Формування трудових ресурсів в Україні

РЕФЕРАТ

Формування трудових ресурсів в Україні

План

Вступ

1. Сутність і зміст поняття „трудові ресурси”

2. Суб’єкти і об’єкти формування трудових ресурсів

3. Трудові ресурси в світі

4. Склад і статево-вікова структура трудових ресурсів західних областей України

3. Проблеми та перспективи формування трудових ресурсів на Україні

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Актуальність реферату: Тема реферату „Формування трудових ресурсів в Україні” дійсно є актуальною сьогодні. Головним, ключовим в ньому виступає саме „формування”. Адже саме від формування залежить якість, вдосконалення і примноження трудових ресурсів.

Як буде зазначатися надалі, на формування трудових ресурсів, або активного економічного населення, впливатимуть безліч факторів. І чим якіснішими вони будуть, тим краще формуватимуться трудові ресурси в тому чи іншому напрямку способу виробництва.

В словах „якість трудових ресурсів” слід розуміти вдосконалення трудових ресурсів, так як вони визначають багатство суспільства.

Трудові ресурси – це сукупність працездатного населення, віком від 16 до 59 років. Оскільки населення є основним джерелом трудових ресурсів, то саме економічно-активне населення і визначає процес формування трудових ресурсів.

Розвиток трудових ресурсів – вдосконалення виробничої сили праці задля збереження і відтворення життя, а розвиток населення – це вдосконалення людських сил взагалі.

Саме тому ця тема є надзвичайно актуальною. Адже вона не тільки відображає зміст трудових ресурсів, факторів та чинники, що впливають на формування трудових ресурсів, але й проблеми та перспективи.

Хто вперше звернувся до цієї теми, яким чином, за яких умов, коли і де поки що невідомо. Але відомо, що вперше сам термін „трудові ресурси” в економічну літературу ввів відомий економіст С.Г.Струмілін 1922 року. Цей термін він трактував як працездатне населення віком 15-59 років.

Метою написання реферату є намагання показати і віддзеркалити ту ситуацію в Україні і на прикладі інших країн по різним континентам світу, щоб можна було краще осмислити саму сутність поняття „трудові ресурси”; показати, що саме усвідомлення ролі і функцій людиною і розвиток населення безпосереднім чином впливає на формування людських ресурсів.

Тому моя мета написання роботи – якомога точніше показати, що ж необхідно робити для того, щоб об’єкти і суб’єкти формування працездатного населення набагато краще впливали на це формування, на які проблеми слід звернути увагу і від яких перспектив і „плюсів” відштовхуватися, щоб покращити, полегшити і, знову ж таки, вдосконалити сам процес формування цієї соціально-економічної категорії.

Оскільки ще з 1922 року, а можливо і пізніше, ми розуміємо точний зміст трудових ресурсів, за цей період прожитого часу ми повинні дослідити, що люди робили не так, щоб покращити процес формування трудових ресурсів, а що ж давало змогу, і що дасть в перспективі формувати трудовий капітал саме в те русло чи напрямок, який потребує певне виробництво. І, знову ж таки, показати актуальність процесу формування трудових ресурсів, адже в основу цього процесу лежить населення, яке за допомогою певних якісних набутих знань, навиків і інших факторів в цьому випадку збагачують трудові ресурси, або в іншому навпаки – збіднюють, знецінюють трудовий потенціал.

1. Сутність і зміст поняття „трудових ресурсів”

Термін „трудові ресурси” вперше ввів в економічну літературу відомий економіст С.Г.Струмілін в 1922 році. Під трудовими ресурсами він розумів робочу силу даної країни або народу у віці 16-49 років.

Під ресурсом розуміється все те, що може бути утилізовано (спожито з користю). Унітарність є корисність. Тому ресурс – це все те, що витрачається в процесі виробництва товарів і послуг та із чого людина може отримати користь [5.22]

Трудові ресурси являють собою сукупність окремих людей визначеного віку і стану здоров’я . Трудові ресурси утворюють складну соціально-економічну систему, яка складається з багатьох людей, безпосередньо зв’язаних певними умовами існування і розвитку.

Трудові ресурси – це перш за все соціально-економічна категорія, в якій продуктивні сили і виробничі відносини взаємно проникають і обумовлюють одна одну. Це сукупність носіїв функціонуючої та потенційної робочої сили і тих відносин, які виникають в процесі її відтворення (формування, розподілу і використання).

Трудові ресурси – це частина населення країни, яка володіє здібностями і можливостями приймати участь в процесі праці у відповідності зі своїми віковими, фізичними даними, знаннями і практичним досвідом, професійною підготовкою.

В деяких працях поняття „трудові ресурси” і „робоча сила ” ототожнюються. Але така точка зору не має достатню кількість пояснень. Робоча сила – це здатність людини до праці. „Під робочою силою, або здатністю до праці, ми розуміємо, - відмічав К.Маркс, - сукупність фізичних і духовних можливостей, якими володіє організм, жива людина”. Або, інакше кажучи, він розглядав робочу силу тільки як певну здібність людини, і не більше [1,6].

Найбільш правильним є твердження А.П.Соловйова та Г.М.Романенкової, що трудові ресурси – містке за змістом поняття – це сукупність носіїв функціонуючої та потенційної сукупн

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать