Теорії суспільного вибору та неокласичний напрям в економіці

Міністерство освіти та науки України

Національний університет водного господарства та природокористування

Кафедра економічної теорії

Реферат з

«Історії економічних учень»

на тему

«Неокласичний напрям в економічній нобеології. Теорія суспільного вибору Дж. Б’юкенена»

Рівне – 2008

Зміст

Вступ

1. Неокласичний напрям в економічній нобеології

2. Теорія суспільного вибору. Дж. Б’юкенена

2.1 Ідейно-теоретичні витоки теорії суспільного вибору

2.2 Проблеми суспільного вибору за представницької демократії

2.3 Економіка бюрократії як важливий напрямок теорії суспільного вибору

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

В умовах прилучення України до надбання сучасного цивілізованого процесу, розбудови соціально-орієнтованої ринкової моделі вітчизняної економіки, орієнтації на духовно-інформаційний вектор глобальної еволюції людства суттєво зростає роль фундаментальної економічної освіти. Історія економічних учень – безцінне джерело знань та досвіду, нагромаджених людством на шляху соціального прогресу.

Історія економічних учень вивчає історичні процеси виникнення, розвитку та зміни системи економічних поглядів. Зокрема в даному рефераті викладений розвиток неокласичного напряму в економічній нобеології, а також теорія суспільного вибору Дж. Б’юкенена.

Неокласичний напрям – це один з провідних напрямів економічної теорії ХХ ст. та сучасності. Сформувався 90-х рр. ХІХ ст. на основі синтезу класичної ринкової ліберальної доктрини, маржиналізму та мікроекономічної теорії. З 30-х рр. ХХ ст. доповнився теорією економічного неолібералізму, неокласичними макроекономічними дослідженнями, ідеями виваженого державного регулювання ринків.

Теорія суспільного вибору сформувалася у 60-ті рр., її засновником був американський економіст, лауреат Нобелівської премії Джеймс Б’юкенен (народився 1919 р.). Оновні праці – «Фірма злагоди», «Теорія суспільного вибору», «Свобода, ринок і держава». В основі суспільного вибору покладено припущення , що принцип раціональної поведінки людини можна застосувати для дослідження будь-якої сфери діяльності, пов’язаної з необхідністю вибору, у тім числі для дослідження політичних процесів.

Отже, розглянемо більш детально неокласичний напрям в економічній нобеології і теорію суспільного вибору Дж. Б’юкенена.

1. Неокласичний напрям в економічній нобеології

Сучасні економічні процеси початку ХІХ ст. – монополізація економіки, транс націоналізація економічних зв’язків, посилення економічних функцій держави, революційні події у світі тощо – кардинально позначились на розвитку економічної теорії. Вона спричинила нагальну потребу в теорії, яка не лише пояснила б природу об’єктивних залежностей, що склались в економіці, а й стала б теоретичною базою економічної і соціальної політики держави, орієнтованої на стабільний поступальний розвиток суспільства.

Нові історичні обставини та зрушення 20-30-хх років, в першу чергу «Велика депресія», поставили під сумнів основні постулати неокласицизму та його вихідний принцип – принцип лібералізму. Остаточного удару завдали кейнсіанці, які запропонували нову концепцію економічного розвитку. Послаблення позицій неокласицизму як основи економічної політики зовсім не означало відмови від неокласичної методології аналізу економічних явищ.

У русі перегляду неокласичної теорії ринку з’являються концепції, орієнтовані на дослідження вільного ціноутворення за умов монополізації економіки. До них належать теорія недосконалої конкуренції Дж. Робінзон, монополістичної конкуренції Е. Чемберлена та ефективної конкуренції Й. Шумпетера, автори яких доводять, що механізми саморегулювання залишаються ефективними, що монополізація економіки не знищує конкуренції, а лише видозмінює її.

Консервативна неокласика. Неокласичні теорії економічного зростання. Теорії економічного зростання, які завжди були в центрі уваги неокласичної школи, під впливом нових реалій набули нового трактування. Якщо раніше вони спиралися на абсолютизацію регулюючої ролі ринку, то тепер почали враховувати й кейнсіанські підходи. Ці теорії називають консервативними, оскільки їхні автори як і раніше, дотримувались неокласичних принципів.

Неокласичні доктрини економічного зростання формувалися на базі двох джерел – теорії факторів виробництва Сея, Кларка та концепції виробничої функції Ч. Кобба та П. Дугласа, Р. Солоу, Е. Денісона, Дж. Міда та Свена, яка була новою версією теорії виробництва. Прихильники консервативно-неокласичного напряму досліджували, яким має бути співвідношення факторів за умови обмеженості ресурсів. Вони доводили, що це співвідношення досягається автоматично, є само регульованим. Еволюція цих теорій пов’язана з тим, що дослідники, намагаючись урахувати зрушення, які відбувалися в розвитку продуктивних сил, запроваджують до своїх моделей усе нові й нові параметри, наприклад фактор науково-технічного прогресу, інформацію.

Неокласичне відродження – течія в економічній теорії, що виникає в 70-х роках ХХ ст. на базі ідеї про необхідність мінімізації державного втручання в економіку. Під час затяжної економічної кризи 60-70-х років західні економісти (Дж. Мут, Р. Лукас) доходять висновку, що регулювання економіки натрапляє на спротив з боку її суб’єктів, їхню економічну поведінку не можна

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать