Кредит у ринковій економіці

План
1. Необхідність і суть кредиту.
2. Форми і види кредиту.
3. Функції і роль кредиту.
4. Процент за кредит. Види процентів.


1. Необхідність і суть кредиту
Необхідність кредиту викликана існуванням товарно-грошових відносин у будь-якій сфері господарської діяльності.
Кредит – це економічні відносини між суб’єктами ринку з приводу перерозподілу вартості на засадах поверненості, строковості і платності; це специфічний вид економічних відносин, що ґрунтується на мобілізації і нагромадженні тимчасово вільних коштів, і формування з них позикового капіталу. Він виступає у формі передачі кредитором певної суми капіталу в тимчасове користування позичальнику.
Повернення кредиту – це його основна характеристика. Крім цього, існують ще такі основні характеристики:
Поверненість
Строковість
Платність
Особливості кредиту, що відрізняють його від інших економічних категорій:
1. При наданні кредиту позичальник лише реалізує право тимчасового користування наданими коштами чи цінностями.
2. Суб’єкти кредиту можуть почергово виступати як у ролі кредитора, так і в ролі позичальника.
3. Позичальник повинен пред’явити кредитору економічні і юридичні гарантії повернення боргу.
4. Повернення кредитору здійснюється позичальником або третьою особою – гарантом, якщо позичальник неспроможний сам це зробити.
5. Конкретний термін повернення кредиту залежить від двох обставин: від особливостей кругообороту коштів у позичальника і від можливостей кредитора щодо терміну, на який він може надати кредит.
6. Характерною рисою кредиту є сплата %- тів за користування ним. Формула руху позикового капіталу в ринковій економіці: Г – Г/. При цьому слід зауважити, що вартість зростає не в сфері обігу, а в сфері виробництва.
7. Кредитні відносини реалізуються тоді, коли збігаються інтереси кредитора й позичальника щодо конкретних параметрів позики, в першу чергу – її цільового призначення, забезпечення, терміну кредитування і величини позикового процента.
Характерні ознаки кредиту в ринковій економіці:
позичальниками виступають суб’єкти господарювання, а кредиторами – банківські установи;
гроші, надані в позику, використовуються позичальником як капітал;
джерелом позикового процента є прибуток на позичені кошти;
кредит використовується як механізм перерозподілу капіталів в суспільному виробництві і для вирівнювання норми прибутку.
Суб’єктами кредиту виступають:
кредитор – сторона, що передає вартість у грошовій чи натуральній формі іншому суб’єкту ринку на засадах поверненості, строковості, платності.
позичальник – сторона, що одержує позику.
Об’єктами виступають грошові чи матеріальні цінності, щодо яких укладається кредитна угода.
Кредит у ринковій економіці
Необхідність :
Коливання потреби в обігових коштах суб’єктів ринку;
виникнення потреби у створенні і відтворенні основного капіталу;
Можливість :
Наявність тимчасово вільних коштів у кредитора;
наявність майбутніх доходів у позичальника.
Завдяки кредиту:
Зменшується час на задоволення господарських і особистих потреб
Він виступає як опора сучасної економіки, невід’ємний елемент економічного розвитку
Кредитори мають можливість отримати додаткові грошові кошти при передачі певної суми вільних ресурсів позичальнику
Отже, будь-яка діяльність підприємства неможлива без форм залучення кредитів. З економічного боку, кредит – це форма позичкового капіталу (в грошовій чи матеріальній формі), що надається на умовах повернення і обумовлює виникнення кредитних відносин між тим, хто надає кредит і тим , хто його отримує.
Причини виникнення кредитних відносин:
1. загальноекономічні – рух вартості у сфері товарного обміну;
2. специфічні – сезонний характер виробництв, розбіжності між нагромадженням коштів і їх витрачанням на підприємстві;
3. необхідність забезпечення безперервного процесу відтворення.
Для розвитку кредитних відносин необхідні певні умови:
1) учасники кредитної угоди, які мають бути юридичними самостійними суб’єктами і гарантування надання і повернення кредиту;
2) інтереси суб’єктів кредитної угоди повинні збігатися.
Для забезпечення цього процесу відтворення необхідно, щоб підприємства мали оборотні кошти, які вони використовують для придбання ОВФ. Зі стадії виробництва оборотні кошти переходять у незавершене виробництво, а потім у готову продукцію. В свою чергу готова продукція, яка і реалізується.
Кредит дає змогу доцільніше організувати оборот коштів підприємства, не витрачати зайвих фінансових ресурсів на створення зайвих запасів сировини і матеріалів.


Форми кредиту. Види кредиту.
Основні форми кредиту:
Товарна, у якій виникають кредитні відносини між продавцями і покупцями, коли останні одержують товари чи послуги з відтер мінуванням платежу – це комерційний кредит, продаж товарів, наданню послуг населенню в кредит.
Грошова, у якій здійснюється рух переважної частини позикового фонду країни, більшість позик надається і погашається грошима.
За суб’єктами кредитних відносин розрізняють такі основні види кредиту:
Комерційний – надається одним товаровиробником іншому у вигляді продажу товарів з відтер мінуванням платежу і, оформлюється векселем.
Банківський – надається банками у грошовій формі; банки можуть виступати не тільки кредиторами, а й позичальниками.
Державний – надається юридичними і фізичними особами державі, традиційна форма цього кредиту – випуск державних позик.
Міжнародний – надаються позикові капітали одних країн іншим у тимчасове користування на засадах поверненості, строковості, платності. Суб’єктами міжнародного кредиту виступають банки, фірми, держави, міжнародні валютно-кредитні організації.
Класифікація банківського кредиту:
За призначенням:
на виробничі цілі (юридичним особам під основні засоби і обігові кошти)
споживчий кредит (надається фізичним особам)
За строками користування:
короткострокові (до 1 року);
середньострокові (до 3 років);
довгострокові (понад 3 роки).
За забезпеченням :
забезпечені заставою (майном чи цінними паперами;)
гарантовані (банками, фінансами);
з іншим забезпеченням (поручительство, свідоцтво страхової компанії);
незабезпечені (бланкові).
За ступенем ризику:
небезпечні;
безнадійні;
стандартні;
нестандартні;
сумнівні.
За методами надання:
у разовому порядку;
відповідно до відкритої кредитної лінії;
гарантійні.
За строками погашення:
водночас;
на виплат;
достроково;
з регресією платежів;
після закінчення обумовленого періоду (місяця, кварталу).
Крім цього, існують і принципи кредитування – це визначальні правила поведінки банку і позичальника в процесі здійснення кредитних операцій.
Основні принципи банківського кредитування:
1. Цільовий характер кредитування передбачає вкладення запозичених коштів у конкретні господарські процеси.
2. Повернення кредиту передбачає надання позики в тимчасове користування і повне повернення позичальником вартості основного боргу.
3. Строковість кредиту вимагає повернення позики в строки, передбачені кредитною угодою.
4. Платність кредиту полягає в тому, що за користування позикою клієнт сплачує банку додаткову суму у вигляді %-тів.
5. Забезпеченість кредиту полягає у відповідності між вартістю майна, що є заставою позики, і заборгованістю за позикою.


3. Функції і роль кредиту
Функції кредиту:
Перерозподільна – за допомогою якої відбувається перерозподіл вартості на засадах повернення (з одного боку – здійснюється нагромадження грошей за рахунок збереження окремих суб’єктів економіки, а з іншого – розміщення цих грошей серед наступних суб’єктів економіки. Вона дає змогу зосередити грошові кошти у найвигідніших сферах економічної діяльності і цим стимулювати економіку.
Емісійна – здійснюється емісія грошей як платіжних засобів, що сприяє економії втрат грошового обігу, дозволяє прискорити грошовий обіг і запровадити сучасні засоби розрахунків (картки).
Контрольна – здійснюється з метою дотримання умов і принципів кредитування з боку суб’єктів кредитної угоди (банк здійснює попередній і поточний контроль за фінансовою діяльністю позичальника). Ця функція дає змогу знизити кредитний ризик, реалізувати цільовий характер кредиту; стимулює позичальника ефективно використовувати позичені кошти.
Отже, кредит має важливе значення для всіх суб’єктів господарської діяльності, а саме:
розширюються права і можливості комерційних банків і їх клієнтів на основі договірних відносин;
відбувається перехід до централізації управління кредитними операціями комерційних банків( Національний банк );
розширюється сфера застосування кредиту;
вдосконалення методів кредитування;
вдосконалюються кредитні операції з цінними паперами;
використовуються не тільки комерційний кредит(надання грошей), але й іпотечний(надання в кредит основних засобів – землі, споруд, машин, обладнання, устаткування);
підвищується роль кредиту як джерела інвестицій.


4. Процент за кредит. Види процентів.
Процент за кредит (позиковий процент) – це плата, яку отримує кредитор від позичальника за користування позиченими коштами.
Показник, який характеризує плату за кредит називається нормою % або процентна ставка. Його можна визначити відношенням річного доходу на позиковий капітал відносно середньорічної суми капіталу, наданого в кредит і помножити на 100% . Цей показник залежить від величини прибутку, який ми плануємо отримати.
Чинники, що впливають на розміри процентної ставки:
1.Макроекономічні:
попит і пропозиція на кредитному ринку;
рівень інфляції;
рівень облікової ставки Центрального банку.
2.Мікроекономічні:
розмір кредиту;
термін користування кредиту (короткострокові, середньострокові, довгострокові);
рівень ризику;
Види процентної ставки:
1.Ринкова процентна ставка – формується на кредитному ринку (враховується попит і пропозиція, внаслідок чого встановлюється процентна ставка).
2. Середня процентна ставка – формується за певний період часу.
Існують такі процентні ставки в період інфляції:
номінальна – це ставка, що фактично склалася на ринку;
реальна – скорегована з врахуванням рівня інфляції;

Види процентів:
депозитні, які банк приймає від населення (6-10 %);
позикові - це коли банк є кредитором (10-30%);
дискретні, які нараховуються через певні періоди часу;
неперервні – це проценти, що нараховуються постійно;
декурсивні – нараховуються вкінці періоду;
авансові – нараховуються на початку періоду;
прості – вони нараховуються від базової суми;
складні, які визначають від нарощеної суми.
Розрізняють 2 види вартості грошей:
майбутня – вартість грошей через певний період часу;
теперішня – вартість грошей в майбутньому, приведена до теперішнього часу;
По-перше, майбутню вартість розраховують 2 способами:
1) За простими відсотками:
Sпр. = Р( 1+ n і ), де
Р – теперішня вартість;
n – термін користування кредиту;
і – процентна ставка.
2) За складними відсотками:
S скл.= Р( 1+ і )n
По-друге, теперішню вартість розраховують також 2 способами:
1)За простими ставками:
=
2) За складними ставками:


Використана література:
1. Гроші та кредит: Підручник. – 3-те вид., перероб. і доп. / М.І.Савлук, А.М.Мороз, М.Ф.Пудовкіна та ін.; За заг. ред. М.І.Савлука. – К.: КНЕУ, 2002. – 598с.
2. Гроші, банки та кредит: у схемах і коментарях: Навчальний посібник / За ред. Б.Л.Луціва. – 2-ге видання, перероб. – Тернопіль: Карт – бланш, 2000 – 225с.
Гроші та кредит / За ред. Б.С.Івасіва. – К., 1999.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать