Міжнародне економічне право (поняття, принципи, джерела)

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з навчальної дисципліни

Міжнародне право

на тему: «Міжнародне економічне право (поняття, принципи, джерела)»

Зміст

1. Поняття міжнародного економічного права

2. Принципи міжнародного економічного права

3. Джерела міжнародного економічного права

Висновки

Перелік літератури

1. Поняття міжнародного економічного права

Предметом міжнародного економічного права є міжнародні економічні відносини: як дво-, так і багатосторонні. У межах міжнародного економічного права міжнародними вважаються відносини міждержавами та іншими суб’єктами міжнародного публічного права.

Об’єктивними передумовами міжнародно-правового регулюванняекономічних відносин є наявність суверенних держав та іншихсуб’єктів міжнародного права, необхідність підтримки та розвиткузв’язків між ними в економічній сфері. Міжнародно-правове регулювання відбувається як процес впливу норм міжнародного публічногоправа на систему міждержавних економічних зв’язків з метою наведення і підтримки певного бажаного порядку.

Міжнародне право є незамінним інструментом організації міжнародних економічних відносин. Воно є свідомим узгодженим впливомдержав на їх розвиток у потрібному напрямі.

Ще у Стародавньому Римі поряд з національним цивільним правом (jus civile), яке поширювалося лише на римських громадян, виникла система правових норм, що регулювали відносини у сферіміжнародної торгівлі (від лат. jus gentium — право народів). Щоправда, право народів було національним, а не міжнародним. В епоху Юстиніана цивільне право та право народів злилися в єдинеримське цивільне право. У Стародавньому Римі міжнародна торгівля не була пріоритетною, оскільки римляни віддавали перевагу пограбуванню інших народів, а не підтримці відносин з ними накомерційній основі. За такої політики у Римі був відсутній прошарок купців.

У Європі саме завдяки діяльності купців склалося міжнародне регулювання їхньої діяльності. З’явилося міжнародне купецьке право(jus mercatorum), яке занепало у XVIII ст., оскільки дії абсолютнихмонархів виявили тенденцію до його “націоналізації”. Монархам неподобалося, щоб право творив хтось інший, а не вони.

Першою країною Європи, яка надала торговельним звичаям силузакону, є Франція. Французький торговельний кодекс 1808 р. сприявуніфікації торговельного права європейських країн.

Історія міжнародних відносин свідчить, що перші спеціально присвячені торгівлі міжнародні договори з’явились у XVII ст. На початокXX ст. міжнародне публічне право у сфері економіки опрацювалонизку спеціальних принципів, інститутів і міжнародно-правовихдоктрин: “рівних можливостей”, “відкритих дверей”, “капітуляції”,“консульської юрисдикції”, “національного режиму”, “режиму найбільшого сприяння”, “набутих прав”, “недискримінації” та ін. Вонивідбивали суперечливість інтересів вільної торгівлі та політики монополізації колоніальних та інших зовнішніх ринків, протекціонізм власних ринків.

Із зародженням нових форм міжнародного економічного співробітництва з’явились нові (окрім торговельних) види міжнароднихекономічних договорів. Створено численні міжнародні економічніорганізації. У другій половині XX ст. у Європі було створено двіміжнародні організації, метою яких стала економічна інтеграція їхчленів, — Рада Економічної Взаємодопомоги та Європейське Економічне Співтовариство. У жовтні 1947 р. вперше в історії людствабуло укладено багатосторонній торговельний договір — Генеральнуугоду з тарифів і торгівлі (ГATT).

Окремі фахівці-міжнародники вважають, що міжнародне економічне право на початок 70-х років ХХ ст. було самостійною галуззюміжнародного публічного права. Хоча існують й інші думки: дехтовважає, що міжнародне економічне право як галузь міжнародногопублічного права перебуває на стадії формування.

Отже, міжнародне економічне право — це галузь міжнародного публічного права, яка є сукупністю принципів і норм, що регулюють відносини між державами та іншими суб’єктами міжнародного права і є їх узгодженим волевиявом.

Норми міжнародного економічного права спрямовані на сприяння безперешкодному здійсненню державами їх суверенних праву галузі міжнародних економічних відносин, рівноправному співробітництву держав незалежно від соціально-економічних систем і політичних режимів, економічному прогресу планети в цілому та країн, щорозвиваються, зокрема.

Оскільки міжнародне економічне право є галуззю міжнародногопублічного права, то ці сфери мають спільних суб’єктів — державита подібні їм утворення, а також правосуб’єктні міжурядові організації. Серед останніх слід особливо виокремити заклади інтеграційного типу, найяскравішим прикладом яких є Європейський Союз(ЄС). Цей союз, як відомо, має тенденцію до перебирання на себеправоповноважень держав—членів. Він від свого імені укладаєміжнародні торговельні договори і є колективним учасником багатосторонніх економічних міжнародних договорів та організацій.

Скільки фахівців з міжнародного економічного права, стільки йточок зору на його предмет, суб’єкти, систему та значення. Але якщосеред розмаїття поглядів зазначених фахівців спробувати виокремити найголовніше, то вирізняються дві основні концепції міжнародного економічного права.

Згідно з першою концепцією міжнародне економічне право єгалуззю міжнародного публічного права, а економічні відносинисуб’єктів міжнародного права — її предметом.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать