Архівно-бібліотечні зібрання української еміграції з чехословацької республікиісторія переміщень та опрацювання в Україні (1945–2007)

МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ І ТУРИЗМУ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ КЕРІВНИХ КАДРІВ КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ

УДК 930.253+025.71(437+477)"1945/2007"

БОРЯК Тетяна Геннадіївна

АРХІВНО-БІБЛІОТЕЧНІ ЗІБРАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЕМІГРАЦІЇ З ЧЕХОСЛОВАЦЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ: ІСТОРІЯ ПЕРЕМІЩЕНЬ ТА ОПРАЦЮВАННЯ В УКРАЇНІ (1945–2007)

27.00.02 – документознавство, архівознавство

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Київ – 2008

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження .Феномен української еміграції міжвоєнного періоду в Чехословацькій Республіці (ЧСР) почав активно досліджуватися після масштабного розсекречення документів державними архівами України на початку 1990-х рр. Об’єктом уваги вчених ставали певні персоналії, інституції чи явища, пов’язані з історією еміграції. Було підготовлено дисертаційні роботи про видатних діячів – І. Горбачевського, В. Січинського, П. Феденка, М. Шаповала, про дослідження історії України в Українському вільному університеті, український студентський рух в еміграції, видавничу й бібліотечну діяльність в Чехословацькій Республіці. Ці та інші дотичні роботи базуються на документальних масивах, що складають так званий Празький архів (далі – ПА), однак сам ПА лише нещодавно став об’єктом дослідження. Це можна пояснити, зокрема, великою кількістю забутих чи взагалі незнаних імен і явищ, які дослідники прагнули повернути з небуття, лишаючи таким чином питання джерельної бази на другому плані.

До комплексу ПА ми включаємо документальні (архівні, бібліотечні, музейні) зібрання української еміграції, створені в Чехословацькій Республіці у 1920-х – 1948 рр. у центрах зосередження української еміграції (Прага, Подєбради та інші міста, за винятком Підкарпатської Русі), та акумульовані переважно двома інституціями у Празі: Українським історичним кабінетом (далі – УІК) та Музеєм визвольної боротьби України (далі – МВБУ). Цей комплекс з міркувань передусім "оперативної" доцільності було переміщено до УРСР шляхом трьох трансакцій у 1945, 1958 та 1983 рр.; окремі фрагменти архівних та бібліотечних фондів ПА зберігаються також в архівах, бібліотеках і музеях Чеської Республіки та Словаччини, частково – Російської Федерації.

Упродовж майже двох повоєнних десятиліть перебування в державних архівах УРСР фонди ПА стали інструментом реалізації офіційної політики пошуку "ворогів народу" – "контрреволюційних ("к/р") елементів" у середовищі української еміграції. Відповідно до цієї концепції проводилося архівне опрацювання документів за т. зв. скороченим циклом, фондування, розпорошення цілісних документальних комплексів без урахування походження, приналежності та специфіки документів. Бібліотечні матеріали було змішано з іншими зібраннями у спецфонді відділу науково-довідкової літератури Центрального державного історичного архіву (далі – ЦДІА) УРСР у м. Києві.

Високий статус секретності переміщених матеріалів пояснювався наявністю в них інформації про діяльність українських еміграційних діячів та організацій, що становила "оперативний" інтерес для радянських спецслужб. Ішлося не про ретроспективну інформацію документів, а про актуальні дані щодо діяльності ворожих радянському режимові "к/р елементів" доби Української революції 1917–1921 рр. та міжвоєнного періоду (а це десятки тисяч прізвищ, адрес, контактів), а також практичного результату їхньої діяльності – значного масиву наукових, популярних, пропагандистських праць.

Передані з інших країн Європи еміграційні матеріали спіткала така сама доля, як і документи ПА, – вони проходили опрацювання з єдиною метою: шляхом вироблення системи посилань на документи надати радянським спецслужбам інструментарій для пошуку "ворогів народу". Це спричинило перемішування фондів різного еміграційного походження, що стало головною перепоною на шляху реконструкції первісного складу УІК та МВБУ. Тим не менше, ПА залишився найбільшим серед переміщених комплексів еміграційної україніки архівно-бібліотечним документальним масивом.

Дане дослідження відтворює історію архівного опрацювання та "оперативної розробки" (далі – ОР) документальних масивів і бібліотечних матеріалів ПА, відновлює первісний склад архівних документів на рівні фондів, реконструює коло друкованих матеріалів, що є складовою "празького" еміграційного комплексу. Разом з тим, тема дисертації актуальна не лише для архівознавства та документознавства, але й української історичної науки в цілому.

Стан наукової розробки теми . На сьогодні існує значний історіографічний масив з теми еміграційних персоналій, інституцій, переміщення та долі їхніх архівних колекцій. У той же час література з питань складу, змісту, історії формування й переміщень ПА є значно меншою. Першими стали публікації середини 1990-х рр. архівістів Л. Лозенко та Л. Яковлєвої, у яких висвітлено етапи переміщення та опрацювання цих матеріалів в українських архівах. М. Мушинка у своїй монографії простежив історію МВБУ, включно з долею його фондів після ліквідації установи у березні 1948 р.

Найбільш ґрунтовними на сьогодні залишаються дослідження П. Кеннеді Ґрімстед про переміщення й розпорошення первісно цілісних російських та українських еміграційних комплексів (2001; 2005) та М. Палієнко про особливості формування джерель