Глобальні світові проблеми

Реферат на тему:

Глобальні світові проблеми

Глобалізація господарської діяльності призвела до того, що на механізм світового господарства все більш помітний вплив стали справляти проблеми, про які світове співтовариство вперше загово­рило наприкінці 60-х і на початку 70-х років. Ці проблеми одержа­ли назву глобальних, а в наукову літературу був уведений термін "глобалістика" як специфічний напрямок міжнародних економіч­них досліджень.

Більшість дослідників одностайні в тому, що, незважаючи на всю розмаїтість глобальних проблем, вони мають загальну специ­фіку, яка виділяє їх на тлі інших проблем світової економіки. Така специфіка глобальних проблем полягає в тому, що вони мають ряд загальних ознак:

-- носять загальносвітовий характер, тобто впливають на інте­реси та долю всього (чи, принаймні, більшості) людства;

- загрожують людству серйозним регресом в умовах життя та подальшому розвитку продуктивних сил (чи навіть загибеллю люд­ської цивілізації як такої);

- потребують термінового та невідкладного розв'язання;

- взаємозалежні між собою;

- вимагають для свого вирішення спільних дій усього світово­го співтовариства.

Виходячи з цих ознак, до глобальних стали відносити такі проблеми світового розвитку: подолання бідності та відсталості; миру, роззброєння, запобігання світовій ядерній війні (проблема миру та демілітаризації); продовольчу; природних ресурсів (яка розглядається часто як дві окремі проблеми - енергетична та сиро­винна); екологічну; демографічну; розвитку людського потенціалу.

Зміни, що відбулися в 70—80-і й особливо в 90-і р., дають під­ставу говорити про зміну пріоритетів у глобальних проблемах. Як­що ще в 60-70-х р. головною вважалася проблема запобігання сві­товій ядерній війні, то зараз на перше місце одні фахівці ставлять екологічну проблему, інші - демографічну проблему, а треті - про­блему бідності та відсталості.

Питання встановлення пріоритетних глобальних проблем має не лише наукове, а й важливе практичне значення. За оцінками, що проводилися в різних дослідницьких центрах, щорічні витрати людства на вирішення глобальних проблем мають складати не ме­нше 1 трлн дол, тобто близько 2,5 світового ВВП наприкінці 90-х р., розрахованого за паритетом купівельної спроможності. Звідси важливого значення набувають рейтинг тієї чи іншої проблеми та фінансування її вирішення відповідно до рейтингу.

В сучасному світі бідність і відсталість характерні насамперед для країн, що розвиваються, де проживає майже 2/3 населення Зе­млі. Тому глобальну-проблему часто називають проблемою подо­лання відсталості країн, що розвиваються.

Для більшості цих країн, особливо найменш розвинутих, ти­пова значна відсталість, якщо робити висновки за рівнем їх соціа­льно-економічного розвитку. В результаті для багатьох з цих країн характерні загрозливі масштаби убогості. Так, 1/4 населення Бра­зилії, 1 /3 жителів Нігерії, 1/5 населення Індії споживають товарів і послуг менше ніж на 1 дол у день (за паритетом купівельної спро­можності).

Від недоїдання у світі страждає близько 800 млн чоловік. До того ж значна частина злиденних людей неписьменні. Так, частка неписьменних серед населення, дорослішого за 15 років, складає в Бразилії 17 %, у Нігерії близько 43 % і в Індії - приблизно 48 %.

Величезні масштаби бідності та відсталості викликають сум­нів у тому, чи можна взагалі говорити про нормальний розвиток і прогрес людського суспільства, коли більша частина жителів пла­нети опиняється за межею гідного людського існування. Проблема загострюється тим, що досягнення світового науково-технічного прогресу "обходять стороною" багато країн, що розвиваються, їх колосальні за чисельністю трудові ресурси мало використовуються, а самі ці країни у своїй більшості не досить активно беруть участь у світовому господарському житті.

Було б украй нерозумно не бачити ті небезпеки, що виника­ють внаслідок збереження такого становища в багатьох країнах, що розвиваються. Так, воно формує в широкій суспільній свідомості в цих країнах негативне відношення до існуючого у світі порядку. Це виражається в різних ідеях про відповідальність розвинутих країн за стан у країнах, що розвиваються, а також у вимогах перерозподі­лу доходів у світовій економіці, деякої "зрівнялівки" у світовому масштабі. Наприклад, рух країн, що розвиваються, за встановлення нового міжнародного економічного порядку.

Наростання соціальної напруженості через загострення про­блеми відсталості підштовхує різні групи населення та правлячі ко­ла країн, які розвиваються, до пошуку внутрішніх і зовнішніх вину­ватців такої складної ситуації, що виявляється в збільшенні кілько­сті та глибини конфліктів у світі, що розвивається, в тому числі етнічних, релігійних, територіальних. Так, за даними Стокгольмсько­го міжнародного інституту досліджень проблем світу в другій по­ловині 90-х років у світі нараховувалося понад 150 конфліктів різ­ного походження. З огляду на тенденцію до розширення "клубу" ядерних держав за рахунок країн, що розвиваються, неможливо вгадати всю можливу катастрофічність подібного розвитку подій.

Більшість економістів схиляються до того, що визначальне значення у вирішенні проблеми бідності та відсталості має розроб­лення в країнах, що розвиваються, ефективних національних стра­тегій розвитку, які спираються на внутрішні економічні ресурси на основі комплексного підхо