Організація бухгалтерського обліку на підприємстві

План
1.Характеристика плану рахунків бухгалтерського обліку.
2.Характеристика рахунків класу - 4.
3.Класифікація облікових регістрів за зовнішньою формою.
4.Планування інвентаризацій.
5.Планування розвитку бухгалтерського обліку.
Список використаної літератури.


1.Характеристика плану рахунків бухгалтерського обліку.
Для упорядкування змісту економічної інформації про господарські засоби та джерела їх утворення, господарські процеси, забезпечення зацікавлених користувачів різнобічною інформацією, необхідною для планування, нормування, управління та контролю за виконанням завдань, а також для правильної та чіткої побудови і організації бухгалтерського обліку потрібно знати характеристику кожного рахунку. Виконання даної процедури є важливим завданням Плану рахунків бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року.
План рахунків є переліком рахунків і схем реєстрації та групування на них фактів фінансово-господарської діяльності (кореспонденція рахунків) у бухгалтерському обліку і є обов'язковим для всіх підприємств. В ньому передбачені всі необхідні рахунки для обліку операційної, фінансової та інвестиційної діяльності підприємств.
Структура Плану рахунків максимально пристосована до форм фінансової звітності, яка, в свою чергу, приведена у відповідність до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.
В єдиному Плані рахунків України передбачено близько 90 синтетичних рахунків (рахунки першого порядку). Виробничі підприємства використовують біля 60 з них, а якщо вони крім основної діяльності здійснюють ще й капітальне будівництво або торгівлю, то 63-66 рахунків. Передбачені в Плані рахунків субрахунки (рахунки другого порядку) застосовуються підприємствами в залежності від потреб - для аналізу, контролю і складання звітності.
Рахунки, на яких обліковуються однорідні види активів або зобов'язань, об'єднані у відповідні класи. Таких класів 10, кожен з них має своє кодове значення: від 0 до 9. Коди (номери) і найменування синтетичних рахунків (рахунків першого порядку) та субрахунків (рахунків другого порядку) у Плані рахунків бухгалтерського обліку наведені за десятковою системою. Першою цифрою коду визначено клас рахунків, другою - номер синтетичного рахунку, третьою - номер субрахунку. При цьому код класу і код синтетичного рахунку (рахунки першого порядку), тобто дві перші цифри, - це той мінімум, який повинен застосовуватись для відображення в обліку господарських операцій. Коди наведені в Плані рахунків і не можуть змінюватись підприємствами. В Плані рахунків наведені також коди і найменування деяких субрахунків (рахунків другого порядку).
Контирування документів та ведення регістрів бухгалтерського обліку здійснюється із застосуванням коду класу й коду синтетичного рахунку.
Отже, повний код рахунку може складатись з будь-якої кількості цифр, кожна з яких має певне значення. Використання кодів довжиною більш 4-5 цифр є невиправданим, адже такий код складно запам'ятати. Інструкцією не і непередбачено застосування розділових знаків, відповідно, всі цифри, які означають код, записуються поруч. Таким чином, структура коду рахунку виглядає наступним чином:
Система рахунків другого порядку побудована у двох напрямках:
- перший — застосування субрахунків, що мають встановлені конкретні номери і призначення згідно з Планом рахунків;
- другий - застосування субрахунків, які не мають встановлених конкретних номерів, у яких номер і конкретне призначення встановлюються підприємством.
Підприємство має право не використовувати субрахунки (рахунки другого порядку), але якщо воно їх використовує, слід застосовувати коди, передбачені Планом рахунків. Якщо Планом рахунків не передбачено субрахунок для певного виду активів або зобов'язань, а підприємство вважає за необхідне виділити в обліку цей вид, воно може ввести додатковий субрахунок, використовуючи для цього наступні цифри. Наприклад, рахунок 28 може бути доповнений субрахунком 286 "Товари на відповідальному зберіганні".
Інструкція щодо застосування Плану рахунків спрямована на забезпечення єдності відображення однорідних за змістом господарських операцій на відповідних синтетичних рахунках та їх субрахунках. В Інструкції наведена коротка характеристика та призначення синтетичних рахунків і субрахунків, а також типова схема реєстрації та групування інформації про господарські операції (кореспонденція рахунків першого порядку).
Рахунки класів 0-7 є обов'язковими для всіх підприємств.
Порядок ведення аналітичного обліку та кореспонденції рахунків, який не наведено в Інструкції, встановлюється підприємством, виходячи з норм Інструкції, положень (стандартів) бухгалтерського обліку, інших нормативно-правових актів з бухгалтерського обліку та управлінських потреб.
Аналітичний облік в межах рахунків запасів, витрат і доходів надає можливість здійснювати калькулювання собівартості продукції (товарів), контроль витрат і визначення результатів діяльності за центрами відповідальності.
Рахунки класу 9 "Витрати діяльності" ведуться підприємствами всіх форм власності, крім суб'єктів малого підприємництва, а також інших організацій, діяльність яких не спрямована на здійснення комерційної діяльності, з відкриттям за власним рішенням рахунків класу 8 "Витрати за елементами".
Малі підприємства та інші організації, діяльність яких не спрямована на здійснення комерційної діяльності, можуть вести бухгалтерський облік витрат з використанням лише рахунків класу 8 "Витрати за елементами" або в порядку, який наведено вище.
Рахунки класу 0 надають інформацію, розкриття якої передбачено в примітках до фінансових звітів.
Отже, кожний клас рахунків має конкретне призначення і тісно пов'язаний з інформаційними потребами зовнішніх та внутрішніх користувачів.
У відповідності з класифікацією видів обліку всі рахунки поділяються на рахунки фінансового і управлінського обліку. В свою чергу, рахунки фінансового обліку поділяються на реальні (балансові) і номінальні, або рахунки доходів і витрат за видами діяльності, внаслідок якої вони виникають.
Бухгалтерській облік на субрахунках ведеться в розрізі аналітичного обліку для забезпечення кількісно-сумовою та якісною (марка, сорт, розмір тощо) інформацією про наявність і рух об'єктів бухгалтерського обліку на відповідному синтетичному рахунку класу 1 "Необоротні активи", 2 "Запаси" та 0 "Позабалансові рахунки". Підприємства роздрібної торгівлі, що застосовують метод оцінки товарів за ціною продажу, можуть вести аналітичний облік товарів в сумовому вираженні.
Структура Плану рахунків зорієнтована на потреби складання фінансової звітності (Балансу, Звіту про фінансові результати, Звіту про рух грошових коштів, Звіту про власний капітал). Тому в ньому чітко розмежовано балансові та номінальні рахунки, які застосовуються для обліку витрат, доходів і фінансових результатів діяльності.
Балансові рахунки побудовані таким чином, щоб їх сальдо відповідало сумам, які відображаються у статтях Балансу. Пря цьому такі рахунки об'єднані в класи згідно з розділами активу і пасиву Балансу. Показники розділів І-III активу Балансу заповнюються на підставі даних рахунків класів 1-3, показники розділів 1-V пасиву Балансу - на підставі даних рахунків класів 4-6.
Обороти по рахунках, що застосовуються для обліку витрат, доходів і фінансових результатів діяльності, а саме по рахунках класів 7-9, використовуються для заповнення показників Звітів про фінансові результати.
2.Характеристика рахунків класу - 4.
Рахунки класу 4 відносяться до розділу 2 “Розрахунки джерел і засобів” – це власний капітал і забезпечення зобов’язань.
Власний Джерелами формування активів підприємства є власні та позикові капітал кошти. В момент створення підприємства його стартовий капітал втілюється в активах, інвестованих засновниками (учасниками), і представляє собою вартість майна підприємства. Здійснюючи підприємницьку діяльність, підприємство також використовує залучені кошти, в результаті чого виникають борги. Боргові зобов'язання підтверджують права і вимоги кредиторів щодо активів підприємства (А = З + К) і мають вищий пріоритет порівняно з вимогами власників. Тому власний капітал підприємства визначається як різниця між вартістю його майна і борговими зобов'язаннями: К = А -З.
Власний капітал — це загальна вартість засобів підприємства, які належать йому на правах власності і використовуються ним для формування його активів. Такі активи формуються за рахунок інвестованого в них власного капіталу і представляють собою чисті активи підприємства.
До власного капіталу відносяться: статутний капітал, пайовий капітал, додатковий вкладений капітал, інший додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток (непокритий збиток), неоплачений капітал, вилучений капітал. Основний зміст по елементної розшифровки власного капіталу наведено нижче.
Зміст складових власного капіталу
№ з/п | Рахунки власного капіталу | Зміст
1 | 2 | 3
1. | 40 “Статутний капітал” | Зареєстрована вартість простих та привілейованих акцій для акціонерних товариств і сума оголошеного статутного капіталу для інших підприємств, зафіксовані в статутних документах
2. | 41 “Пайовий капітал “ | Сума пайових внесків фізичних і юридичних осіб, якщо це передбачено статутними документами
3. |
42 “Додатковий капітал”
| Сума перевищення вартості продажу акцій над номінальною вартістю (емісійний дохід)
Сума дооцінки позаоборотних активів, вартість активів, безоплатно отриманих підприємством від фізичних або юридичних осіб, інші види додаткового капіталу
4. | 43 “Резервний капітал” | Сума резервів, створених підприємством відповідно до діючого законодавства або статутних документів
5. | 44 “Нерозподілений прибуток (непок-ритий збиток)” | Прибуток, реінвестований у підприємство, або непокритий збиток
6. | 46 “Неоплачений капітал” | Заборгованість власників (учасників) по внесках до статутного капіталу
7. | 45 “Вилучений капітал” | Фактична собівартість акцій власної емісії, викуплених товариством у своїх акціонерів
Методичні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов'язання та її розкриття в фінансовій звітності визначаються П(С)БО 11 'Зобов'язання".
Узагальнення інформації про рух коштів, які за рішенням підприємства резервуються для забезпечення майбутніх витрат і платежів і включення їх до витрат поточного періоду ведеться на рахунку 47 "Забезпечення майбутніх витрат і платежів".
По кредиту рахунку відображається нарахування забезпечень, по дебету - їх використання.
Рахунок 47 "Забезпечення майбутніх витрат і платежів" має такі субрахунки:
"Забезпечення виплат відпусток";
"Додаткове пенсійне забезпечення";
"Забезпечення гарантійних зобов'язань";
"Забезпечення інших витрат і платежів".
На субрахунку 471 "Забезпечення виплат відпусток" ведеться облік руху та залишків коштів на оплату чергових відпусток працівникам. Сума забезпечення визначається щомісячно як добуток фактично нарахованої заробітної плати працівникам і відсотку, обчисленого як відношення річної планової суми на оплату відпусток до загального планового фонду оплати праці. На цьому субрахунку також узагальнюється інформація про обов'язкові відрахування (збори) від забезпечення виплат відпусток на: збори на обов'язкове державне пенсійне страхування, обов'язкове соціальне страхування, обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття тощо.
На субрахунку 472 "Додаткове пенсійне забезпечення" ведеться облік коштів для реалізації програми пенсійного забезпечення.
На субрахунку 473 "Забезпечення гарантійних зобов'язань" ведеться облік руху та залишків коштів, зарезервованих для забезпечення майбутніх витрат на проведення гарантійних ремонтів проданої продукції, предметів прокату тощо.
На субрахунку 474 "Забезпечення інших витрат і платежів" ведеться облік забезпечення інших наступних витрат, що не знайшли відображення на інших субрахунках рахунку 47 "Забезпечення майбутніх витрат і платежів".
Аналітичний облік забезпечення наступних витрат і платежів ведеться за їх видами, напрямками формування й використання.
Розмір кожної з резервних сум майбутніх витрат і платежів відображаються по кредиту рахунку 47 'Забезпечення майбутніх витрат і платежів".
3.Класифікація облікових регістрів за зовнішньою формою.
За зовнішньою формою регістри поділять на бухгалтерські книги, картки, вільні окремі аркуші.
Бухгалтерські книги - це аркуші паперу спеціально розграфлені, в яких відображають дані про наявність господарських засобів, джерела їх формування та господарські процеси за синтетичними та аналітичними рахунками. Наприклад, касова книга призначена для обліку надходження і виплат готівки з каси; книга депонованих сум призначена для аналітичного обліку невиплаченої (депонованої) заробітної плати; у Головній книзі дається інформація про сальдо й обороти по синтетичних рахунках бухгалтерського обліку за звітний період (щомісячно). Бухгалтерські книги неодмінно повинні бути прошнуровані, пронумеровані, на останній сторінці книги вказують загальну кількість сторінок і завіряють підписами керівника й головного бухгалтера та печаткою підприємства.
Картки - це окремі листи, як правило, із цупкого па-перу, що містять реквізити, які характеризують об'єкти об-ліку (будинки, споруди, матеріали, сировина та ін.), і виго-товлені друкарським способом. Картки зручні у користуванні при веденні обліку на складах готово'І продукції, матеріалів, запасних частин, при прийнятті та відпуску цінностей на виробництво, в експлуатацію тощо. В сучасних умовах комп'ютеризації, коли створюються АРМ на складах, цехах, певну частину робіт облікового характеру виконують ПЕОМ, але повністю відмовитися від використовування карток поки що недоцільно. Картки мають такі реквізити: найменування об'єкта обліку; його кодове позначення; номер картки; позначення одиниці; ціна (вартість) за одиницю; зміст операції, що відображається в картці; сума операції та кількісний вимірник; код рахунку бухгалтерського обліку (синтетичного й аналітичного) та ін. Названі реквізити роз-міщують у базах даних ПЕОМ, при веденні обліку в системі мережі АРМ у підрозділах складів, цехів. Запроваджуються картки для ведення синтетичного обліку цінностей. Най-більш поширені картки трьох видів - контокорентні, мате-ріальні і багатоколонкові.
Контокорентні картки (від італ. сопtо соггепtе -точний рахунок) - призначені для аналітичного обліку роз-рахункових операцій між контрагентами, працівниками під-приємства, дебіторами, кредиторами, постачальниками, по-купцями та ін. Структура картки складається із колонок, де зазначають: дату і номер первинного документа, за якимвідображають операцію; зміст операції; суму по дебету і кредиту; сальдо після запису контрольної операції.
Матеріальні картки застосовуються для ведення аналітичного обліку матеріалів, сировини, товарів, інстру-ментів, запасних частин, малоцінних і швидкозношуваних предметів та інших матеріальних об'єктів. На відміну від контокорентних карток у матеріальних картках обороти цін-ностей із надходжень і видатків відображають у кількісних і вартісних показниках (наприклад, на склад швейної фаб-рики надійшла тканина костюмна 100 м за ціною 10 грн. за метр, вартість її 1000 грн.) і відповідно сальдо (залишок) матеріальних цінностей у картках показується у кількісних і вартісних показниках. У кожній картці зазначається товаро-знавча характеристика об'єкта обліку (найменування, колір, розмір, зріст), позначення одиниці, ціна за одиницю, код об'єкта обліку та ін.
Окремим видом є матеріальні картки обліку об'єктів основних засобів - будинків, споруд, устаткування, машин, автомобілів та ін. У цих картках зазначають, крім руху об'єкту та обліку, також його техніко-експлуатаційну характеристику - завод-виготовлювач, рік випуску, потужність, гарантійний строк, комплектність тощо.
Багатоколонкові картки передбачені для ведення обліку витрат за їх видами. При цьому суму витрат зазна-чають окремо у кожній колонці по кожному виробу (на-приклад, стіл конторський - сировина і матеріали, заробітна плата, паливо і енергія та ін.). Картки цього виду викорис-товують у бухгалтерському обліку для деталізації об'єктів обліку, нагромадження кількісних і вартісних показників тощо.
У сучасних умовах комп'ютеризації і впровадження прогресивних носіїв інформації значного поширення набули електромагнітні картки з штриховими кодами, показники яких зчитуються технічними пристроями і використовуються у електронній пошті, базах даних ПЕОМ для подальшого застосування у бухгалтерському обліку.
У бухгалтерському обліку, крім книг і карток, засто-совують виготовлені друкарським способом на окремих ар-кушах паперу відомості, облікові регістри, реєстри при здаванні первинних документів до бухгалтерії та ін.
Вільні (окремі) аркуші (відомості) — це окремі таблиці різного формату зі спеціальним графленням (відомості, журнали-ордери, меморіальні ордери, оборотні відомості тощо), їх використовують для ведення як синтетичного, так і аналітичного обліку. Записи в окремих відомостях здійснюють на підставі даних первинних документів.
Після закінчення звітного періоду (місяця, року) і складання балансу книги, картки та окремі відомості закривають шляхом підрахунку підсумків по кожному рахунку та запису суми залишку.
4.Планування інвентаризацій.
Дієвість інвентаризацій знаходиться в прямій залежності від якості їх планування. Планування інвентаризацій повинно проводитись з урахуванням багатьох чинників. Важливе місце серед цих чинників займає забезпечення раптовості інвентаризацій. В зв'язку з цим важливе місце займає процес планування. Планування інвентаризацій пов'язане з великою підготовчою
роботою, проведення якої повинно бути покладене на посадову особу, призначену власником (керівником) підприємства.
Голова ревізійної комісії, бухгалтер, власник, керівник, в залежності від організаційно-правової форми діяльності розробляє проект перспективного плану проведення інвентаризацій на півріччя, на підставі якого складається щомісячний план. Останній затверджується власником або керівником підприємства.
У плані повинна бути зазначена мінімальна кількість інвентаризацій, що передбачена Законом України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність", приймаючи до уваги графіки чергових відпусток матеріально відповідальних осіб.
Крім того, в плані обов'язково повинно передбачатись більш часте, в порівнянні з кількістю, зазначеною в Законі, проведення інвентаризацій на тих ділянках, де:
- працюють заново прийняті матеріально відповідальні особи, що мають недостатній досвід роботи з товарно-матеріальними цінностями і коштами;
- матеріально відповідальними особами не використані з власної ініціативи чергові відпустки.
В плані необхідно передбачати не тільки суцільні, але й вибіркові інвентаризації, зокрема в міжінвентаризаційні періоди.
З метою раптовості в плані проведення інвентаризацій бажано зазначити місяць або квартал, в якому інвентаризація має бути проведена.
Отже, планування інвентаризацій - це робота, що потребує від відповідальної за інвентаризаційну роботу особи по можливості найбільш повного знання дійсного положення справ, знання психологічного мікроклімату, великої фахової підготовки, інтуїції, свідомості відповідальності за довірену справу.
Традиційно, саме головний бухгалтер несе юридичну і моральну відповідальність за законність та ефективність використання фінансових і матеріальних ресурсів підприємства, господарських операцій, що здійснюються. За ним зберігається правило другого підпису, яке закріплює контрольні функції бухгалтерії. Однак, справжній прецтиж професії визначається не формальними правами, а об'єктивними потребами суспільства. В умовах ринкових відносин, заснованих на послідовному застосуванні економічних методів управління, підвищуються вимоги до інформаційного забезпечення і підсилюються управлінські аспекти обліку. Бухгалтер сьогодення повинен володіти не тільки новими методами роботи, але й новими уявленнями про ту систему управління, в рамках якої вони повинні застосовуватись.
В останній час попит на бухгалтерські послуги різко збільшився, але й змінилися вимоги до їх якості.
В той же час зміна статусу бухгалтера в нових умовах діяльності дає йому й нову альтернативу. Формування ринку бухгалтерських послуг здійснюється двома шляхами. З одного боку, аудиторська фірма надає консультативну допомогу з питань обліку, з іншого - гостро постає проблема залучення кваліфікованого бухгалтера на контрактній або постійній основі.
В умовах господарської самостійності підприємств значення бухгалтерської служби та облікової інформації різко підвищується. Нова система повинна спрямовувати управлінців на правильний шлях. Наприклад, вона не повинна допустити помилки, що вкладати кошти в обладнання вигідніше, ніж у програмне забезпечення або на підготовку кадрів. Адже ця "вигода" буде явною тільки тому, що вартість техніки розподіляється рівномірно за бухгалтерськими рахунками протягом кількох років, а інвестиції в людський капітал негайно знизять поточний рівень рентабельності виробництва.
Ведення бізнесу в ринкових умовах висуває підвищені вимоги і до якості інформації, яка повинна бути пристосована до запитів користувачів, вирішення їх проблем. Завдання бухгалтера або бухгалтерської служби полягає у формуванні якісної, достовірної і повної інформації про ведення

5.Планування розвитку бухгалтерського обліку.
Бухгалтерський облік є одним з найбільш очевидних "вузьких місць" в системі, яке може уповільнити розвиток економіки. Тому у всіх європейських країнах висловлюється загальна думка про те, що країнам з перехідною економікою, необхідно в короткі строки забезпечити наявність бухгалтерів, які зможуть обслуговувати ринкову економіку і які здатні приймати рішення на підставі глибокого розуміння основних економічних принципів.
В Україні сьогодні престиж бухгалтерської професії на порядок вищий в порівнянні з образом бухгалтера минулих років. Тоді його діяльність обмежувалась, як правило, обліком витрат, калькуляцією собівартості, контролем за зберіганням соціалістичної власності і визначенням ступеню виконання планових показників. Поняття прибутку, збитку, втраченої користі та багато інших мали переважно абстрактний характер. Зараз ці поняття наповнені реальним змістом і для власників фірм, і для бухгалтерів.
В бухгалтерській етиці як в формі суспільної свідомості, обумовленій соціально-економічними особливостями розвитку, як і в самій обліковій інформації, тісно пов'язані різноманітні і часто суперечливі інтереси численних учасників господарської діяльності. Задоволення запитів всіх учасників, підбір інформації, її інтерпретація і надання залежать від досвіду бухгалтера, його вміння акцентувати увагу керівництва на певних аспектах з метою прийняття оптимального управлінського рішення. В цьому світлі сучасні етичні норми потребують, щоб бухгалтер був не просто збирачем і обробником інформації, але й її першим тлумачником, аналітиком, який веде постійний пошук і мобілізацію резервів підвищення ефективності господарської діяльності свого підприємства, активним учасником управлінського процесу.
Як найважливіша складова бухгалтерського іміджу виступає образ аналітика, який забезпечує інформаційні потреби керівництва і знаходиться в постійному пошуку ресурсів підвищення ефективності діяльності своєї фірми. Наприклад, бухгалтер може порадити керівнику підприємства ввести більш гнучку систему преміювання службовців. Ефективною є система, яка створює добрі стимули і максимально мотивує працівників. В зв'язку з цим бажано, щоб розрив між періодом, коли працівник добре попрацював, і моментом, коли його праця винагороджується, був найменшим. Більш часті, нехай навіть і не сильно великі винагороди, створюють добрі стимули для роботи і сприяють підвищенню самооцінки співробітника, особливо якщо виплата пов'язана з його власним внеском в успіх фірми. Важливо, щоб, працюючи, людина вже знала, що може розраховувати на премію. Ефективними заохоченнями можуть бути також оплачений фірмою відпочинок, безкоштовне харчування тощо.
Сьогодні імідж бухгалтера пов'язаний також з уявленням про активну ділянку управлінського процесу, яке визнає, що для успішного управління важливе значення має виховання у службовців дисципліни та відданості справам фірми. В інтересах своєї фірми бухгалтер може ініціювати прийняття зведень внутрішніх правил - кодексу ділової етики, положення якого повинні розповсюджуватись на всіх співробітників. В цьому документі можна зафіксувати конкретні вимоги та заборони. Здебільшого, доцільно зазначити, що службовці повинні виступати як уособлення фірми та діяти в її інтересах. В зведенні внутрішніх правил можна передбачити, що співробітникам забороняється мати особисту зацікавленість в постачальниках підприємства, в справах її клієнтів та конкурентів. Відомості про діяльність підприємства, особливо конфіденційного характеру, повинні використовуватись в його інтересах. Якщо службовець порушує це положення, його дії можуть розглядатися як крадіжка та каратися вкрай до звільнення або навіть передачі матеріалів справи в судову інстанцію. Згідно з новим українським законодавством, до числа злочинних діянь відносяться незаконне розголошення або використання відомостей, які становлять комерційну або банківську таємницю, без згоди їх власників, здійснене з корисних або інших особистих зацікавлень та які завдали значних збитків.
Розглядаючи складові іміджу представника облікової професії, зазначимо, що на індивідуальному рівні імідж конкретного бухгалтера складається не тільки в процесі навчання та самовдосконалення, пізнання історичних коренів облікової професії, усвідомлення та дотримання вимог бухгалтерської етики, здійснення принципів комерційної таємниці в процесі ознайомлення з новітніми тенденціями розвитку бухгалтерського обліку за допомогою спеціальних періодичних видань, а також в процесі спілкування з колегами, керівниками, власниками та працівниками підприємств, аудиторами, представниками банківських, податкових структур тощо.



Список використаної літератури.
В.В. Сопко «Бухгалтерський облік у підприємстві». Київ 1995 рік. 266 с.
П.В. Бабич «Бухгалтерський облік на малих підприємствах» Київ 1995 рік. 221с.
С.Н. Ткаченко «Основи бухгалтерського обліку» Київ 1996 рік. 311с.
А.Н. Кузьминський, В.В. Сопко, В.П. Завгородній. “Організація бухгалтерського обліку, контролю і аналізу”. Київ 93. 214 с.
5.О.В. Єфимова «Фінансовий аналіз» Москва 1998.рік. 320 с.
6.Г.В. Савицька “Аналіз господарської діяльності підприємств”, Минськ 1999 рік. 409 с.
7.В.М. Івахненко Курс економічного аналізу: Напвч. Посіб. – К.: Знання - Прес, 2000. –207с.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать