Поняття обліку

Вступ
… Не можна керувати процесом бізнесу, не оволодівши принципами та методами ведення бухгалтерського обліку. Ще 500 років тому видатний Лука Пачоллі писав, що той, хто у своїх справах не може бути хорошим бухгалтером, той буде блукати як сліпий у темряві навмання і не обійтись йому без великих збитків…
системи бухгалтерського обліку сягають корінням іще античних часів. На всіх етапах свого розвитку вони забезпечували необхідну суспільно-значущу інформацію для контролю за збереженням і ефективним використанням грошових та матеріальних засобів, за ходом господарських процесів та їх результатами.
Поняття обліку є досить широким і багатогранним, оскільки він пов’язаний з господарською діяльністю людей, і розвивався відповідно до економічних запитів суспільства. До ХV ст.. його розглядали як додаток до торгівельної діяльності. Бухгалтерський облік, як окрему складову, виділив Лука Пачоллі ще 1494 р. у трактаті “Про рахунки і записи”, де обґрунтував поняття бухгалтерських рахунків і принцип подвійного запису.
У XVІІ-ХVІІІ століттях промислова революція в Англії дала новий поштовх розвиткові обліку. З того часу розпочався збір даних про затрати на виготовлення одиниці продукції. На початку XX століття лідерство у сфері обліку перейшло від Англії до США.
У 1990 році облік отримав статус професії, ставши, подібно до юридичної, медичної, інженерної та архітектурної справ самостійним видом діяльності, який потребує ліцензії, дотримання кодексу професійної етики, обов'язкового мінімуму кваліфікації та освіти.
Бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.
Бухгалтерський облік дає інформацію про майно підприємства, його капітал, -зобов'язання, господарські процеси та їх результати. Особливістю бухгалтерського обліку є те, що всі господарські операції реєструються на підставі первинних документів.
Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух коштів підприємства
Від дієвості та оперативності бухгалтерського обліку залежить фінансовий стан господарюючих суб'єктів, що займаються підприємництвом, а також своєчасність достовірної та повної інформації для* прийняття управлінських рішень.
Отже, бухгалтерський облік є важливою складовою загальної інформаційної системи підприємства, яка дає можливість визначити його фінансовий стан, позитивні чи негативні сторони діяльності в цілому.


І. Сучасне значення бухгалтерського обліку
На зламі тисячоліть в Україні відбувається перехід до принципів ведення бухгалтерського обліку і складення фінансової звітності на основі та у відповідності до Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.
З 1.01.2000 р. набув чинності Закон України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. № 996-ХІV.
Порядок ведення бухгалтерського обліку протягом 2000-го року обирається самим підприємством.
Економіка країни та фінансовий облік знаходяться у тісному зв’язку. З розвитком економічної системи змінюється система обліку: з’являються нові елементи і між ними постають зв’язки (рахунки, правила розрахунків окремих економічних показників, моделі обліку ресурсів, собівартості, прибутку).
На функціонування системи обліку впливають фактори:
тип правління у державі та тип економічної системи;
рівень регулювання економіки (державна чи приватна власність);
галузь економіки;
громадські організації;
загальний рівень розвитку економіки;
професійне.
Будь-яке суспільство складається з соціальних верств населення, політичних організацій та економічної системи. У державі існують різні промислові підприємства, а також підприємства, організації, установи інших сфер діяльності, громадські, релігійні, політичні організації, професійні спілки та ін., що мають справу з розподілом обмежених ресурсів. Кожна з організацій повинна мати інформацію про володіння та розпоряджання ресурсами, їх ефективне використання та примноження. Для визначення рівня ефективного використання капіталу, матеріалів, техніки, персоналу і ін. Ресурсів необхідно організувати збір та обробку даних про ресурси та процеси підприємства, перетворити великий масив первинних даних в корисну фінансову інформацію і довести її до зацікавлених юридичних та фізичних осіб, які приймають управлінські рішення.
Концепція організації і методології обліку в Україні це:
подвійний запис;
безперервне документування усіх громадських операцій (фактів господарської діяльності);
накопичення облікової інформації в бухгалтерських регістрах;
єдність аналітичного і синтетичного обліку;
принцип прорахування і відповідності доходів і витрат.
Облік це – інформаційна система, що базується на принципах:
обачність – застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів та доходів інформації;
повне висвітлення – фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських опера-цій і подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;
автономність – кожне підприємство розглядається як юридич-на особа, відокремлена від її власників, тому особисте майно та зобо-в'язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства;
послідовність – постійне (із року в рік) застосування підпри-ємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, і повинна бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності;
безперервність – оцінка активів та зобов'язань підприємства здій-снюється, виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати далі;
нарахування та відповідності доходів і витрат – для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порів-няти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отри-мання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно віддати надходження або сплати грошових коштів;
превалювання сутності над формою – операції обліковують-ся відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;
історична (фактична) собівартість – пріоритетною є оцінка активів підприємства, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;
єдиний грошовий вимірник – вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у його фінансовій звітності здій-снюється в єдиній грошовій оцінці;
періодичність – можливість розподілу діяльності підприємства на певні періоди часу для складання фінансової звітності.
Функціонування облікової системи за такими принципами дає можливість забезпечити кінцеву мету бухгалтерського обліку – надання повної, правдивої та неупередженої інформації про фі-нансовий стан і діяльність підприємства користувачам для при-йняття рішень.
Бухгалтерський облік ґрунтується на первинній інформації. Законом передбачено, що власник підприємства несе відповідальність за організацію обліку на підприємстві таким чином, щоб всі господарські операції, які відбуваються в межах комерційної, господарсько-фінансової діяльності підприємства, були задокументовані.
Первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, є підставою для відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення на паперових або машинних носіях. Для контролю та впорядкування обробки даних на підставі первинних документів можуть складатись зведені облікові документи, в яких повинні бути зазначені обов'язкові реквізити.
Регістри бухгалтерського обліку, як і первинні документи, повинні мати: назву, інформацію про період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.
Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.
Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.
Отже, теоретичні основи бухгалтерського обліку – це початок, ключ до системи до практичного обліку, що своєчасно забезпечує потреби управління об’єктивною та відповідною інформацією для прийняття важливих стратегічних рішень.


ІІ. Методика та організація обліку розрахунків з оплати праці
Процес регулювання оплати праці почався в 1991 р., коли було прийнято ЗУ “Про підприємство в Україні” і їм було надано право самостійно встановлювати системи, форми, визначати розмір оплати праці.
У 1992 р. затверджено декрет КМУ “Про оплату праці”, на підставі якого у 1995 р. прийнято ЗУ “Про оплату праці”, що регламентує питання тарифікації та оплати праці.
З 1993 р. введено в дію ЗУ “Про колективні договори і угоди”, яким передбачено порядок укладення договорів та угод з питань організації праці, визначення умов та прядку встановлення розміру оплати праці.
У 43-46 статтях Конституції Україні визначено, що громадяни мають право на працю, відпочинок, соціальний захист, безпечні та здорові умови праці і заробітну плату. Питання оплати праці регламентують такі законодавчі акти, як “Кодекс законів про працю”, ЗУ “Про відпустки” та ін.
25 грудня 2000 р. Указом Президента України схвалено “Концепцію дальшого реформування оплати праці в Україні”. За концепцією, підвищення рівня заробітної плати на зазначених засадах вимагає здійснення на державному, регіональному, галузевому рівнях, а також на рівнях підприємства організаційних та економічних заходів, спрямованих на пошук необхідних для цього коштів.
Для нагромадження коштів, спрямованих на оплату праці, необхідно:
знижувати витрати матеріалів, енергії, палива, напівфабрикатів.
переходити на погодинну оплату праці;
відновити нормування праці;
використовувати сучасні мотиваційні та стимулюючі механізми високопродуктивної праці;
збільшувати рентабельність виробництва через механізм зниження собівартості продукції;
підвищувати продуктивність праці.
У бухгалтерському обліку здійснення будь-якого господарського процесу обов’язково пов’язане із застосуванням праці та її оплатою. Облік цього процесу має забезпечити контроль за використанням праці, рівнем її оплати, здійсненням розрахунків з робітниками і службовцями. Саме цей облік потребує особливої точності, оскільки він зачіпає матеріальні інтереси людей.
У бухгалтерському обліку розрахунки з працівниками із заробітної плати, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, зі студентами, аспірантами і учнями із стипендій та інших подібних виплат обліковуються на рахунку 66 "Роз-рахунки з оплати праці", який розподіляється на субрахунки:
661 "Розрахунки із заробітної плати";
662 "Розрахунки зі стипендіатами";
663 "Розрахунки з працівниками за товари, продані в кредит";
664 "Розрахунки з працівниками за безготівковими перерахуваннями на рахунки з вкладів у банках";
665 "Розрахунки з працівниками за безготівковими перерахуваннями внесків за договорами добровільного страхування";
666 "Розрахунки з членами профспілки безготівковими перера-хуваннями сум членських профспілкових внесків";
667 "Розрахунки з працівниками за позиками банків";
668 "Розрахунки за виконавчими документами та інші утримання";
669 "Інші розрахунки за виконані роботи".
Рахунок 66 являється пасивним рахунком. На кредиті цього рахунка відображають пораховану оплату, установлені доплати, премії, їх виплати, а на дебеті відображають суми встановлених утримань та фактичних витрат заробітної плати.
Сальдо за вказаним рахунком є кредитовим і показує заборгованість підприємства робітникам і службовцям з оплати праці.
Чинним положенням передбачено, що на суму перерахованої оплати всі підприємства в обов’язковому порядку здійснюють установлені законом нарахування (на створення пенсійного фонду, на соціальне страхування, збір на випадок безробіття).
2.1. Облік розрахунків з оплати праці
Заробітна плата: поняття, види та форми
Основою організації оплати праці е тарифна система оплати праці, яка складається з тарифних сіток, тарифних ставок, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційних характеристик (довідників).
Тарифна система оплати праці - це сукупність правил, за допомогою яких забезпечується порівняльна оцінка праці, залежно від кваліфікації, умов її виконання, відповідальності, галузі та інших факторів, які характеризують якісну сторону праці.
Загальну схему організації обліку розрахунків з оплати праці наведено на рис. 9.2.
Рис.9.2. Загальна схема організації бухгалтерського обліку розрахунків з
оплати праці
До фонду оплати праці включаються: основна заробітна плата, додаткова заробітна плата й інші заохочувальні та компенсаційні виплати.
Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу згідно з встановленими нормами праці (норм часу, виробітку, обслуговування, посадових обов'язків). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) й відрядних розцінок для працівників і посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата - це винагорода за роботу, виконану понад встановлених норм, за трудові успіхи та винахідництво й особливі умови праці. Вона складається з доплат, надбавок, гарантійних і компенсаційних виплат, передбачених чинним законодавством, премій, пов'язаних з виконанням виробничих завдань і функцій.
До інших заохочувальних і компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами та положеннями, компенсаційні й інші грошові та матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або здійснюються понад встановлених зазначеними актами норм.
На підприємствах застосовуються дві форми оплати праці: погодинна та відрядна. Існують різновиди цих форм, які називаються системами оплати праці: проста погодинна, погодинно-преміальна, пряма відрядна, відрядно-преміальна, відрядно-прогресивна й акордна. В умовах ринкової економіки набули розповсюдження форми оплати праці за кінцевий результату відсотках до одержаного доходу або прибутку.
Система оплати праці - це сукупність правил, які визначають співвідношення між мірою праці та мірою винагороди працівників.
Погодинна форма оплати праці - це оплата праці, яка залежить від кількості відпрацьованих годин і тарифної ставки (окладу) за одну годину.
Погодинно-преміальна система оплати праці - це різновид погодинної оплати праці, при якій понад заробітної плати, належної за фактично відпрацьований час, сплачується преміальна винагорода за досягнення високих кількісних і якісних показників.
Відрядна форма оплати праці має наступні системи: пряма відрядна, преміальна, прогресивна, акордна, бригадна.
Пряма відрядна система - це система, при застосуванні якої заробіток нараховується тільки за виконану роботу (виготовлену продукцію).
Відрядно-преміальна система - це різновид відрядної форми оплати праці, при якій понад заробітної плати, належної за виконану роботу, виплачується премія.
Відрядно-прогресивна система оплати праці - це різновид відрядної форми оплати праці, при якій робота, виконана в межах встановлених норм, оплачується за звичайними відрядними розцінками, а частина роботи, виконаної понад норм, – за прогресивно-зростаючими розцінками та залежно від відсотку перевиконання норм.
Акордна система оплати праці - це різновид відрядної системи, при якій норма та розцінка для виконавця або групи виконавців встановлюється не за кожною окремою операцією, а на весь комплекс робіт.
Відрядна бригадна система оплати праці - це оплата, яку визначають шляхом множення розцінки за одиницю роботи на фактично виконаний обсяг робіт бригадою.
Найпростіший спосіб розподілу заробітку між членами бригади здійснюється пропорційно до відпрацьованого часу. Заробіток також може бути розподілений між членами бригади за допомогою інших методів (наприклад, за допомогою коефіцієнту розподілу).
Трудові відносини на підприємстві між власником (роботодавцем) і працівником регулюються, крім нормативних і законодавчих актів, ще й за допомогою трудових договорів і угод, види яких наведено нижче
(див. рис. 9.3).
Рис. 9.3. Види трудових і цивільно-правових договорів Оплата годин
За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), яка включена до штату підприємства, для виконання певної роботи (функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою; працівнику гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації; працівник підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку тощо.
За цивільно-правовим договором, зокрема, за трудовою угодою, оплачується не процес праці, а його результат. Він визначається після закінчення роботи й оформляється атами приймання здачі виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких здійснюється їх оплата, та ін.
Годинами нічної роботи вважається період з 22 до 6 години. При цьому встановлена тривалість роботи (зміни) скорочується на 1 годину. До роботи в нічний час не допускаються: вагітні жінки та жінки, які мають дітей віком до 3 років; працівники до 18 років; працівники інших категорій (згідно з чинним законодавством). Години нічної роботи оплачуються в підвищеному розмірі, що встановлюється генеральною, галузевою (регіональною) угодами та колективним договором, але не нижче 20 % тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час.
Надурочною вважається робота понад встановлену законом тривалість робочого дня. Надурочні роботи допускаються у виключних випадках і з дозволу профспілки. До надурочних робіт не допускаються: вагітні жінки та жінки, які мають дітей віком до 3 років; працівники до 18 років; у дні занять працівники, які навчаються без відриву від виробництва в загальноосвітніх школах і професійно-технічних навчальних закладах; працівники інших категорій (згідно з чинним законодавством).
Робота у надурочний час оплачується при відрядній оплаті праці - в розмірі 100 % тарифної ставки працівника-відрядника відповідної кваліфікації, при погодинній - у подвійному розмірі годинної тарифної ставки. Надурочні роботи не повинні перевищувати для кожного працівника 4 години протягом 2 днів підряд і 120 годин на рік. Компенсація надурочних робіт відгулом не допускається.
Робота у вихідний день компенсується працівнику наданням іншого дня відпочинку або за угодою сторін у грошовій формі. Робота у вихідні та святкові дні оплачується не менше, ніж в подвійному розмірі:–
відрядникам - не менше, ніж за подвійними відрядними розцінками;–
працівникам, праця яких оплачується за годинними (денними) ставками, – в розмірі не менше подвійної годинної (денної) ставки;–
працівникам, які одержують місячний оклад, — у розмірі не менше однієї годинної (денної) ставки окладу, якщо робота проводилася в межах місячної норми робочого часу, і в розмірі не менше подвійної годинної (денної) ставки понад окладу, якщо робота проводилась більше місячної норми.
Повний брак з вини працівника оплаті не підлягає, а частковий оплачується залежно від ступеня придатності продукції за зниженими розцінками.
Місячна заробітна плата працівника в такому випадку не може бути нижчою 2/3 тарифної ставки встановленого йому розряду (окладу).
Брак, що виник у результаті прихованого дефекту в матеріалі, який оброблявся, а також брак не з вини працівника, виявлений після приймання виробу органом технічного контролю, оплачують працівнику нарівні з придатними виробами.
Час простою з вини працівника оплаті не підлягає. Час простою не з вини працівника, якщо він попередив адміністрацію (бригадира, майстра та ін.) про початок простою, оплачують з розрахунку не нижче 2/3 тарифної ставки встановленого працівнику розряду або окладу.
Існують певні виплати за заробітною платою працівників підприємства, що не включаються до ЛОНЛУ оплати праці (рис. 9.4).
Рис. 9.4. Виплати, які не включаються до фонду оплати праці
Підставою для призначення допомоги у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю є виданий у встановленому порядку лікарняний лист (лист непрацездатності). Інші документи не можуть бути підставою для призначення допомоги цього виду. Допомога у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю призначається у наступних випадках:–
при захворюванні (травмі), пов’язаному з втратою працездатності;–
при санаторно-курортному лікуванні;–
при хворобі члена сім'ї у випадку необхідності догляду за ним;–
при карантині;–
при тимчасовому переведенні на іншу роботу у зв'язку із захворюванням туберкульозом або професійним захворюванням;–
при протезуванні із перебуванням у стаціонарі протезно-ортопедичного підприємства.
Допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю обчислюється, виходячи із загального стажу роботи працівника в розмірах, які визначаються залежно віл загального трудового стажу працівника (рис. 9.5).
Сума допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю визначається шляхом множення середньоденної заробітної плати за попередні шість місяців (або фактично відпрацьований час) на кількість робочих днів, а у випадках, передбачених законодавством, - на число календарних днів, пропущених у період непрацездатності, та на відсоток, визначений на підставі загального трудового стажу працівника.
Існують наступні види відрахувань з суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників (рис. 9.6).
Рис. 9.5. Розміри допомоги із тимчасової непрацездатності залежно від загального стажу працівника
Рис. 9.6. Види відрахувань від заробітної плати
3 оплати праці членів трудового колективу й осіб, які працюють на підприємстві за трудовими угодами, договорами підряду, за сумісництвом, виконують разові та випадкові роботи, відбуваються різні утримання. За своїм характером вони поділяються на 2 групи: обов'язкові й утримання за ініціативою підприємства.
Обов'язкові утримання включають прибутковий податок, утримання до Пенсійного фонду, утримання на соціальне страхування на випадок безробіття, утримання за виконавчими листами та приписами нотаріальних контор на користь юридичних і фізичних осіб тощо.
До утримань за ініціативою підприємства відносяться: суми, утримані з членів трудового колективу за заподіяну матеріальну шкоду, допущений брак, своєчасно неповернуті суми, одержані у підзвіт, безвідсоткові позики, видані членам трудового колективу, за формений одяг.
Прибутковий податок - це обов'язковий платіж, що встановлюється державою для фізичних осіб, які отримують доходи. Суми прибуткового податку надходять до Державного бюджету.
Сукупний оподатковуваний дохід для обчислення прибуткового податку визначається у гривнях, соті частини гривні (від 1 коп. до 99 коп. включно) не враховуються.
При роботі за сумісництвом ставка прибуткового податку становить 20 % від суми доходу.
Відповідно до чинного законодавства утримання до Пенсійного фонду з нарахованої заробітної плати здійснюються у розмірі: 1 %, якщо загальна сума нарахованої заробітної плати складає до 150 грн.; 2 %, якщо сума заробітної плати більше 150грн. Утримання на соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності становлять 0,5 % від нарахованої заробітної плати. Утримання на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття становить 0,5 % від нарахованої суми заробітної плати.
Кожен громадянин України, який перебуває у трудових відносинах з підприємствами, організаціями, установами, має право на відпустку.
Відпустка - це тимчасове звільнення від роботи
для відпочинку. Право на відпустку не залежить від місця роботи, форми, форми власності підприємства, посади, системи оплати праці, тривалості та періодичності робочого часу ,терміну трудового договору.
Законом України “Про відпустки” встановлено такі види відпусток (рис 9.7):
Рис. 9.7. Класифікація відпусток
Порядок розрахунку суми відпускних. Обчислення суми відпускних здійснюється в такому порядку:–
розраховується середньоденна заробітна плата;–
встановлюється тривалість відпустки в календарних днях;–
обчислюється сума відпускних.
Порядок обчислення середньоденної заробітної плати наступний:
До святкових і неробочих днів відносяться: 1 січня - Новий рік,
7 січня - Різдво Христове, 8 березня - Міжнародний жіночий день, один день - Великдень, 1 і 2 травня - День міжнародної солідарності трудящих, 9 травня - День Перемоги, один день - Трійця, 28 червня - День Конституції України,
24 серпня - День незалежності України.
З метою рівномірного розподілу витрат на виплату відпусток протягом звітного періоду на підприємствах створюються резерви на виплату відпусток.
Резерв виплати відпусток створюється шляхом щомісячного його нарахування за нормативом від фактичних витрат на оплату праці, яка враховується при розрахунку середнього заробітку. Нормативи відрахувань до резерву оплати відпусток кожне підприємство розраховує самостійно. При цьому враховуються зарплата, яка включається до розрахунку середнього заробітку за рік, і відрахування на соціальні заходи (Пенсійний фонд 32 % + Фонд соцстраху 2,9 % + Фонд безробіття 1,9 % + Фонд нещасних випадків (різний відсоток), що нараховуються на зарплату).
Розглянемо поетапно порядок створення резерву виплати відпусток (рис. 9.8.).
Puc. 9.8. Порядок розрахунку резерву оплати відпусток
У бухгалтерському обліку нарахування резерву оплати відпусток відображається оборотом за кредитом рахунку 471 "Забезпечення виплат відпусток" у кореспонденції з дебетом рахунків, на яких ведеться облік витрат рахунки класу 8 "Витрати за елементами" або 9 "Витрати діяльності") (табл. 9.1).
Якщо створеного забезпечення не вистачає для виплати відпусток у поточному періоді, сума відпускних, що перевищує резерв, нараховується наступним чином: Д-т 23 "Виробництво", 91 "Загальновиробничі витрати",
92 "Адміністративні витрати", 93 "Витрати на збут", 94 "Інші витрати операційної діяльності" К-т 661 "Розрахунки за заробітною платою"


Таблица 9.1. Облік створення і використання резерву на виплату відпусток
№ оп. | Зміст господарської операції | Кореспондуючі рахунки
Дебет | Кредет
1 | Створено резерв із щомісячних відрахувань (у. Т.ч. суми соціальних внесків) | 23 “Виробництво”,
91 Загальновиборчі витрати;
92 “Адміністративні витрати”;
93 “Витрати на збут”;
94 “Інші витрати операційної діяльності” | 471 “Забезпечення виплат відпусток”
2 | Використано частину резерву на оплату щорічної відпустки | 471 “Забезпечення виплат відпусток” | 661 “Розрахунки за заробітною платою”
3 | Нараховано внески до соціальних фондів (37,82 %) | 471 “Забезпечення виплат відпусток” | 65 “Розрахунки за страхуванням”
Документування господарських операцій з * обліку розрахунків з оплати праці
Міністерством освіти України затверджено наступні первинні документи з обліку особового складу (див. таб. 9.2).
На кожного працівника у відділі кадрів відкривається особова картка, в якій зазначаються необхідні анкетні дані про працівника та всі зміни, які відбуваються у його роботі.
Всі працівники, які працюють на підприємстві, повинні мати трудові книжки. Трудова книжка зберігається на основному місці роботи.
На кожному підприємстві (організації) незалежно від режиму роботи повинен бути організований табельний облік робочого часу.
Таблиця 9.2. Типові форми первинних документів з обліку рахунків з оплати праці
№ з/п | Номер типової форми | Назва типової форми
Кадрова документація
1 | П-1 | Наказ (розпорядження) про прийняття на роботу
2 | П-2 | Особова картка
3 | П-3 | Алфавітна картка
4 | П-4 | Особлива картка фахівця з вищою освітою, який виконує науково-дослідні, проектно-конструкторські та технологічні роботи
5 | П-5 | Наказ (розпорядження) про переведення на іншу роботу
6 | П-6 | Наказ (розпорядження) про надання відпустки
7 | П-7 | Список про надання відпустки
З обліку використання робочого часу
8 | П-8 | Наказ (розпорядження) про припинення дії трудового договору (контракту)
9 | П-12 | Табель обліку використання робочого часу та розрахунку заробітної плати
10 | П-13 | Табель обліку використання робочого часу
11 | П-14 | Табель обліку використання робочого часу
12 | П-15 | Список осіб які працювали у понаднормовий час
13 | П-16 | Листок обліку простоїв
З обліку розрахунків з працівниками з оплати праці
1 | П-49 | Розрахунково-платіжна відомість
2 | П-50 | Розрахункова відомість
3 | П-51 | Розрахункова відомість
4 | П-52 | Розрахунок заробітної плати
5 | П-53 | Платіжна відомість
6 | П-54 | Особовий рахунок
7 | П-54-А | Особовий рахунок
8 | П-55 | Накопичувальна карта виробітку та заробітної плати
9 | П-56 | Накопичувальна карта обліку заробітної плати
Табель - це первинний документ з обліку відпрацьованого часу
(див. зразок 9.1).
Він складається в одному примірнику табельником, майстром або іншими особами, яким доручено вести табельний облік, і подається до бухгалтерії у встановлені на підприємстві терміни.
У міру виконання обсяги робіт фіксуються в індивідуальних або бригадних нарядах.
Первинними документами з обліку виробітку є рапорти або відомості виробітку бригад.
Операції, які передбачені технологічним процесом, оплачуються за нарядами на відрядні роботи, а різні доплати - за листками на доплату.
Наряд - це комбінований документ, в якому вказується завдання на виконання певних робіт і підтвердження фактичного обсягу виконаних робіт.
Оплата часу простоїв, які сталися не з вини працівника, оформлюється листком обліку простоїв. На оплату робіт із виправлення браку продукції виписується окремий наряд з відміткою "Виправлення браку".
Для виплати заробітної плати оформлюються видаткові касові ордери, розрахунково-платіжні відомості (див. зразок 9.3) або платіжні відомості (зразок 9.2).
Розрахунково-платіжна відомість - це зведений документ, який відображає розрахунки з робітниками та службовцями з оплати праці.
Зразок 9.1.
Зразок 9.2

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать