Економіка України на початку ХХІ століття

Зміст

Вступ

1. Інституціонально-правове забезпечення трансформаційної економіки України

2. Соціально-економічне становище України за 2000 рік

3. Соціально-економічне становище України за 2001 рік

4. Соціально-економічне становище України за 2002 рік

5. Соціально-економічне становище України за 2003 рік

6. Соціально-економічне становище України за 2004 рік

7. Соціально-економічне становище України за 2005 рік

8. Соціально-економічне становище України за 2006 рік

9. Соціально-економічне становище України за січень - серпень 2007 року

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Кінець ХХ - початок ХХІ століття став переломним періодом в історії людства, бо привніс нову філософію подальшого існування і розвитку людської цивілізації, що передбачає можливість вирішення загальних проблем виживання людства на засадах духовності та гуманізації економіки і політики. Проте малоймовірно очікувати тільки мирного розв'язання всіх проблем, що виникатимуть на міжнародній арені, протягом життя декількох наступних поколінь з огляду на інерційність зміни існуючих тенденцій міждержавних відносин.

Реальне життя в умовах нестабільного міжнародного середовища вимагає від України реалізації свого права на захист власних інтересів, на створення власної системи національної безпеки і оборони, яка гарантуватиме збереження обраного Україною політичного курсу і не створюватиме жодних загроз для сусідніх країн та світової спільноти. При цьому Україна не має намірів розглядати національну безпеку у відриві від міжнародної безпеки, прагнути досягнення власних інтересів на шкоду інтересам будь-якої країни світу.

Забезпечення національної безпеки України щільно пов'язане із вирішенням проблем підтримання миру і безпеки в Європі, де домінуючу роль відіграє НАТО як єдина організація в Європі, яка здатна сьогодні протистояти викликам безпеці [3. 56].

Починаючи з 1991 року, Україна приєдналася до Ради Північноатлантичного співробітництва і дотепер залишається послідовним і конструктивним її учасником. Зі свого боку, НАТО підтримало суверенітет і незалежність України, підписавши в липні 1997 р. у Мадриді Хартію про особливе партнерство між НАТО і Україною. Прагнення України до стабільного загальноєвропейського миру втілюються у конкретних діях Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, усіх органів державної влади, провідних партій і громадських організацій, які спрямовані на проведення в нашій державі комплексних реформ, встановлення взаємовигідного і всебічного співробітництва з багатьма країнами світу, що мають миролюбний характер і забезпечують надійні гарантії безпеки. На цей час Україна є членом Ради Європи, має угоди у різних сферах більш ніж зі 100 країнами світу, бере участь у багатьох міжнародних програмах, зокрема в програмі "Партнерство заради миру" (ПЗМ), має наміри стосовно поступового вступу до систем регіональної та глобальної безпеки [1.144].

Співробітництво між НАТО і Україною в рамках ПЗМ здійснюється з досить широкого спектру питань: оборонної реформи, військового співробітництва, цивільного контролю, надзвичайних ситуацій тощо. Для координації співпраці створено Комісію Україна - НАТО, а також Спільну робочу групу НАТО - Україна з оборонної реформи. 16 грудня 1997 року між НАТО і Україною був підписаний меморандум про домовленість з питань планування на випадок надзвичайних ситуацій та готовності до катастроф.
4 листопада 1998 року своїм Указом №1209/98 Президент України затвердив Державну програму співробітництва України з Організацією Північноатлантичного Договору (НАТО) на період до 2001 р. Нині відбувається коригування цього співробітництва на наступні роки.
Вцілому, можна було б втішитися досягнутим. Проте, на мій погляд, співробітництво Україна - НАТО набуло б більшого динамізму у вирішенні проблем оборонної (воєнної) реформи в Україні, якщо б до роботи Спільної робочої групи НАТО - Україна з оборонної реформи долучилися провідні фахівці Спілки офіцерів України, які мають солідні напрацювання у цій сфері.

1. Інституціонально-правове забезпечення трансформаційної економіки України

Стабілізаційні процеси, що спостерігаються в перших роках другого тисячоліття в економіці нашої країни, дають підстави для ствердження (хоч і насторожливого) про подолання тривалої системної трансформаційної кризи та формування умов для економічного зростання.

Разом з тим, аналіз переконує, що в інституціонально-правовому забезпеченні ринкових трансформацій в Україні зроблено лише перші кроки і не завжди вдалі (як правило, у соціальному аспекті дистабілізаційні).

У цьому аспекті навчально-науковий інтерес становить аналіз, законодавчого забезпечення реформування власності, зокрема процеси акціонування; первинного нагромадження капіталу; механізмів інноваційної та інвестиційної діяльності; розвитку підприємства, зокрема й малого та середнього бізнесу; формування податкової системи та бюджетної політики.

Важливим напрямом підвищення конструктивності економічної політики є посилення ролі держави в регулюванні соціально-економічного розвитку через фінансове забезпечення соціальних процесів в Україні, тобто через реалізацію соціальної політики. Ця політика має охоплювати систему заходів держави, спрямованих на забезпечення прийнятної життє

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать