Розвиток економічної думки

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Деснянський технікум при МАУП

Реферат з Основ Економічної Теорії

на тему: Розвиток економічної думки

Виконала:

студентка ІІ курсу КМГТ

Філіпова Євгенія

Перевірила: Шпильова О.С.

Київ 2004

План

Вступ.

1. Зародження економіко-теоретичних знань.

2. Класична буржуазна політична економія.

3. Післякласична буржуазна політична економія.

4. Економічна думка національно-визвольного та революційно-демократичного руху.

5. Створення і розвиток пролетарської політичної економії.

6. Економічна думка в Україні.

Висновок.

Список використаної літератури.

Вступ

Вивчення кожної науки починається з вивчення його історії та розвитку, тобто коло питань, які вона досліджує, з’ясування цілей цієї науки, і методів, які вона використовує. І при тому цікаво знати, що думали, як визначали, як доводили свої ідеї з тієї чи іншої науки великі вчені.

Історія розвитку економіки бере початок свого зародження в древньому світі, де в працях мислителів древнього Єгипту, Китаю, Індії розглядаються важливі процеси економічного розвитку. Економічні ідеї знайшли вираз у збірниках законів царства Ешнуни (XXст. до н. є.), вавілонського царя Хамурапі (XVIIIст. до н. є.) та древньоіндійського збірника законів «Артхашастра» (IV-VI ст. до н. є.).

Але більш ближчим до визначення економіки підійшов давньогрецький мислитель Ксенофонт (430-355 рр. до н.е.), він вважається першим хто ввів термін «економіка».

В розвитку і глибшому вивченню економічної теорії брало участь багато вчених, кожний з яких вносив свої корективи. Наприклад, Арістотель досліджував товарно-грошові відносини, Колумелланамагався відновити становище сільсь­кого господарства у Римі, Адам Сміт започаткував теорію ка­піталу, визначив узагальнюючі структурні елементи, заслугою Рікардо є реалістичний аналіз класових суперечнос­тей капіталістичного суспільства. Можна наводити багато прикладів і кожна думка цих мислителів відображається в сьогоденній економіці.

Але ж цікавіше буде дізнатися розвиток економічної думки в України. Вона бере початок з суспільно-екокомічних поглядів Київської Русі, з таких пам'яток давнини, як «Русская Правда» Ярослава (XIст.), «Поучение» Володимира Мономаха (XIIст.), «Слово о полку Игореве» (XIIст.), літопису «Повесть временных лет» (кі­нець XI— початок XIIст.), «Киевская летопись» (XIIст.), «Галицко-волынская летопись» (XII—XIIIст,), «Моленье Даниила Заточника» (XIIIст.). Погляди українських мислителів спрямовані на подолання феодальної подрібненості земель, посилення древньокиївської держави. Найвідоміші, хто намагався створити демократичну державу, не насильницькими діями, а в результаті об'єктивного суспільно-економічного розвитку яка б втілювала свободу і братство між людьми: Г.Сковорода, декабристи, І.В.Вернадський, Т.Г.Шевченко, А.Я.Антонович, П.А.Грабовський, М.М.Коцюбинський, та багато інших.

1. Зародження економіко-теоретичних знань

Життєві потреби людини, суспільства у розвитку економіки, у збільшенні виробництва матеріальних благ зумовили намагання людини про­никнути у сутність суспільно-економічних процесів, розкрити таємницю руху суспільного виробництва з тим, щоб навчитися регулювати економічне життя, домагатися його все вищої ефек­тивності. Уже в древньому світі робляться серйозні спроби ви­явити внутрішні пружини економічного розвитку. В працях мис­лителів древнього Єгипту, Китаю, Індії розглядались важливі процеси економічного розвитку, формувались висновки щодо ок­ремих елементів економічних знань. Економічні ідеї знайшли вираз у збірниках законів царства Ешнуни (XXст. до н. є.) та вавілонського царя Хамурапі (XVIIIст. до н. є.). У них перед­бачені захист майнових інтересів держави, рабовласників, певне регулювання економічних відносин. Пам'ятником древньоіндійської літератури є «Артхашастра» (IV-VI ст. до н. є.), в якій викла­даються знання щодо економіки, техніки і політики, передбачене регулювання земельних відносин, розв'язання проблем іригації. У Китаї найбільше поширення одержало конфуціанство. Його економічні погляди виклав Менцзи (372-289 р. до н. є.), який захищав селянське землеволодіння. Проти конфуціанців виступа­ла школа на чолі з Моцзи, яка була проти станів суспільства, за розвиток виробництва. Економічні погляди знайшли вираз у трактаті «Гуаньцзи» (IV-IIIст. до н. є.), в яких реалістично розкрито злиденне становище народу, вказані шляхи розвитку сільського господарства і поліпшення життя селян.

Мислителі древньої Греції та Древнього Риму намагались визначити принципи і методи організації та управління господар­ством рабовласників. Вчення про його організацію називалось економією, а вчення про управління державою - політикою. Так, Ксенофонт (430-355 р. до н. є.) у своїй праці «Економікос» визначає економію як науку про збагачення свого господарства. Цікаво, що землеробство він ставить нарівні з воєнним мистец­твом. А ремесло навіть не включав у предмет економії, бо це було негідним для вільних людей. Таким було ставлення і до торгівлі. Разом із тим Ксенофонт високо оцінює гроші як кон­центроване багатство та засіб обігу.

Філософ Платон (427-347 р. до н. є.) у своїх творах по­будував ідеальну державу, в якій мали існувати три стани: пра­вителі (фі

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать