Малоросійський вертеп — це похідний театр, який представляє благочестивим християнам велику подію у світі: Різдво (народження) Спасителя. Немає сумніву, що представлялися також і інші події, взяті із священного писанія, але вцілів і дійшов до нас тільки вертеп. Первісне походження вертепу можна віднести до часів гетьмана Конашевича-Сагайдачного, до 1600 — 1620-х років, коли він почав відновлювати Києво-братську школу і академію... Малоросійський вертеп виник раніше театральних вистав, що були при царі Олексієві Михайловичу, — останні теж були взяті із Старого й Нового завіту. Втім склад рішуче той самий. Ці вистави названі: комедія «Навуходоносор» і комедія «Притча про блудного сина». І «Навуходоносор», і «Блудний син», і «Вертеп» написані, очевидно, малоросіянином, а отже в академії Київській... Наш вертеп — це похідний (переносний — Упор.) двоповерховий домок. Зроблений з тонких дощок і картону. Горішній поверх має балюстраду, за балюстрадою грають містерію,— це Вифлиєм. У нижньому поверсі трон Ірода, підлога обклеєна хутром для того, щоб не видно було щілин, якими рухаються ляльки. Кожна лялька прикріплена до дроту; під підлогою — кінець цього дроту; за цей кінець, придержуючи ляльку, ляльковод спрямовує її в двері і водить у потрібному напрямі. Розмова від імені ляльок відбувається між дячками, півчими та бурсаками то пискливим голосом, то басом, як то треба. Друга частина вистави відбувається вся в нижньому поверсі.
ЧАСТИНА ПЕРША
ДІЙОВІ ОСОБИ 1. Паламар, у звичайному сірому нанковому халаті, волосся з проділом посередині голови прямо проти носа і з кіскою. 2—3. Янголи з крилами і один з них з лілеєю. 4—5. Пастухи у звичайних кобеняках з відлогами. 6. Ірод, у парчевому кунтуші, з короною на голові і зі скіпетром. 7. Тілохранитель Ірода в лускатих латах, з величезним мечем і в шоломі. 8. Троє царів східних, у парчових кунтушах, з коронками на головах; всі троє щільно зв'язані один з одним, і в цій позиції рухаються. 9. Сатана — чорний, з хвостом, з крилами кажана, із здоровенними рогами і з вуглиною в роті, на руках пальці з кігтями, нога коняча. 10. Смерть — скелет з косою. 11. Рахиль, у жидівському костюмі, з дитиною на рухах. 12. Воїни із списами, в шоломах, у латах.
ЯВА ПЕРША
Хор.
Пєнію время і молитви час, Христе рожденний, спаси всіх нас. Паламар (говорить без співу). Возстаніте от сна і благо сотворіте, Рожденнагося Христа повсюду возвістіте. Сіє вам, людиє, охотно глаголю І благословіте, пойду да позвоню. Він підходить до дзвона, що висить у нижньому поверсі, і дзвонить, водночас висуваються у горішньому поверсі запалені свічки і освітлюють тло, де має бути колиска Спасителя, над цим місцем сіяння, але ні немовляти, ні породіллі не видно.
Хор (за сценою):
Ангели, знижайтеся, Ку землі зближайтеся, Бог-Господь, которий з нами Днесь — од віка он бил з нами,
Славой неба претосполни, Всі язиці претолиці, Веселітеся, радуйтеся, Яко с нами Бог.
Як люцифер спав з неба, То там святих людей треба, Щоб поповнить падениє, Довжно Христу рождениє. Славой... і проч.
ЯВА ДРУГА
Два янголи під час співу третьої і четвертої строфи входять у горішній поверх із свічками, кланяються Вифлиєму, потім усім християнам, тобто глядачам; по закінченні співу один з них виходить, а другий, наблизившись до дверей, говорить без музики:
Возстаньте, пастиріє, і бдіте зіло, Возстаньте і радуйтесь, яко се приспіло Рождество Спасово, миру пророками предречено, Которий вже родився от діви совершенно Возстаньте і славте його повсюди, Да узнають о нім окрестниє люди.
Янгол виходить. Розмова двох пастухів за сценою:
Пастух перший: Грицьку! Пастух другий: А що, Прицьку? Пастух перший:
Вставай хутенько, вибери ягня маленьке, да підем ген-ген на гору, може, ще й ми поспіємо впору.
Хор (за сценою):
Слава буді в вишніх Богу, Дающему радість премногу, Рожденну, явленну І во ясліх безсловесних положенну, Щоб даровав златиї кліти Нам пожити в них многія літи, Співайте, іграйте, Всі людиє рожденнаго восхваляйте. Ти, вертепе, возвеселися, Се бо в тобі Христос родився, Во струнной псалтирі Рожденнаго прославляйте во всім мирі. Вол і Осел його вітають, Пастиріє його прославляють І царі государи От Перс і Індії принесоша дари.
ЯВА ТРЕТЯ
Пастухи приносять ягня в дар Божественному немовляті.
Пастух перший:
Отсє і ми. Паничу, до вашой таки мосці, Але ж Грицько з Прицьком приплелися в гості. Ось і ягня Вам принесли із сільського стада, Нехай буде да здорова вся наша громада.
Пастух другий:
Да годі лиш, Грицьку тобі тут блеяти, Да нум проздравляти, Може, кому чи не час й до стада чухрати.
Пастух перший:
Як так, то бувай же. Паничу, здоров, Да й нам дай, щоб і ми таки були здорові, Да із сих чижмачків обулись в сап'янові. Благослови ж сей подарок від нас приняти, А нам дозволь погуляти.
Обидва пастухи танцюють і примовляють:
Зуба, зуба на сопілку!
Пастух другий:
Спасибі ж Вам, ми б довше, тут гуляли, Дак хліба із дому не брали.
Виходять.
ЯВА ЧЕТВЕРТА
В нижньому поверсі починають таку дію: воїни заходять і виходять, хор за сценою починає співати; Ірод з тілохранителями тихо йде до трону через сцену.
Хор (за сценою):
Днесь Ірод грядеть в страни своя вифлиємскія Плінити всі храми Даби зискати Христа нарожденна, От трієх царей йому ізвіщенна, Со воїнством премногим. І велів же он во своїм повіті Живущії в нім вся діти ізбити. Во двоїх літіх і нижайше, В трієх літіх і множайше О Іроде прокаянний!
Ірод гордо сідає на трон, тілохранителі виходять.
ЯВА ДЕСЯТА
Воїн (веде Рахіль з немовлям і говорить зі злобою): Ступай, баба, ступай, не вгинайся, ступай!
(До царя):
Вот, царю, твой приказ ми добре спальняли, Во всіх гарадах дітей убивали. Се один із младенців в царстві юж застался, Я долго за єго матер'ю ганялся, Се послідня жива пред тобою, Мать хочеть замінить смерть його собою.
Ірод:
Я царскому слову не могу ізмінить І велю тотчас не мать, а отроча убить. Воїн схвалює на списа дитину.
Рахіль (до Ірода): Умилосердись, царю, і возврати мні чадо. Нащо його убил-? оно іще єсть младої
Ірод:
Полно, баба, полно шуміть! Об убитом нічого жаліть.
ЯВА ОДИНАДЦЯТА
Воїн (вбігає, виганяє Рахіль і виходить за нею): Ступай, баба, ступай! Здесь балов не точи!
Ірод (тихо, сам з собою):
Уви, кая сіх времен зділалась преміна? Думавшу мні вічно жить, близиться кончина, Однак же я с смертію сражаться буду.
(Голосно):
Вої вірниї мвійі Станьте у порога, І да смерть не убіжить, ловіть якомога!
ЯВА ТРИНАДЦЯТА
Смерть входить, воїни, налякані, втікають
Що ти, Іроде, неситий Почто се болтаєш І мене убити Воям повеліваєш? Із пропасти ада Будеш ти знати, Неповинни чада Як убивати. Вийди, брате, друже, Мені пособити Кровопийцю Ірода От землі стребитлі
ЯВА П'ЯТНАДЦЯТА
Ірод:
Коси ти, баба, траву своєй косою, Не тобі, машкаро, спориться зо мною! Я могуществом і силою Заставлю тебе покориться.
Смерть:
Безумче! Всього світа я сильній нахожуся Ізначала віка нікому не клонюся; Аз єсмь монархиня, всього світа пані, Я цариця суща на всякиї страни Князіє і царіє під властею моєю, Усіх вас я посічу косою своєю.
Дає удар коси по Іроду, той падає і довго тремтить; смерть виходять.
ЯВА СІМНАДЦЯТА
Чорт входить, хапає в обійми Ірода і басом, уривчасто і протяжне говорить:
Друже мій вірний, друже прелюбезний! Довго ждав я тебе в глибочайшій бездні.
(Ще голосніше скоромовкою):
От так беруть, от так несуть Роскошників світа! Понеже дать не могуть Пред Богом одвіта.
Хор (за сценою):
Не відав же он, що ізтребиться І царство його вкінець розориться. Заслуга його знатна всім і явна За то й пекельно бездна ізготованна. О, Іроде преокаяннийі
Завіса опускається.
ЧАСТИНА ДРУГА
Дійові особи у своїх національних костюмах. Дія друга — в нижньому поверсі.
ЯВА ПЕРША Дід і бабо.
Дід:
От тепер і нам припало, Як Ірода вже не стало; Потанцюймо ж, молодичко, Мій ружевий квіт, хоть мало.
Баба:
Гляди лишень, сучій діду, Щоб не ввели танці в лихо, Забрались би у тісний кут, Да хліб собі їли б тихо.
Дід:
Да що ти мені бовтаєш, Чого і сама не знаєш? Ти говориш річ сю лишню, А я б тобі сказав пійти Під черешеньку, під вишню.
Хор співає. Дід з бабою танцюють.
Ой під вишенькою, під черешенькою Стояв старий з молодою, Як із ягодою.
І просилася, і молилася: «Пусти мене, старий діду, На улицю погулять».
«Ой і сам не пійду, і тебе не пущу, Хочеш мене, старенького, Да покинути.
Ой не кидай мене, бабусенько моя, На чужой стороні При лихій годині,
Куплю тобі хатку, іще й сіножатку, І ставок, і млинок, І вишневенький садок».
«Ой не хочу хатки, ані сіножатки, Ні ставка, ні млинка, Ні вишневого садка.
Ой ти, старий: кахи, кахи! А я млада: хи-хи, хи-хи!»
Дід:
Да годі ж, годі ж, годі ж бо вжеі
Кланяються публіці і виходять з переляку, побачивши солдата, котрий їм кричить: кой чорт вас здесь развеселил і т. д.
ЯВА ДРУГА
Солдат (на діда й бабу):
Кой вас чорт здесь разносил? Ведь тотчас патащу к ахвицеру, Штаб ви зналі крестіянску вєру.
(До глядачів):
А, здрастуйте, чесниї гаспада! Не було ль тутечки — здесь салдат? З ними времечко правести я рад; Но как оних здесечка — тут нєт, То прийміть, гаспада, мой привєт.
(Річ):
Я солдат простой, не богослов, Не знаю красних слов, Хотя я отечеству суть защита, Да спина в меня ізбита. Читать і писать не вмію, А гавару, што розумію; Нонича люди веселяться, Да й подлина, как не удивляться: Христос в вертепі народился, А Ірод окаянний сказился; Боялся царства лишиться, Вздумал дітской кров'ю омиться, За то Іродушкі пришлось жестоко, Как черті тащили в ад єго глубоко, Каковую вість вам ста собщаю І вас Христовим Рождеством поздравляю.
ЯВА ТРЕТЯ
Солдат і Дарія Іванівна.
Солдат:
А, Дарья Івановна, каково живете?
Дарія Іванівна:
Скучаю за вами, Ігнатій Парамонович.
Солдат: Благодарю вас за пам'ять.
Цілуються, скрипки грають «камарицкую»; танці; раптом чути барабан.
Солдат:
Ах, Дар'я Івановна, барабан слихатьі Мні треба в поход ступать.
Дарія Іванівна (цілує його):
Прощайте, Ігнатій Парамонович!
ЯВА ЧЕТВЕРТА
Циган (на коні. Монолог):
Дяги, дяги, забув, батю, дугиі На ціляв да-ри-да-ти Бо йду проздравляти.
(До глядачів):
Криця — не лошиця, кремінь — не кобила, Як біжить, аж дрижить, Як впаде, то й лежить.
Кобила падає, а з нею і циган у сніг.
ПхуІ Побила б тебе лихая Та нещаслива година! Пре, пре, пре, каторжного батька Скотина. Щоб тобі ні стрило, ні брило, Щоб тебе на світі не було! Один в роті зуб держався, Да і той тепер у снігу зостався.
(До глядачів):
Панове! Хто хоче, будемо міняти! Далебі, що її стоїть продати.
(Трохи помовчавши):
Юхто ні шажка, ні копієчки не хоче дати? А тут-то суча кобила брикуча, Хоч ребра в її й дуже видно, Да все ж за год вона роздобріє, Коли жива буде, боятимуться люди,— Хутко біга! (Б'є кобилу батогом і кричить): До шатра! До шатра! До шатра! (Кобила підскакує і вибігає). Ох юсти ж, гости, смаженої капусти, Хоч би смальцем зашмарувати Да добре попировати.
ЯВА П'ЯТА
Входить циганча, сик.
Син:
Йди, батько! Мати казала вечерять.
Циган:
А що ж доброго ви там наварили?
Син;
Казала мати: нічого.
Циган:
А хліб же є?
Син:
Де б то взявся? Нема.
Циган:
Так дарма, я тут з людьми добрими погарцюю, а ви вечеряйте собі здорові.
Циганча виходить:
ЯВА ВОСЬМА
Поляк і хлопчик.
Поляк:
А цо тута за галацеї Нех дзембло везьме гайдамаці! Їдзь, хлопку, ведзь до мнє кохану, Я ту краков'яку витанцеваць стану.
(До глядачів):
А цо, панове, Жеби ви зналі, Що я встем з дзяда, Із прадзяда шляхтич уродзони. Я билем ве Львове, Билем і в Кракове. Билем і в Кийове, Билем і в Варшаво, Билем і в Полтавє, Билем і в Богуславє. Падам до ног ясновельможнего пана! (Називае прізвище господаря дому). Зичу здрув'я і многа лята.
Не жалуй, дівчина, барилечки вина, Бо собі достанеш добрей матки сина. Хіба бим мусяла в Кракове не биваць, Жебим я не умяла краковяка співаць.
Під час танців хлопчик виходить з дверей і починав танцювати в присядку за спиною свого пана; той, роблячи па назад, перекидається і кричить, лежачи на підлозі:
А пудзь до дзембла, лайдак, Батогами забіюі
Підіймається і всі виходять у ту хвилину, коли за сценою лунав пісня:
Да не буде лучще, да не буде краще, Як у нас да на Україні!
ЯВА ДЕСЯТА
Запорожець.
Входить у червоних шароварах, у повному строю, з люлькою і з булавою, за спиною бандура.
Запорожець (до глядачів):
Гай, гай, панове! Що то як я молод буві То-то в мене була сила: ...Б'ючи й рука не мліла.
(Над бандурою):
Ой бандуро моя золотая, Коли б до тебе шинкарка молодая, Танцював би я з єю до смаку, до сміха. Одцурався б з нею навіки од лиха. Бо, бач, як заграю, не один поскаче, Да к тому весіллю, може, хто й заплаче!.. Я, козак, горілку п'ю, люльку я вживаю, Є шинкарки в мене, а жінки не маю. А вас, панове, святками поздоровляю
ЯВА ОДИНАДЦЯТА
Запорожець і Хвеська.
Запорожець:
А, здорова, шинкарко, Здорова, полтавко, Як я тебе давно бачив!
Хвеська:
Як бачились у Чигрині, Да й досі ні.
Запорожець:
Так, Хвесю, так! Любко, голубко моя, Як бачились у Чигрині, Да й досі ні. Поцілуй же мене по знайомості В крутий мій усокі От так: цмок! Тепер потанцюймо!
Скрипка. Танцюють. Після закінчення танцю Хвеська виходить.
ЯВА ШІСТНАДЦЯТА
Входить жидівка.
Жид:
Тепер, Сюро, нум танцювати, А після горілку перепродавати.
Скрипки. Жид танцює і співає:
Ой-вей-мір, татунюі Ой-вей-мір, мамуню, Ой-ой-ой-ой! Було у нас війська Чотири тисьонци. На тим війську сапки Усе із зайонци. Ой-вей-мір, татуню, Ой-вей-мір, мамуню!
(В цей час запорожець стукає, переляканий жид кричить):
Візи, Сюро, до хати, Гроси ховати, Бізить гайдамака, Буде грабовати.
Жидівка виходить.
ЯВА ДВАДЦЯТЬ ПЕРША
Два чорти. Входять і хочуть взяти запорожця. Одного з них він ловить за хвіст, другий втік. Запорожець тягне чорта за хвіст до світла.
Монолог запорожця:
Ух! Чорт у баклаг влізі Що се я піймав? Чи се птичка? Чи перепеличка? Чи се тая синичка, Що вона й не дише, Тільки хвостиком колише? Глянь, глянь! Яке воно чуднеє Да далебі, страшнеє: Очі з п'ятака, А язик вивалив, мов та собака!
Ось ну лишень, не соромляйся, Погупцюємо трохи, Повтікають блохи.
Скрипка. Запорожець, танцює, а чорт стоїть.
А що ж се ти стоїш, Як кожух замерзлий?
Б'є його булавою.
Переляканий чорт втікав.
(До глядачів):
По сій мові будьте здорові. Мені приходиться, панове, З пісні слова не викидать, А що було, барзо прошу Об тому лихом не поминать. Пійду тепер собі в курінь, Віку доживать.
Виходить.
ЯВА ТРИДЦЯТЬ ПЕРША
Артилерист і Мужик. Мужик везе гармату.
Артилерист:
Вези, не отговаривайся.
Мужик;
А вже ж бо мені та пушка!
Артилерист стріляв з гармати.
Віват, господа!
Хор (за сценою):
Многая літа! Многая літа! і т. д.
Завіса опускається. Полтавська губ., 1860 р.— Маркевич; с. 27—65.
Народное творчествоМ. МАРКЕВИЧ Малоросійський вертеп — це похідний театр, який представляє благочестивим християнам велику подію у світі: Різдво (народження)
Оценок: 658 (Средняя 5 из 5)
Наверняка у вас есть товары или услуги, продажа которых приносит вам максимальную прибыль. Для быстрого старта в сети вам необходимо создание посадочной страницы (одностраничного сайта), на которой будет размещена информация о маржинальных товарах/услугах интернет магазина. За 8 лет опыта разработки конверсионных страниц мы выработали оптимальную структуру, которая позволит привлекать через landing page больше продаж. На такую структуру «одевается» ваш контент — фирменный стиль, тексты, фотографии, уникальные торговые предложения, после чего страница выходит в свет. Разработка лендинга и запуск в сети — до 7 рабочих дней. Стоит отметить, что в разработку самой посадочной страницы входит и написание копирайтером продающих текстов для вашего бизнеса, чтобы каждый посетитель страницы захотел совершить покупку именно у вас. Результат: качественно разработаная продающая посадочная страница, которая готова приносить вам новых клиентов.