Загальная характеристика специализированных установок ООН

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕР ИСТИКА СПЕЦІАЛІЗОВАНИХ УСТАНОВ ООН

Історія формування системи спеціалізованих установ ООН

Поява міжнародних організацій була зумо влена зростанням взаємозв'язків і взаємозалеж ності країн і народів, що особливо відчутно почало проявлятися вже у роки бурхливого розвитку капіталізму в другій полови ні XIX ст. Формування світових економічних відносин, технічний прогрес, розвиток залізничного і морського транспорту та міжнародних контактів породили проблему регулювання і стандартизації міжнародних зв'язків. На цьому грунті виникли перші міжна­родні організації: Міжнародний телеграфний союз (1865 р.), Всесвітній поштовий союз (1874 р.) та ін.

Цим та аналогічним іншим організаціям були притаманні дві визначальні функції: вони відігравали роль банків ін фор­мації і сприяли впровадженню міжнародних стандартів у своїй галузі.

Після першої світової війни, в 1919 р., виникла Міжнародна організація праці, яка за своїми змістом і цілями істотно ві­дрізнялася від попередників. Якщо створення перших міжна­родних організацій диктувалося насамперед технічною необ­хідніст ю, то МОП була покликана, за задумом ї ї творців, сприяти врегулюванню суперечностей між працею і капіталом, забезпеченню гуманних умов праці, оскільки несправедливі, тяжкі умови праці призводили до соціальни х потрясінь, що загрожувало миру і гармонії в усьому світі. Отже, завдання МОП пов'язані зі сферами соціальною, економічною й полі­тичною .

В період діяльності Ліги наці й інших, крім МОГІ, спеціалі­зовани х організацій не виникло, що значною міро ю поясню­валося ти м, що Ліга та ї ї головні органи зосередили основну увагу на політичних проблемах.

Крах Ліги націй, її неспроможність відвернути другу світову війну виявили необхідність нових підходів до розв 'язання міжнародних проблем. Стало оче видним, що для з апобігання небезпечн им конфліктам більше уваги тре ба приділяти практичному врегулюванню проблем ек ономічного й технічного характеру, загострення яких загрожувало новими вибухами і потрясіннями. До того ж зруйноване другою світовою війною росподарство країн вима гало істотного розширення міжнародного економічного співробітництва.

Питання про необхідність утворення спеціалізованих установ (далі — СУ) вперше обговорювалося на конфе ренції в Думбартон-Оксі (1944 р.). Тут було вирішено, що ООН сприятиме розв'язанню міжнародних економічних, соціальних та інших гуманітарних проблем через певні міжурядові організа­ці ї.

На цьому грунті між 1944 і 1948 рр. виникли міжнародні фінансові організації, які почали відігравати важливу роль у міжнародних економічних відносинах : Міжнародний валютний фонд (МВФ), Міжнародний банк реконструкції й розви тку (МБРР), який очолив фінансову групу, куди увійшли Міжна­родна асоціація розвитку (МАР), Міжнародна фінансова кор­порація (МФК). Важливе місце у світовій торгівлі посіла також Генеральна угода про тарифи й торгівлю (ГАТТ). Ця міжна­родна організація, утворена 1948 р., не вважається формально С пеціалізованою установою, хоча за своїми рисами і цілями дуже схожа зі спеціалізованими установами ООН.

Під впливом зміцнення багатопланового міжнародного співробітництва у післявоєнні роки виникли нові СУ. З метою подолання нестачі продуктів харчування у 1945 р. була засно­вана Продовольча і сільськогосподарська організація Об'єдна­н их Націй (ФАО).

У 1946 р. була створена ЮНЕСКО — Організація Об'єд­наних Націй з питань освіти, науки й культури. Головна мета цієї організації — сприяти миру й безпеці шляхом співробіт­н ицтва між країнами в галузі освіти, науки й культури.

У 1948 р. почала функціонувати Всесвітня організація охо­рони здоров'я (ВООЗ).

У післявоєнні роки виникли також ряд СУ технічного ха­рактеру з метою обміну інформацією, міжнародної стандарти зації, а також надання технічної допомоги: Міжнародна орга­нізація цивільної авіації ( ІКАО, 1947 р.). Міжнародна морська організація (ІМО, 1959 р.). Всесвітня організація інтелекту­альної власності (Б ОЇ В, 1970 р.).

У 1 977 р. почала діяти ще одна спеціалізована установа ООН — Міжнародни й фонд сільськогосподарського розви тку (МФСР). Її мета — надання допомоги країнам, що розвиваються, у збільшенні виробництва продовольства, ліквіда ції хронічного голоду.

У 1985 р. сім'я спецустанов ООН поповнилася т е одніє ю Організацією — Організацією Об'є днаних Нація з промислов ого розвитку (ЮНЇДО), яка з 1966 р. діяла як орган Генеральної Асамблеї. Головна увага цієї організації зосередилася на спри­янні промисловому розвитку країн, що розвиваються.

У 1988 р. утворена СУ Багатостороннє агентство з питань гарантій інвестицій (БАГІ).

Деякі спеціалізовані установи ООН виникли на базі перших міжнародних організацій. Так, Міжнародна метеорологічна ор­ганізація, створена ще 1873 р., перетворилася у 1950 р. в СУ "Всесвітня метеорологічна організація" (ВМО). Всесвітній по­штовий союз, утворений 1874 р., у 1948 р. одержав статус СУ під назвою "Всесвітній поштовий союз" (ВПС). А заснований 1865 р. Міжнародний телеграфний союз, що у 1934 р. змінив свою назву на "Міжнародний союз електрозв'язку", одержав статус спеціалізованої установи ООН у 1977 р.

У післявоєнний період виникли й інші міжурядові органі­зації, які увійшли в систему ООН, але юридичне не вважаються спеціалізованими установам