Фірма як організаційна форма підприємництва

Ф і рма я к орган і зац ій на форма п ідприємництва

1. Поняття фірми

В економічній літературі зазначаєтьс, що варто розрізняти поняття «підприємство» і «фірма». Так, підприємство – це установа у формі фабрики, ферми, невеликого або великого магазину, що виконує одну або кілька функцій з виробництва і розподілу товарів та послуг. Фірма ж є організацією, що володіє цими підприємствами і проводить господарську діяльність. Окремі фірми мають тільки одне, а багато хто володіють і керують декількома підприємствами.

У США розрізняють фірми, що володіють підприємствами на різних стадіях виробничого процесу (вертикальне комбінування) або поєднують кілька підприємств на одній стадії виробництва (горизонтальне комбінування), і конгломерати, що охоплюють підприємства, які функціонують у багатьох різних галузях.

Деякі автори називають два види організацій фірм. Перший – підприємницька фірма, що являє собою організацію, сформовану і керовану з метою заробляння прибутку для її власників за допомогою виробництва одного або більше товарів і подальшого продажу їх на ринку. Ці фірми розрізняються за розміром – від невеликих майстерень до величезних корпорацій – і функціонують у сфері виробництва.

Другий вид організації – це фірми, якими володіють і керують люди, що прагнуть отримати прибуток, продаючи товари і послуги , тобто вони створюються у сфері обертання.

Отже, фірма (від італ. firma – підпис)– це самостійна підприємницька одиниця з правами юридичної особи, що як власник або титульний власник розпоряджається майном і доходами фірми , використовує організаційно-планові методи у процесі виробництва, розподілу, присвоєння й інвестування прибутку та інших благ .

Відносини фірми з іншими суб'єктами господарювання базуються на контрактах-угодах, що укладаються на базі законів ринку.

Підприємство можна визначити як об'єкт цивільних прав, майновий комплекс, що використовується для ведення підприємницької діяльності . Цей комплекс містить: 1) нерухоме майно (земельна ділянка, будинки, споруди і т.д.); 2) рухоме майно (устаткування, інвентар, товарно-матеріальні запаси); 3) права, вимоги, борги (дебіторська і кредиторська заборгованість тощо); 4) право на позначення (фірмове найменування, товарний знак); 5) виключні права на інтелектуальну власність. Фірма може включати одне (малий бізнес) або кілька підприємств.

Поняття юридичної особи. Юридична особа – це суб'єкт цивільних прав, що має у власності, господарському веденні (оренді, лізингу), довірчому (траст) або оперативному управлінні відособлене майно .

Юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями: власник – усім майном, державне підприємство – його рухомою частиною, а організація, що одержала майно в оперативне управління – тільки своїми доходами. Майновий статус юридичної особи, що не виступає як власник, визначається законом. Не повинні реєструватися як юридичні особи фірми, що мають тільки орендоване майно.

У 90-х роках минулого століття діяли підставні фірми, що зникали разом із привласненими ними внесками.

Юридична особа може від свого імені здобувати і здійснювати майнові й інші права, укладати договори купівлі-продажу, постачання, перевезення, позики, оренди, підряду (філії або представництва, що навіть мають свій баланс і розрахунковий рахунок, можуть робити це тільки за дорученням), пред'являти позови і виступати як відповідач у суді. Юридична особа реєструє свої засновницькі документи, має самостійний баланс або кошторис, що відбиває вартість майна, власне найменування, включене до державного реєстру.

Усе це обмежує ризик підприємців (засновників фірми) їхнім внеском до статутного капіталу, гарантує інтереси кредиторів і інвесторів, а головне – дозволяє фірмі виступати як повноцінний ринковий суб'єкт, діючи через свої органи управління (менеджерів) або через своїх учасників (у господарських товариствах) відповідно до закону й установчих документів. Ці представники повинні сумлінно і раціонально діяти в інтересах юридичної особи, інакше її засновники (учасники, члени) можуть вимагати відшкодування збитків.

Трансакційні витрати фірми . Чим більше розміри фірми, тим менші її трансакційні витрати – витрати, які пов'язані з підготовкою, укладанням і юридичним супроводом контрактів (маркетинг, реклама, страхування комерційного ризику, представницькі і судові витрати і т.д.).

Особливий виграш мають транснаціональні компанії (ТНК), що вміщують підприємства багатьох країн, які беруть участь у єдиному циклі від досліджень, розробок і видобутку сировини до реалізації кінцевої продукції. Вони не платять податок на додану вартість (ПДВ) і податок на оборот усередині ТНК. Невипадково сьогодні на ТНК припадає більше половини світової зовнішньої торгівлі і 70% виробництва у провідних галузях.

Однак чим більше фірма, тим вище її організаційно-планові витрати , тобто накладні витрати по складанню громіздких планів, розподілу завдань і контролю за їх виконанням, усе більш складної координації робіт виробничих і управлінських структур. Тому гігантські фірми, щоб, подібно до динозаврів не загинути під власною вагою, нерідко добровільно прода