Вільні економічні зони

Міністерство освіти і науки України

Національний транспортний університет

КУРСОВА РОБОТА

на тему: «ВІЛЬНІ ЕКОНОМІЧНІ ЗОНИ»

Виконала: студентка групи ТМ-І-3

Шелковська Наталія

Перевірила: КривошеєваС.В.

м. Київ

2009

План

Вступ……………………………………………………………………………….3

Розділ 1. Сутність поняття «вільні економічні зони» (ВЕЗ)…………………..4

1.1 Історичні аспекти створення ВЕЗ………………………………………...4

1.2 Загальні відомості про ВЕЗ……………………………………………….6

1.3 Цілі створення ВЕЗ………………………………………………………..7

1.4 Пільги, що використовуються у ВЕЗ…………………………………….9

Розділ 2. Основні види ВЕЗ……………………………………………………..11

2.1 Торгові ВЕЗ……………………………………………………………….11

2.2 Промислово-виробничі ВЕЗ…………………………………………….12

2.3 Техніко-впроваджувальні ВЕЗ…………………………………………..15

2.4 Сервісні ВЕЗ……………………………………………………………...17

Розділ 3. «Оффшори»……………………………………………………………18

3.1 Поняття про «податкові гавані» та центр «оффшор»……………....…18

3.2 Оффшорна компанія …………………………………………………….20

3.3 Оффшорні операції…………………………………………….…….…...21

Розділ 4. Вільні економічні зони в Україні…………………………………….24

Висновки…………………………………………………………………………30

Список використаної літератури……………………………………………….32

Вступ

Багато які країни зверталися і звертаються до нетрадиційних методів активізації своєї участі у міжнародному розподілу праці. Одним з напрямів стимулювання розвитку виробництва, зростання валютних надходжень, покращання платіжного балансу та одержання доступу до нових і новітніх технологій є утворення вільних економічних зон (ВЕЗ) з особливим юридичним та митним статусом, які створюють сприятливі умови для залучення іноземного капіталу. Ці умови охоплюють різноманітні податкові, митні, валютно-фінансові та інші преференції, які надають право іноземним фірмам безмитно ввозити машини і устаткування, технології, сировину і матеріали, напівфабрикати, створювати експортні виробництва, переводити значну частину одержаного прибутку за межу митного кордону ВЕЗ.

Економіка ВЕЗ має високий ступінь відкритості зовнішньому світу, а митний, податковий і інвестиційний режим сприятливий для зовнішніх і внутрішніх інвестицій.

Крім залучення іноземного капіталу для активізації економічних процесів усередині країни, створення виробничих вільних економічних зон погоджують із трьома основними задачами:

- стимулювання промислового експорту й одержання на цій основі валютних коштів;

- ріст зайнятості;

перетворення зон у полігон по випробуванню нових методів господарювання, полюса росту національного господарства.

Важливою причиною утворення вільних економічних зон є те, що часто країна не бажає цілком відкривати свою економіку для припливу іноземного капіталу і тому використовує часткову, локальну відкритість у виді спецзони.

Розділ 1. Сутність поняття «вільні економічні зони»

1.1 Історичні аспекти створення ВЕЗ

Історично склалося так, що вихідною ознакою ВЕЗ є особливий режим митного оподаткування. Це пояснюється тим, що основною формою міжнародного економічного співробітництва тривалий час була міжнародна торгівля. Майже 2000 років тому (у 166 р. до н. е.) з метою сприяння торгівлі влада грецької держави острова Делос проголосила першу документально відому вільну зону. На острові приїжджі купці звільнялися від податків, мита та виконання адміністративних формальностей. Делос відігравав помітну посередницьку роль у торгівлі між Заходом та Сходом протягом 80 років.

Уже в середні віки міжнародний товарообмін потерпав від жорсткого митного режиму, якого дотримувалася більшість європейських держав. Митна процедура була дуже громіздкою та пов’язаною із значними додатковими витратами на оплату мита. На цей час припадає виникнення перших районів «порто-франко» в портових містах – Гамбурзі, Бремені, Марселі, Ліворно та ін.

Територія «порто-франко» відмежовувалася від решти території спеціальним митним кордоном. Рух товарів між «порто-франко» та закордонними державами здійснювався без митних формальностей та сплати мита. У межах «порто-франко» допускалася різноманітна промислова та торговельна діяльність. Цей режим вводився не тільки для розвитку зовнішньої торгівлі, але й для економічного підйому тієї чи іншої області. У таких районах інтенсивніше розвивалась промисловість, транзитні перевезення, забезпечувалося стабільне постачання населення товарами, які не вироблялися в даній країні. На початку ХХ століття «порто-франко» існували в Гібралтарі, на Мальті, в Суліні, Сінгапурі, Адені. Першим праобразом ВЕЗ стало отримання статусу «вільного порту» в 1595 р. містом Генуя (Італія).

У ХХ ст. на зміну «порто-франко» приходять нові інструменти, покликані послабити несприятливий вплив протекціонізму на світову торгівлю: створюються вільні склади в портах для зберігання транзитних вантажів чи привезених та ще не проданих товарів. Експорт-імпорт товарів із цих складів був вільним від митних зборів та формальностей. Склади були громадськими (знаходилися у підпорядкуванні митниці) та приватними (належали приватним особам). Склади були спільними для зберігання будь-яких товарів до п’яти років або обмеженими для зберігання певних товарів до шести місяців. На складах допускалися сортування, роботи щодо запобіганн

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать