики уряду. 9
3. Досвід реалізації соціальної політики в Україні 18
Висновок. 22
Список використаної літератури. 23
ВступСоціальна політика держави покликана забезпечити громадянам гарантовані Конституцією України права: на життя, безпечні умови праці, винагороду за працю, захист сім’ї, відпочинок, освіту, житло, охорону здоров’я та медичну допомогу, соціальне забезпечення та сприятливе навколишнє середовище. Відтак очевидно, що визначальним пріоритетом державної економічної (зокрема соціальної) політики має стати забезпечення прав і свобод людини і громадянина, передбачених розділом II Конституції України.
Зазвичай найголовнішою проблемою здійснення соціальної політики, яка, як правило, і визначає межі її здійснення, є проблема фінансування соціальних витрат. Згідно зі світовою практикою, джерелами прямого та непрямого фінансування соціальної сфери є:
· безпосередні бюджетні видатки;
· «податкові видатки» у вигляді пільг, відшкодувань, відстрочок;
· страхові внески до державних та недержавних страхових фондів;
· усуспільнення коштів підприємств у вигляді їх зобов’язання щодо виконання соціальних функцій;
· благодійність приватних осіб, фірм та організацій;
· громадські ініціативи √ різного роду фонди та збори;
· особисті кошти та зобов’язання громадян;
· кредити;
· надання державного майна для функціонування соціальної сфери, використання державної інфраструктури тощо.
1. Від проїдання капіталу до стимулів зростанняДіяльність держави у соціальній сфері майже виключно в формі соціального захисту, її відрив від інших складових соціально-економічної політики, і навпаки, здійснення економічної політики без урахування потреб соціального розвитку, як це відбувалося в Україні, закономірно призводять до руйнування як економіки, так і соціальної сфери.
Зазначені диспропорції досить яскраво проглядаються на прикладі взаємозв’язку грошової та соціальної політики. Відрив механізму визначення обсягу грошової маси в обігу від об’єктивних потреб економіки призвів до того, що забезпеченість обігу грошима (рівень монетизації ВВП по грошовому агрегату М2) впала з 50 % у 1992 році до 11,1 % у 1996 році. На перший погляд, ця несприятлива динаміка грошової сфери не відбилася на відносних показниках доходів населення.
Проте збереження або навіть зростання частки доходів населення і оплати праці у ВВП на тлі грошового забезпечення обігу, що зменшувалося, закономірно призвело до натуралізації заробітної плати, а також до виникнення заборгованостей з її виплат, яких до 1994 року не спостерігалося. Лише після початку поступової ремонетизації обігу (з 1997 року), у 1999 році вдалося призупинити, а у 2000 році значно скоротити заборгованості із заробітної плати.
Ці негативні явища у соціальній сфері були наслідком дефіциту оборотних коштів підприємств у ліквідній формі з одного боку, та неможливості знижувати витрати на оплату праці шляхом її скорочення з іншого.
Зростаюче відволікання грошових ресурсів підприємств на оплату праці негативно позначилося на інвестиційній активності. Закономірно, що спад інвестиційної активності у 1995 році (-28,5 %) був більшим, ніж у 1994 році (-21,5 %), коли спостерігався найбільший промисловий спад. Адже саме у 1995 році відбулося різке скорочення монетизації обігу (з 26,7 до 12,5 %). Деяке пожвавлення інвестиційного процесу відбулося у 1998 році після початку ремонетизації економіки. Дефіцит ліквідності обумовив також суттєві труднощі зі сплатою підприємствами податкових платежів, що украй негативно відбилося на становищі соціальної сфери.
Таблиця 1 інтегрально ілюструє вплив забезпеченості обігу платіжними засобами як на економічні (ВВП, промислове виробництво, інвестиції), так і на соціальні показники (доходи населення). Відчутні позитивні зрушення в економіці почали спостерігатися з 1997 року, коли уперше за роки реформ почалася ремонетизація обігу.
Таблиця 1
Деякі показники соціально-економічного розвитку України у 1992-2000 рр.
| Роки | Рівень монетизації економіки, М2/ВВП, % | Реальний ВВП, % до попереднього року | Промислове виробництво, в порівняних цінах, % до попереднього року | Реальні доходи населення, % до попереднього року* | Інвестиції в основні фонди, в порівняних цінах, % до попереднього року |
| 1992 | 50,0 | 90,1 | 93,6 | 63,1 | |
| 1993 | 32,5 | 85,8 | 92,0 | 75,6 | 89,7 |
| 1994 | 26,7 | 77,1 | 72,7 | 81,7 | 77,5 |
| 1995 | 12,5 | 87,8 | 88,0 | 95,2 | 71,5 |
| 1996 | 11,1 | 90,0 | 94,9 |