Демографічні, етнічні та інші особливості функціонування економіки України в період 1991-2005 рр.

ЗМІСТ

Вступ

1.Соціально-демографічна криза

2. Вплив етнічної неоднорідності та інших факторів на економічну

модель України

3. Нетрадиційний погляд на вибір Україною економічної моделі

Висновок

Література

Вступ

Тема реферату: «Демографічні, етнічні та інші особливості функціонування економіки України в період 1991-2005 р.р.»

Мета реферату – розкрити сутність соціально-демографічної кризи, та вплив етнічної неоднорідності та інших факторів на економічну модель України на підставі статистичних даних.

1. Соціально-демографічна криза

В Україні вже 19 років триває демографічна криза. За період прем'єрства і президентства Л. Кучми населення країни зменшилося на 5,014 млн. осіб, приїхало в державу 0,342 млн. осіб, виїхало 1,245 млн. осіб, померло 4,223 млн. осіб (табл. 1.1).

Якщо взяти середній природній приріст населення України за 10 років до 1992 р. 100 тис. осіб на рік, то можна порахувати чисельність ненароджених українців за 1992-2005 pp. - 1,0 млн. осіб. Отже орієнтовні сумарні втрати населення України досягають 5,27 млн. осіб. Для порівняння, за період з 1927 по 1936 рр., який включав голодомор 1932-1934 pp., демографічний дефіцит населення України становив 4,58 млн. осіб [1].

Криза загострилася, про що свідчать такі показники. Чисельність населення України, станом на 1 лютого 2004 p., дорівнювала 47 576 831 особі. За 2003 р. вона зменшилася на 382 тис. осіб, з яких частка природного скорочення населення становила 93,6 % (356,8 тис. осіб), а міграційного відповідно 6,4 % (24,2 тис. осіб). І хоч порівняно з 2002 р. обсяг природного скорочення населення зменшився на 7,4 тис. осіб (або на 2,0 %), сталося це за рахунок зростання числа народжених на 17,9 тис. (4,6%) за одночасного збільшення числа померлих на 10,5 тис. (або на 1,4 %). Серед вибулих з України 63,8 % виїхало до країн СНД і 36,2 % - до країн „далекого зарубіжжя". Згідно з оптимістичними прогнозами до 2006 р. чисельність населення України зменшиться до 43,3 млн. осіб, а за песимістичними - до 40,3 млн. осіб [2].

Таблиця 1.1 -Чисельність та приріст населення України

Лише 60% українського населення у 2001 р. вважалося умовно здоровим, а решту становили інваліди та особи, які перебували на диспансерному обліку. Загальна кількість новонароджених скоротилася з 691 тис. у 1989 р. до 410,8 тис. у 2003 р. [2].

Екс-міністр сільського господарства С. Рижук так коментує причину депопуляції в сільській місцевості [3] „П'яні села. Кожен рік навідуюсь на могили в рідне село... На кладовищі - одні лише удовиці. В мирний час - як після війни... Страшно!... Серед молоді - повна байдужість. Гірка і жалібна статистика: із тисячі селян - лише 50 працездатні. Причому, з 8 млн., які при силі і здоров'ї, майже 3 млн. не мають постійної роботи. Половину сукупного доходу селян дають їм підсобні господарства".

Демографічні не