Загальнодержавні збори

ПЛАН
Збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету
Збір за спеціальне використання природних ресурсів
Збір за забруднення навколишнього природного середовища
Збір на обов’язкове державне пенсійне страхування
Збір на обов’язкове соціальне страхування
Інші загальнодержавні збори
Література


1. Збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету
Відрахування за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, стягуються з користувачів над-рами, що здійснюють видобуток корисних копалин на раніше розвіданих родовищах. Відповідно до Кодексу України про над-ра1 надра надаються організаціям, підприємствам і громадянам виключно в користування і тільки в тому разі» якщо в них е спе-ціальний дозвіл (ліцензія) на використання ділянки надр.
Закон України «Про систему оподаткування» відрахуван-ня за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок держав-ного бюджету, відносить до загальнодержавних. Виходячи з цього, при видобутку корисних копалин на території України діють єдині правила обчислення і сплати таких відрахувань. При цьому не має значення якість видобутих корисних копа-лин і умови їх видобутку.
Платниками збору за геологорозвідувальні роботи є корис-тувачі надр усіх форм власності, у тому числі підприємства з іноземними інвестиціями, що добувають корисні копалини на раніше розвіданих родовищах, а також на розміщених на те-риторії України, її континентальному шельфі, у виключній (морський) економічній зоні, родовищах, що були заздалегідь оцінені й за згодою зацікавлених надрокористувачів передані їм для промислового освоєння.
Об'єкт оподаткування, а також механізм справляння збору за геологорозвідувальні роботи визначені Інструкцією про порядок справляння збору за геологорозвідувальні роботи, вико-нані за рахунок Державного бюджету, а також постановою Ка-бінету Міністрів України від 29 січня 1999 р. «Про затверджен-ня порядку встановлення нормативів збору за геологорозвіду-вальні роботи, виконані за рахунок Державного бюджету, і його справляння». Зокрема, нормативи збору за геологорозвіду-вальні роботи встановлені окремо для кожного виду корисних копалин чи групи близьких за призначенням корисних копалин (природний газ, тверде пальне, торф, чорні метали, кольорові метали, рідкі метали тощо) у гривнях до одиниці видобутку чи погашення в надрах запасів корисних копалин і приведені в до-датку до вищезгаданої постанови Кабінету Міністрів України.
Розмір таких відрахувань визначається користувачами са-мостійно, виходячи з вартості видобутої мінеральної сировини чи продукції його переробки за певний період на основі норма-тивів з обліком офіційно встановленого й опублікованого індек-су інфляції і понижувальних коефіцієнтів.
Понижувальні коефіцієнти застосовують у таких випадках:
1. Якщо геологорозвідувальні роботи виконувалися частко-во за рахунок власних коштів, то, сплачуючи збір, застосову-ють коефіцієнти для окремих родовищ. Підставою для засто-сування коефіцієнтів є довідка Держкомгеології. Для оформ-лення довідки необхідно подати Державному інформаційному геологічному фонду засвідчені копії документів, що підтверд-жують не бюджетне фінансування виконання геологорозвідувальних робіт.
2. Якщо добувається більше одного виду корисних копалин, які одночасно залягають на одному родовищі.
Зазначимо, що при видобутку більше одного виду корисних копалин збір за геологорозвідувальні роботи обчислюється за кожен їх вид окремо.
Платники складають розрахунок збору за геологорозвіду-вальні роботи, що подають до органів державної податкової служби за місцем реєстрації платника такого збору протягом 40 днів, наступник за останнім календарним днем звітного (по-даткового) кварталу. Причому користувач надр, зареєстрова-ний у податковому органі не того району (міста), в якому ле-жить експлуатоване їм родовище корисних копалин, додатково протягом 40 днів, наступних за останнім днем звітного квар-талу, направляє копію розрахунку збору за геологорозвіду-вальні роботи до податкового органу за місцезнаходженням такого родовища корисних копалин з відміткою органа держав-ної податкової служби, що прийняла оригінал розрахунку.
Збір за виконані геологорозвідувальні роботи не справляєть-ся при видобутку:
раніше погашених запасів корисних копалин, віднесених у процесі розробки родовищ до категорії втрачених у надрах;
вуглецевої сировини з нерентабельних шпар з метою недо-пущення вибухонебезпечних газопроявів у населених пунктах нафтогазопромислових районів;
підземних вод, які не використовуються у господарстві, ви- добуток яких є технологічно змушеним у зв'язку з видобутком інших корисних копалин у обсягах, погоджених з відповідними органами Державного гірського нагляду, Державного геологічно-го контролю й охорони навколишнього природного середовища;
копалин, що здійснюється для усунення забруднення надр;
копалин для усунення їх шкідливої дії (засолення, забо-лочування, забруднення тощо).
Збір за геологорозвідувальні роботи сплачують у два етапи.
Здійснюються авансові платежі у строки: до 20 числа тре-тього місяця звітного кварталу і до 20 числа місяця, наступно-го за звітним кварталом у розмірі однієї третини суми розрахо-ваного збору.
Остаточна сплата відрахувань здійснюється протягом 10 днів, наступних за останнім днем граничного терміну надан-ня розрахунку збору, з обліком сплачених авансових внесків.
Збір за геологорозвідувальні роботи в повному обсязі зара-ховується до державного бюджету на рахунок, відкритий відпо-відно до коду бюджетної класифікації.
2. Збір за спеціальне використання природних ресурсів
Специфіка збору за спеціальне використання природних ресурсів полягає в тім, що його назва відображає смислове на-вантаження платежу, але не дає його точного визначення. До збору за використання природних ресурсів належать:
плата за спеціальне використання лісових ресурсів;
плата за спеціальне використання водних ресурсів;
плата за спеціальне використання надр при видобутку корисних копалин.
Плата за спеціальне використання лісових ресурсів
Справляння плати за спеціальне використання природних ресурсів здійснюється відповідно до статей 89—91 Лісового кодексу України і Порядку справляння збору за спеціальне використання лісових ресурсів і користування земельними ділянками лісового фонду, затвердженого постановою Кабіне-ту Міністрів України від б липня 1998 р. й інших нормативних актів1. Розрізняють спеціальне та загальне використання лісо-вих ресурсів. Спеціальне використання лісових ресурсів здійснюється тільки на території земельних ділянок, наданих у користування. Такими користувачами можуть бути один чи кілька тимчасових лісокористувачів у тому разі, якщо вико-ристовуються кілька лісових ресурсів. Дозволяється здійсню-вати такі види спеціального використання лісових ресурсів: заготівлю деревини під час рубки головного користувача; заго-тівлю живиці; заготівлю другорядних лісових матеріалів (пінь, дуб, кора й інше); побічне лісове використання.
Постійними користувачами можуть бути: спеціалізовані лісогосподарські підприємства, інші підприємства, установи, організації, у яких створені спеціалізовані підрозділи для ве-дення лісового господарства, а також для спеціального вико-ристання лісових ресурсів, потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристич-них цілей, а також проведення науково-дослідних робіт. Для постійного використання можуть надаватися земельні ділян-ки лісового фонду, площа яких не перевищує 5 гектарів. Право постійного користування земельними ділянками лісового фонду закріплюється державним актом на право постійного користування землею.
Тимчасовими користувачами можуть бути: підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, релігійні органі-зації, громадяни України, іноземні юридичні особи і громадя-ни. Земельні ділянки лісового фонду надаються в тимчасове користування за умови згоди постійного лісокористувача зе-мельними ділянками лісового фонду. Тимчасове користуван-ня земельними ділянками лісового фонду може бути короткос-троковим — до 3-х років і довгостроковим — від 3-х до 25 років. У тимчасове користування земельні ділянки лісового фонду можуть надаватися на умовах оренди. Умови оренди визнача-ються за згодою сторін у договорі.
За спеціальне використання лісових ресурсів передбачені такі види плати:
за встановленими таксами;
у вигляді орендної плати;
у вигляді доходу, отриманого від реалізації лісових ре-сурсів на конкурсних умовах.
Розмір збору за спеціальне використання лісових ресурсів установлюється, виходячи з лімітів їх використання, такс на лісову продукцію і послуг з урахуванням якості та доступності. Такси і порядок справляння збору на лісові ресурси державно-го значення встановлює Кабінет Міністрів України, а на лісові ресурси місцевого значення — Рада міністрів Автономної Рес-публіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації. У разі застосування конкурсних умов реалізації лісових ресурсів плата встановлюється не нижче чинних такс. Розмір орендної плати встановлюється за згодою сторін у договорі оренди, однак не нижче встановлених такс на лісові ресурси.
Розрахунок збору подають платники протягом 40 днів, на-ступних за останнім календарним днем звітного кварталу.
Платежі за спеціальне використання лісових ресурсів дер-жавного значення зараховуються в розмірі 80 відсотків до дер-жавного бюджету, 20 відсотків — до місцевих бюджетів за їх місцезнаходженням. Плата за спеціальне використання лісових ресурсів місцевого значення зараховується відповідно до бюджетів місцевого самоврядування. Ці платежі спрямовують-ся на виконання робіт з відновлення лісів, проведення лісогос-подарських заходів і утримання лісів у належному санітарно-му стані.
Плата за спеціальне використання водних ресурсів
Відповідно до Водного кодексу України, плата за спеціаль-не водовикористання справляється з метою забезпечення раці-онального використання й охорони вод, відновлення водних ресурсів і включає плату за забір води з водних об'єктів і за скидання в них забруднюючих речовин. До спеціального вико-ристання водних ресурсів належить використання водних ре-сурсів для задоволення водою виробничих і сільськогосподарсь-ких потреб, а також потреб населення. Воно здійснюється за допомогою спеціальних пристроїв і установок або без їх засто-сування, що впливає на якісні і кількісні показники стану вод-них ресурсів.
Плата встановлена за спеціальне використання водних ре-сурсів загальнодержавного і місцевого значення. До водних ресурсів загальнодержавного значення належать:
а) поверхневі води, віднесені до басейнів рік, що розташо-вані чи використовуються на території кількох областей, вклю-чаючи всі припливи;
б) підземні прісні води.
До водних ресурсів місцевого значення належать водні ре-сурси, що не є ресурсами загальнодержавного значення. Пе-релік водних ресурсів місцевого значення визначає Державний комітет з водного господарства за участю Міністерства охоро-ни навколишнього природного середовища.
Спеціальне використання водних ресурсів можливо тільки за наявності відповідного дозволу, порядок видачі якого затвер-джений постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1992 р. «Про порядок видачі дозволів на спеціальне викорис-тання природних ресурсів і встановлення лімітів використання ресурсів загальнодержавного значення». Крім того, Поря-док справляння збору за спеціальне використання водних ре-сурсів і збору за користування водами для потреб гідроенерге-тики і водного транспорту визначений постановою Кабінету Міністрів України від 16 серпня 1999 р.
Платниками платежів за спеціальне використання водних ресурсів є суб'єкти підприємницької діяльності — водокори-стувачі незалежно від форм власності, які є юридичними осо-бами, включаючи підприємства гідроенергетики і водного транспорту, підприємства з іноземними інвестиціями, їх філії, представництва, відділення та інші відособлені підроз-діли, які не є юридичними особами, але мають окремий ба-ланс, розрахункові рахунки у банку. Плату за спеціальне ви-користання водних ресурсів вносять також господарські ви-робничі підрозділи, що не мають юридичного статусу і підвідомчі негоспрозрахунковим організаціям. У деяких ви-падках фізичні особи також зобов'язані платити за спеціаль-не використання води.
Об'єктом обчислення плати за спеціальне використання вод-них ресурсів є обсяг води, що водокористувачі беруть для влас-них потреб, незалежно від того, надходить ця вода безпосеред-ньо з водогосподарчих систем (поверхневих чи підземних дже-рел) чи від інших водокористувачів або від підприємств комунального господарства. Підприємства, що використовують на потреби охолодження устаткування оборотну систему водо-постачання, плату в бюджети вносять тільки за воду, що відби-рають з водогосподарчих систем і використовують для попов-нення оборотної системи. Розмір плати за забір води з водних об'єктів визначається на основі нормативів оплати фактично-го забору води і встановлених лімітів на забір води.
Розмір плати за скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти визначається на основі нормативів оплати фактичного скидання забруднюючих речовин і встановлених лімітів ски-дання. Нормативи платежів і порядок їх справляння регулю-ються Інструкцією про порядок обчислення і справляння збо-ру за спеціальне використання водних ресурсів від 1 жовтня 1999 р. і Законом України «Про охорону навколишнього при-родного середовища» від 25 червня 1991 р. Нормативи плати за спеціальне використання водних ресурсів затверджує Кабі-нет Міністрів України.
Плата за спеціальне використання водних ресурсів не справ-ляється:
а) за воду, що відпускається платниками збору за спеціаль-не використання прісних водних ресурсів іншим водокористу-вачам;
б) за використання підземних вод, що є сировиною в техно-логічному процесі, для витягу компонентів, що містяться в них;
в) за використання підземних вод, що витягаються з надр разом з видобутком корисних копалин, а також забір яких до-помагає усувати небезпечну дію вод у господарській діяльності (забруднення, підтоплення, засоленість, заболоченість, зру-шення тощо);
г) за воду, що використовують для задоволення питних і сані-тарно-гігієнічних потреб населення;
д) за воду, що використовують для протипожежних потреб тощо.
Суму платежу за спеціальне використання водних ресурсів обчислюють платники самостійно з урахуванням пільгових коефіцієнтів. Платежі обчислюються квартальним розрахун-ком виходячи з фактичного обсягу використаної води, встанов-леного ліміту і нормативів плати з урахуванням пільг. За спеці-альне використання водних ресурсів платники сплачують протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем гра-ничного терміну подання розрахунку збору за місцем податко-вої реєстрації.
Плата за спеціальне використання водних ресурсів загаль-нодержавного значення в розмірі 100% перераховується до державного бюджету, а плата за використання водних ресурсів місцевого значення — до місцевих бюджетів.
Плата за спеціальне використання надр при видобутку корисних копалин
Плату за спеціальне використання надр при видобутку ко-рисних копалин введено на підставі Закону України «Про охо-рону навколишнього природного середовища» і Закону Украї-ни «Про підприємництво», що передбачає наявність ліцензії при здійсненні видобутку корисних копалин, Кодексу Украї-ни про надра, постанови Кабінету Міністрів України «Про за-твердження базових нормативів плати за користування надра-ми для видобутку корисних копалин і Порядку справляння плати за спеціальне використання надр для видобутку корис-них копалин» та іншими нормативними актами.
Відповідно до Кодексу України про надра, надра — це час-тина земної кори, що розташована під поверхнею суші і дном водойм і сягає глибин, доступних для геологічного вивчення й освоєння. Надра надаються тільки в користування, бо вони є виключно власністю держави.
Платниками збору за спеціальне використання надр при видобутку корисних копалин є суб'єкти підприємницької діяльності (незалежно від форм власності), у тому числі під-приємства з іноземними інвестиціями, що здійснюють видобу-ток корисних копалин.
Об'єктом плати за спеціальне використання надр при видо-бутку корисних копалин є обсяг фактично погашених у над-рах балансових і позабалансових запасів корисних копалин. Обсяг погашених балансових запасів корисних копалин визначається як сума обсягів добутих корисних копалин і фактич-них їх втрат у надрах під час їх видобутку. Але існують втрати, що не підлягають обліку при визначенні розміру платежів за використання надр при видобутку корисних копалин.
Відповідно до Інструкції про порядок обчислення і справ-ляння плати за користування надрами для видобутку корис-них копалин від 13 червня 2000 р. установлені нормативи пла-ти за використання надр для видобутку корисних копалин, що визначені для кожного виду корисних копалин. Вони розділені на групи корисних копалин з подальшою їх диференціацією залежно від геологічних особливостей і умов експлуатації ро-довищ. Базові нормативи плати за видобуток корисних копа-лин установлюються: для вугілля кам'яного, вугілля бурого, металевих корисних копалин, нерудної сировини для мета-лургії, гірничо-хімічної, гірничорудної галузей і будівельної сировини — як фіксована сума відрахувань у гривнях за оди-ницю погашених у надрах запасів корисних копалин; для на-фти, конденсату, газу природного, підземних вод (мінеральних, термальних, промислових), мінеральних брудів і мулу — як фіксована сума відрахувань у гривнях за одиницю добутих ко-рисних копалин; для урану, сировини ювелірного (дорогоцінні камені), ювелірно-виробничого (напівдорогоцінні камені), ви-робничого (виробничі камені) призначення і для лицювальних матеріалів — як частина (відсоток) вартості добутих (погаше-них у надрах запасів) корисних копалин. При перевищенні за-значених базових нормативів справляється плата в подвійно-му розмірі.
Розмір плати за використання надр для видобутку корис-них копалин визначається надрокористувачами самостійно накопичувальним підсумком з початку року: для вугілля кам'яного, вугілля бурого, металевих корисних копалин, неруд-ної сировини для металургії, гірничо-хімічної, гірничорудної галузей і будівельної сировини — виходячи з обсягів погашених у надрах балансових і забалансових запасів корисних ко-палин і нормативів плати й одиниці погашення в надрах за-пасів корисних копалин; для нафти, конденсату, газу природ-ного, підземних вод, мінеральних брудів і мулу — виходячи з обсягів добутих корисних копалин і нормативів плати за оди-ницю добутих корисних копалин; для урану, сировини ювел-ірного, ювелірно-виробничого, виробничого призначення і для лицювальних матеріалів — виходячи з вартості мінеральної чи сировини продукції його первинної обробки і нормативів плати. У разі встановлення лімітів плата за використання надр для видобутку корисних копалин обчислюється з їх ура-хуванням.
Згідно зі ст. 29 Кодексу про надра, від сплати цього збору звільняються землевласники, землекористувачі, що добувають корисні копалини без подальшої їх реалізації (тобто для влас-них потреб). Пільги передбачені при використанні надр для господарських і побутових нестатків, якщо земельні ділянки перебувають у власності чи в користуванні суб'єктів, що добу-вають корисні копалини. Крім того, Кабінет Міністрів Украї-ни може надавати знижки до платежів за використання надр особам, що здійснюють видобуток:
дефіцитних корисних копалин при низькій економічній ефективності розробки покладів, об'єктивно обумовленої і не пов'язаної з порушенням умов раціонального використання розвіданих запасів;
корисних копалин із запасів, що залишилися, зниженої якості, крім випадків погіршення якості запасів корисних копалин у результаті вибіркового відпрацьовування родовищ.
Суб'єкти підприємницької діяльності—користувачі надр зобов'язані вносити плату до бюджету протягом 10 календар-них днів, наступних за останнім днем граничного строку по-дання розрахунку за місцезнаходженням корисних копалин, а за видобуток корисних копалин у межах континентального шельфу і виключної економічної зони — за місцем податкової реєстрації платника. Плата справляється а фактичного обсягу добутих корисних копалин.
Плата за користування надрами може справлятися як у гро-шовій формі, так і в натуральній — наприклад, частиною видобутої мінеральної сировини чи іншої виготовленої користу-вачем надр продукції, виконанням робіт чи наданням інших послуг, крім матеріалів, продуктів і послуг, перелік яких ви-значає Кабінет Міністрів України.
3. Збір за забруднення навколишнього природного середовища
Цей загальнодержавний збір визначено ст. 14 Закону Ук-раїни «Про систему оподаткування». Підприємства, устано-ви, організації, які забруднюють навколишнє середовище, підлягають державному обліку і зобов'язані безкоштовно надавати інформацію установам, що здійснюють охорону на-вколишнього природного середовища, про обсяги викидів, ски-дань забруднюючих речовин, використання природних ре-сурсів, виконання завдань з охорони навколишнього природ-ного середовища та іншу інформації в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Збір справляється з підприємств незалежно від форм влас-ності за:
викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними і пересувними джерелами забруднення;
скидання забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти;
розміщення відходів.
Обчислення суми платежу здійснює самостійно платник відповідно до виду забруднюючих речовин і класу небезпеки
відходів на підставі затверджених лімітів, виходячи з фактич-них обсягів викидів, скидань і розміщення відходів і коригу-вальних коефіцієнтів.
Сплата збору провадиться щокварталу протягом 10 днів місяця, наступного за звітним кварталом. Остаточний річний розрахунок збору подають платники до податкової інспекції в десятиденний строк після подання річної звітності про кіль-кість викидів, скидань, розміщених відходів використаного па-лива. Остаточний розрахунок збору за звітний рік і сплата збо-ру здійснюють платники до 15 січня.
4. Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування
Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування спла-чується відповідно до Закону України від 26 червня 1907 р. «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».
Види платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування перераховані в ст. 1 вищевказаного Закону. Ними є:
суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські й інші установи й організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих робітників;
філії, відділення й інші відособлені підрозділи платників податку, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на інший території територіальної громади, ніж платник зборів;
фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих робітників, а також адвокати, їх помічники, приватні нотаріуси, інші особи, які не є суб'єктами підприємницької діяльності і займаються діяльні-стю, пов'язаною з одержанням доходу;
4) фізичні особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), і фізичні особи, що виконують роботи (послуги) відповідно до цивільно-правових договорів, у тому числі члени творчих союзів, творчі працівники, які не є членами творчих союзів;
юридичні і фізичні особи, які здійснюють операції з ку-півлі-продажу валют;
суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють тор-гівлю ювелірними виробами з золота (крім обручок), платини і дорогоцінного каміння тощо.
Об'єктом оподаткування є:
для суб'єктів підприємницької діяльності — фактичні витрати на оплату праці працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати й інших заохочувальних і компенсаційних виплат при обчисленні середньомісячної заробітної плати для призначення пенсій, затвер-джуваних Кабінетом Міністрів України, а також винагороди, виплачувані громадянам за виконання робіт (послуг) за угода-ми цивільно-правового характеру;
для платників збору — фізичних осіб і фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності — сума оподаткованого доходу (прибутку), яка обчислена у порядку, визначеному Кабі-нетом Міністрів України відповідно до законодавства України;
3) для фізичних осіб, що працюють на умовах трудового до-говору, — сукупний оподаткований доход, обчислений відпо-відно до законодавства України.
Отже, при визначенні об'єкта збору до Пенсійного фонду існує певний взаємозв'язок прибуткового податку і пенсійного збору, тобто, якщо не існує об'єкта оподаткування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий по-даток із громадян», — немає і пенсійного збору. Крім того, існує Перелік видів оплати праці й інших видів виплат, на які не нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне стра-хування і які не враховуються при обчисленні середньомісяч-ної заробітної плати для призначення пенсій, що затвердже-ний Постановою Кабінету Міністрів України.
Ставки збору, що надходить до Пенсійного фонду, диференційо-вано залежно від платника й об'єкта оподаткування, наприклад:
для суб'єктів підприємницької діяльності різних форм власності, їх об'єднань, бюджетних, громадських та інших установ і організацій, їх філій, об'єднань громадян та інших юридичних осіб, а також фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності, що використовують працю найманих робітників — 32 відсотки від об'єкта оподаткування;
з фізичних осіб, що працюють на умовах трудового дого-вору (контракту), і з фізичних осіб, що виконують роботи (по-слуги) відповідно до цивільно-правових договорів, — у розмірі 1 відсотка від сукупного оподаткованого доходу, обчисленого відповідно до Декрету Кабінету Міністрів «Про прибутковий податок з громадян», якщо такий доход не перевищує 150 грн., і 2 відсотків — якщо такий доход перевищує 150 грн.;
з юридичних і фізичних осіб, що здійснюють операції з купівлі-продажу валюти, збір до Пенсійного фонду справляється із суми операцій з купівлі-продажу валюти у розмірі 1 відсотка;
із суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють торгівлю ювелірними виробами з золота (крім обручок, гладко-шлифованих і з алмазною обробкою), платини і дорогоцінного каміння, — в розмірі 5 відсотків від вартості реалізованих ювелірних виробів;
з юридичних і фізичних осіб, що відчужують легкові ав-томобілі (крім тих, якими забезпечуються інваліди і які пере-ходять у власність у спадщину), — 3 відсотки від вартості лег-кового автомобіля тощо.
Обчислення і сплата цього платежу здійснюються відпові-дно до Порядку сплати збору на обов'язкове пенсійне страху-вання з окремих видів господарських операцій, а також Інструкції про порядок розрахунку і сплати підприємствами, установами, організаціями і громадянами збору на обов'язко-ве пенсійне страхування. Зокрема, платники зобов'язані щомісяця надавати розрахунок зобов'язань зі сплати збору на обо-в'язкове державне страхування.
Строки сплати збору до Пенсійного фонду:
Суб'єкти підприємницької діяльності з утворенням юридичної особи і фізичні особи—суб'єкти підприємницької діяльності з найманням робочої сили — сплачують одночасно з одержанням коштів в установах банку на оплату праці. Якщо при-ватні підприємці здійснюють свою діяльність без відкриття розрахункового рахунку в установах банку і заробітна плата найманим робітникам виплачується з виторгу від реалізації продукції чи зроблених послуг, то збір у Пенсійний фонд має бути перераховано наступного дня після виплати заробітної плати найманим робітникам (ці строки сплати для приватних підприємців застосовуються тільки щодо найманих робіт-ників).
Фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності, які працюють без наймання робочої сили, приватні нотаріуси, адвокати, а також громадяни, діяльність яких заснована на при-ватній власності фізичної особи і виключно на її праці, — що-кварталу. Сплата провадиться із сум фактично отриманого до-ходу за звітний період (квартал), не пізніше 20 квітня, 20 липня, 20 жовтня поточного року і 1 лютого року, наступних за звітним. При цьому сплата зборів за четвертий квартал календарного року провадиться авансом до 15 грудня із сум очі-куваного доходу за цей період.
Зазначимо, що у разі нестачі у платників збору коштів на оплату праці і сплату збору в повному обсязі, видача коштів на оплату праці та сплата збору здійснюються в пропорційних роз-мірах.
5. Збір на обов'язкове соціальне страхування
Збір на обов'язкове соціальне страхування є одним з видів обов'язкових платежів, особливість якого передусім в тому, що його поняття охоплює такі види платежів:
1) збір на обов'язкове соціальне страхування у зв'язку з тим-часовою втратою працездатності й витратами, зумовленими народженням і похованням;
збір на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття;
збір на обов'язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності.
Зазначимо, що раніше механізм справляння цих зборів було закріплено у Законі України «Про збір на обов'язкове соціаль-не страхування» та Порядку справляння збору на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття, затвердженому наказом Міністерства праці і соціальної політики України, які втратили силу в зв'язку з прийняттям 11 січня 2001 року За-кону України «Про розмір внесків на деякі види загальнообо-в'язкового державного соціального страхування".
Платниками зборів на обов'язкове соціальне страхування є:
суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, а також фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності, що використовують працю найманих робітників;
філії, відділення й інші відособлені підрозділи платників податку, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на інший території територіальної громади, ніж платник зборів;
фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності, що не використовують працю найманих робітників, а також адвокати, приватні нотаріуси;
фізичні особи, що працюють на умовах трудового договору (контракту), і фізичні особи, що виконують роботи (послуги) відповідно до цивільно-правових договорів;
Отже, при визначенні платників цих зборів необхідно виді-ляти дві категорії суб'єктів.
1. Роботодавці, до яких належать підприємства, установи, організації і фізичні особи, що використовують найману пра-цю, а саме:
а) суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності та господарювання, виду діяльності і галузевої на-лежності і їх відособлені підрозділи;
б) установи й організації, що утримуються за рахунок державного чи місцевого бюджетів;
в) приватні (приватно-арендні) сільськогосподарські підприємства, селянські (фермерські) господарства, господарчі товариства, сільськогосподарські кооперативи й інші суб'єкти гос-подарювання, незалежно від форм власності, що займаються сільськогосподарською діяльністю;
г) профспілкові, релігійні, благодійні й інші неприбуткові організації, об'єднання громадян, громадські організації і суспільства, що утримуються за рахунок членських внесків (са-дово-городні, гаражні кооперативи тощо);
ґ) фізичні особи, у тому числі суб'єкти підприємницької діяльності;
д) розташовані в Україні іноземні підприємства, установи, організації (у тому числі міжнародні), філій чи представництва, що використовують працю найманих робітників, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України.
2. Наймані робітники, тобто фізичні особи, які працюють за трудовим договором (контрактом) на підприємстві, в уста-нові і організації чи у фізичної особи.
Об'єктом оподаткування є сума оплати праці, що включає основну і додаткову заробітну плату, а також інші заохочу-вальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що підлягають оподаткуванню з громадян.
Не є об'єктом оподаткування збором на обов'язкове соціаль-не страхування згідно з п. 2 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України « Про прибутковий податок із громадян » ті суми виплат, що зазначені в п. 1 ст. 5 цього Декрету. У пункті 2 ст. 5 Декрету визначено, що суми виплат, які не включаються до складу су-купного оподатковуваного податком доходу, також не врахо-вуються при визначенні бази обкладання податками і зборами, що нараховуються на фонд оплати праці. Суми, що не включа-ються до об'єкту для обчислення збору на обов'язкове соціальне страхування, зазначені також у ст. 2 цього нормативного акту. До них належать інші витрати, що не враховуються при обчис-ленні середньомісячної заробітної плати для призначення пенсій, перелік яких установлює Кабінет Міністрів України.
Механізм обчислення цього виду збору такий самий, як і ме-ханізм обчислення збору на державне пенсійне страхування. Сума збору, що перераховується, складається з двох частин:
збір, обумовлений виходячи з нарахованих виплат з оплати праці;
збір, утримуваний із заробітної плати працівника при її виплаті.
Збір на обов'язкове соціальне страхування сплачується одно-часно з одержанням коштів в установах банку на оплату праці.
Строки сплати — одночасно в одержанням коштів в устано-вах банків на оплату праці. Якщо немає необхідних коштів на рахунку підприємства з виплати заробітної плати, то перераху-вання збору провадиться у пропорційних сумах до виплачува-ної заробітної плати. Якщо громадяни-підприємці використо-вують спосіб оподаткування шляхом придбання фіксованого патенту (при сплаті якого не потрібно ведення обліку і надання звітності), то у вартість сплаченого фіксованого податку входить і сума збору на обов'язкове соціальне страхування. Порядок сплати збору для громадян - підприємців дещо відрізняється від порядку, встановленого для інших груп платників. Збір розра-ховується і сплачується не щомісяця, а щокварталу, виходячи з фактично отриманого доходу за звітний період, не пізніше 20 числа першого місяця кварталу, наступного за звітним.
Збір на обов'язкове соціальне страхування в зв'язку з тимчасовою втратою працездатності.
Цей вид збору на обов'язкове соціальне страхування справ-ляється на підставі Закону України від 18 січня 2001 р. «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування в зв'яз-ку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, обумов-леними народженням і похованням».
Встановлено такі розміри цього платежу:
1) для роботодавців — 2,5 відсотка суми фактичних витрат на оплату праці найманих робітників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати, інші заохо-чувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Закону України «Про оплату праці», і підлягають оподаткуванню з громадян;
2) для найманих робітників — від суми оплати праці, що включає основну і додаткову заробітну плату, а також інші за-охочувальні і компенсаційні виплати» у тому числі в нату-ральній формі, що підлягають оподаткуванню з громадян:
0,25% — для найманих робітників, що мають заробітну плату менше 150 гривень;
0,5% — для найманих робітників, що мають заробітну плату більше 150 гривень.
Збір на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття.
Цей вид збору на обов'язкове соціальне страхування справ-ляється відповідно до Закону України від 2 березня 2000 р. «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття »'.
Цей платіж сплачується в таких розмірах:
для роботодавців — 2,5% суми фактичних витрат на оплату праці найманих робітників, що включають витрати на ви-плату основної і додаткової заробітної плати, інші заохочу-вальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що підлягають оподаткуванню з громадян;
для найманих робітників — 0,5% суми оплати праці, що включає основну і додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що підлягають оподаткуванню з громадян.
Збір на обов'язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності
Цей вид соціального збору справляється відповідно до За-кону України від 23 вересня 1999 р. «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на ви-робництві і професійного захворювання, що спричинили утра-ту працездатності».
Коло платників цього платежу трохи вужче, оскільки та-кими є лише роботодавці.
Розмір страхового внеску залежить від класу професійного ризику виробництва, до якого належить підприємство. Розра-хунок розміру страхового внеску для кожного підприємства здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Порядку визначення страхових тарифів для підприємств, установ і організацій на загальнообов'язкове со-ціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, що затверджує Кабінет Міністрів України.
Збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства
Збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства введено Законом України від 9 квітня 1999 р. «Про збір на роз-виток виноградарства, садівництва і хмільництва». Крім того, Порядок справляння збору і використання коштів на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства затверджено поста-новою Кабінету Міністрів України, а форми звіту про суми на-рахованих платежів встановлено наказом податкової адмініст-рації.
Платниками збору є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності і підпорядкування, що реалізу-ють в оптово-роздрібній торговій мережі алкогольні напої і пиво.
Збір сплачується підприємствами торгівлі.
1. Суб'єкти роздрібної торгівлі платять збір від реалізації алкогольної продукції чи пива, що надійшли безпосередньо від виробника.
2. У разі надходження алкогольної продукції і пива в розд-рібну мережу з оптової торгової мережі збір платить оптовик. Необхідно, щоб у товарно-транспортних і платіжних докумен-тах сума збору була зазначена окремим рядком.
Крім цього, відповідно до Порядку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації від 28 березня 2002 p., a цей збір варто сплачувати також і підприємцям, що працюють у мережі громадського харчування.
Об'єктом оподаткування є виторг, отриманий на кожному етапі реалізації алкогольних напоїв і пива.
Ставка збору становить 1% від об'єкта оподаткування. Об-числення суми платежу здійснює платник самостійно, що відоб-ражається у відповідному звіті, який подається до податково-го органу щомісяця протягом 20 днів, наступних за останнім календарним днем звітного періоду.
Збір сплачується щомісяця протягом 10 днів, наступних за останнім днем граничного терміну подання звітності. Збір на-раховується на всю суму виторгу, включаючи ПДВ.
Цей збір зараховується на спеціальні рахунки Державно-го казначейства України. 30% цих коштів використовуються на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства. Роз-порядниками цих коштів є місцеві органи виконавчої влади. Центральний орган виконавчої влади, що здійснює державну політику в сфері виноградарства, садівництва і хмелярства, розпоряджається 70 відсотками коштів від збору. Суми збо-ру, що надходять на спеціальний рахунок Державного казна-чейства України, розподіляються у співвідношенні: 70% — на розвиток виноградарства, 30% — на розвиток садівництва і хмелярства.
6. Інші загальнодержавні збори
Єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через державний кордон
Зазначений платіж е загальнодержавним збором, що визна-чений ст. 14 Закону від 4 листопада 1999 р. «Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України». Порядок справляння єдиного збору визначаєть-ся Кабінетом Міністрів України.
Єдиний збір встановлено щодо транспортних засобів вітчиз-няних та іноземних власників, які перетинають державний кордон України, він справляється за здійснення у пунктах про-пуску через державний кордон України відповідно до законо-давства України митного при транзиті вантажів і транспорт-них засобів, санітарного, ветеринарного, фітосанітарного, ра-діологічного та екологічного контролю вантажів і транспортних засобів, за проїзд транспортних засобів автомобільними доро-гами України та за проїзд автомобільних транспортних засобів з перевищенням встановлених розмірів загальної маси, осьо-вих навантажень та (або) габаритних параметрів.
Отже, єдиний збір складається з: 1) плати за здійснення пе-редбачених вищевказаним Законом видів контролю вантажу і транспортного засобу; 2) плати за проїзд транспортного засобу автомобільними дорогами; 3) додаткової плати за проїзд авто-мобільного транспортного засобу з перевищенням встановле-них загальної маси, осьових навантажень та (або) габаритних параметрів.
Платниками єдиного збору можуть бути такі суб'єкти:
власник транспортного засобу та вантажу;
перевізник вантажу;
інша особа, уповноважена власником або перевізником. Законодавством також передбачені випадки, коли єдиний збір не справляється. Ними є: 1) перетинання державного кор-дону авіаційними та водними транспортними засобами, заліз-ничними вагонами без вантажу, залізничними пасажирськи-ми вагонами, легковими автомобілями; 2) транзиту вантажу, що не підлягає пропуску через митний кордон та переванта-жується на інший транспортний засіб у зоні митного контролю пункту пропуску, який є одночасно пунктом ввезення та виве-зення цього вантажу; 3) в'їзду та виїзду транспортного засобу в межах одного пункту пропуску через державний кордон без перетинання митного кордону; 4) переміщення товарів трубо-провідним транспортом та лініями електропередачі. Окрім цьо-го, єдиний збір на справляється з транспортних засобів, якими перевозяться вантажі гуманітарної допомоги, якщо товаросу-провідні документи оформлені на отримувачів гуманітарної до-помоги в Україні, що внесені до Єдиного реєстру таких отри-мувачів.
Ставки збору залежать від виду транспортного засобу, місткості або загальної маси транспортного засобу з вантажем, режиму переміщення та встановлені у євро. Але цей платіж сплачується у національній валюті України за офіційним (об-мінним) курсом Національного банку України на день сплати цього збору. Єдиний збір не може перевищувати вартість вит-рат, пов'язаних зі здійсненням митного при транзиті вантажів і транспортних засобів, санітарного, ветеринарного, фітосанітарного, радіологічного та екологічного контролю вантажів і транспортних засобів, та витрат, пов'язаних з відновленням автомобільних доріг.
Єдиний збір справляється одноразово залежно від режиму переміщення (ввезення, транзит) за єдиним платіжним доку-ментом, форма та порядок заповнення якого затверджується Держмитслужбою.
Єдиний збір у повному обсязі перераховується до Держав-ного бюджету України.
Збір за використання радіочастотного ресурсу України
Вказаний платіж є загальнодержавним збором, що перед-бачений ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування». Його справляння здійснюється на підставі Закону України від 1 червня 2000 р. «Про радіочастотний ресурс України». Справ-ляння цього збору має на меті формування джерела коштів на фінансування заходів щодо ефективного використання радіо-частотного ресурсу в Україні.
Платниками є користувачі радіочастотного ресурсу, а саме — юридичні або фізичні особи, діяльність яких пов'язана з використанням радіоелектронних засобів та/чи радіо-випромінювальних пристроїв.
Ставки збору за використання радіочастотного ресурсу встановлюються Кабінетом Міністрів України не частіше одного разу на рік у гривнях окремо по кожному регіону України (Авто-номній Республіці Крим, областях, містах Києву та Севастопо-лю) та залежать від виду радіозв'язку і діапазону радіочастот.
Збір сплачується з дати фактичного використання радіоча-стотного ресурсу України щомісяця до 15 числа кожного по-точного місяця. При цьому сплата платежу розраховується платниками самостійно, виходячи з розміру встановлених ста-вок та Ширини смуги радіочастот, визначеної в ліцензії на ви-користання радіочастотного ресурсу України.
Кошти, що надходять від користувачів радіочастотного ре-сурсу України у вигляді зборів, зараховуються до Державного бюджету України.
Збори до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Цей платіж є загальнодержавним збором, що визначений ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування». Його сплата провадиться на підставі Закону України від 20 вересня 2001 р. «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб».
Платниками збору є учасники Фонду гарантування вкладів фізичних осіб — банки—юридичні особи, які зареєстровані в Державному реєстрі банків, що ведеться Національним банком України, та мають банківську ліцензію на право здійснювати банківську діяльність. Окрім того, такі суб'єкти повинні вико-нувати встановлені Національним банком України економічні нормативи щодо достатності капіталу і платоспроможності та можуть виконувати свої зобов'язання перед вкладниками.
Законодавством виокремлюються такі види збору до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб: початковий, регулярний, спеціальний.
Початковий збір встановлено в розмірі одного відсотка за-реєстрованого статутного капіталу банку. Він сплачується банками-учасниками протягом тридцяти календарних днів з дня одержання банківської ліцензії на здійснення банківської діяльності.
Регулярний збір встановлено у розмірі по 0,25 відсотка за-гальної суми вкладів, включаючи нараховані за вкладами відсотки, за станом на 31 грудня року, що передує поточному, та 30 червня поточного року. Отже, нарахування регулярного збору здійснюється банками-учасниками двічі на рік. Сплата його здійснюється щоквартально рівними частками до 15 числа місяця, наступного за звітним періодом.
Спеціальний збір встановлюється у разі, якщо поточні до-ходи Фонду є недостатніми для виконання ним у повному об-сязі своїх зобов'язань щодо обслуговування та погашення за-лучених кредитів, спрямованих на відшкодування коштів вкладникам банків — учасників Фонду. Рішення про встанов-лення спеціального збору приймає адміністративна рада Фон-ду за погодженням з Національним банком України. Внесення спеціального збору банками-учасниками проводиться у стро-ки і згідно з умовами, що також встановлюються адміністра-тивною радою Фонду. Законодавством встановлено тільки за-гальний розмір спеціальних зборів, що мають бути сплачені банками-учасниками протягом року — він не повинен переви-щувати розмір щорічного регулярного збору.

Література
Конституція України. – К.: Преса України, 1997.
ПанасюкВ. М., Ковальчук Є. К., Бобрівець С. В. Податковий облік: Навч. посіб. — Тернопіль: Карт-бланш, 2002. — 260
Облік у селянському (фермерському) господарстві: Посібник / За ред. М. Я. Дем'яненка. — К.: ІАЕ, 2001. — 403 с
Сук Л. К. Бухгалтерський облік: Навч. посіб. — К.: Інститут після-дипломної освіти Київського університету ім. Тараса Шевченка. — 2001. — 339 с.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать