Формування прибутку промислового підприємництва

План.

Введення.

Розділ 1. Економічна сутність формування і розподіли прибутків підприємства.

1.1. Джерела одержання прибутків для підприємства.

1.2. Розподіл прибутків підприємства.

1.3. Податкова система регулювання прибутків.

Розділ 2. Техніко-економічна характеристика підприємства.

2.1. Джерела прибутків для акціонерного товариства (випуск акцій, облігацій, векселів, одержання прибутку, використання банків, інвестиційних фондів).

2.2. Особливості розрахунків за фінансові і трудові ресурси, енергоживлення.

2.3. Напрямки використання прибутку на підприємстві (економіко-математичні методи).

Розділ 3. Основні напрямки підвищення ефективності виробництва в умовах переходу до ринкової економіки.

3.1. Основні напрямки зниження витрат підприємства в умовах ринкової економіки.

3.2. Шляху підвищення рентабельності виробництва.

3.3. Проблеми удосконалювання механізму формування і розподіли прибутків підприємства.

Висновок. Висновки, пропозиції.

Додатки.

Список використовуваної літератури.

Введення.

В Україні відбуваються глибокі економічні перерви, обумовлені поверненням країни в річищезагальних процесів світового розвитку. Йде корінна ламкастарого механізму керування економікою, його заміна ринковими методами господарювання. Поступово створюються реальні умови, при яких економіка перестає бути заручницею політики, а ідеологічні догми - керівництвом до дії.

Ринкова економіка, при всій розмаїтості її моделей, характеризується тим, що являє собою соціально орієнтоване господарство, що доповнюється державним регулюванням. Україна, що підвелася на шляхважких реформ, зштовхується з множиною проблем. Одна з них - непрофесіоналізм у сфері керування, переваження некваліфікованих керівників на підприємствах усіх рівнів, прагнення управляти методами, властивими адміністративно-командній системі. Ринкові відносини, що передбачають плюралізм форм власності, право на повну господарську самостійність і розпорядження результатами праці, зокрема, у формуванні матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, розподілі прибули, виходу на зовнішні ринки, створюють об'єктивні економічні умови і викликають необхідність застосування ринкових методів керування (і, насамперед використання всього потенціалу сучасного менеджменту) у діяльності підприємств.

«Положення про складвитрат по виробництву і реалізації продукції (робіт послуг), що включаються в собівартість продукції (робіт, послуг), і про порядок формування фінансових результатів, що враховуються при оподатковуванні прибули»1 , прямо вказує, що «…кінцевий фінансовий результат (прибуток або збиток) складається з фінансового результату від реалізації продукції (робіт, послуг), основних засобів і іншого майна підприємства і прибутків від позареалізаційних операцій, зменшених на суму витрат по цих операціях…»2 ...

Ринкова економіка орієнтує фірми на задоволення попиту і потреб ринку, на запити конкретних споживачів і організацію виробництва тільки тих видів продукції, що користуються попитом і можуть принести фірмі необхідну для розвитку прибуток. Ринок характерний постійним прагненням до підвищення ефективності виробництва, припускає свободу прийняття рішень тими, хто відповідає за кінцеві результати діяльності фірми і її підрозділів; потребує постійних коригувань цілей і планових програм фірми в залежності від станаринку. Для цього потрібна особлива система керування, характерна для ринкових умов, що враховує пріоритети, специфіку і менталітет України.

Наша країна будує ринок, де повинна бути реальна економічна свобода для більшості людей. Щоб учинити такийвеличезнийстрибок, потрібно мати адекватнуринку систему керування і культуру фірми, що спроможні забезпечити продуктивність, ефективність, динамічність, адаптивність виробництва до різноманітних вимог споживачів і постачальників. Менеджмент як засіб найбільше ефективного керування фірмою має такий потенціал. Сучасна теорія і практика менеджменту одержує для України особливе значення з двох точок зору. По-перше, перехід російської економіки на ринкові відносини об'єктивно визначає необхідність вивчення форм і методів керування на рівні основної господарської ланки. Практичне використання такого досвіду на вітчизняних підприємствах - одна з першочергових задач і один із головних резервів їхнього господарськогодобробуту. Далі широкий вихід вітчизняних підприємств на світові ринки з обумовлює необхідність глибокого вивчення і знання міжнародної практики менеджменту.

І теорія, і практика переконують, що успіху на ринку домогтися неможливо без ефективного і цілеспрямованого керуваннявсіма процесами, пов'язаними з функціонуванням підприємства в ринкових умовах. Зауважимо, що сучасне керування завжди повинно носити системний характер. Як відомо, система керування являє собою комплекс дій, що потребується для забезпечення узгодженоїспільної діяльності людей, а також сукупність здійснююче керування ланок і зв'язків між ними[1] .

Найбільша помилка багатьох російських підприємців полягає в недооцінці ними фінансового менеджменту (керування фінансовими потоками). Деякі підприємці пояснюють це особливою складністю фінансових проблем, а тому делегують свої повноваження підлеглим. Така позиція помилкова: ніякою уявою не можна не спрямовувати, не контролювати самостійно грошові потоки як що