Основи логіки

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни «Логіка»

План

1. Сумісність визначень

2. Безпосередні умовиводи

3. Поняття доведення

1. Сутність визначень

Якщо ми маємо справу з поняттями, то нас цікавить перш за все їхній зміст. Зміст поняття, не поданий у слові, що виражає поняття безпосередньо, не є очевидним. Наприклад із самого слова «диспозиція» нам ще не відомий зміст цього поняття. Зміст поняття з’ясовується завдяки логічній дії (операції), що здобула назву визначення (definitio).

Визначенням (дефініцією) називається розкриття змісту поняття.

Оскільки зміст поняття складають необхідні, істотні ознаки предмета, то визначити поняття – означає з’ясувати істотні ознаки предмета. Так, визначити поняття «наклеп» – означає з’ясувати істотні ознаки наклепу.

Визначення розв’язує такі два пізнавальні (гносеологічні) завдання:

1. З’ясовує властивість визначеного предмета, дає відповідь на запитання про те, що є даний предмет.

2. Обмежує визначуваний предмет від усіх інших суміжних з ним предметів.

Так, визначаючи поняття «розбій» як 1) напад 2) з метою заволодіння особистим майном громадян, 3) поєднане із насиллям, небезпечним для життя або здоров’я особи, котра зазнає нападу, або 4) із загрозою застосування такого насилля, ми тим самим розкриваємо сутність розбою, визначаємо його істотні ознаки і відрізняємо розбій від таких злочинів як грабіж, крадіжка, бандитизм тощо.

Визначення є підсумком складного і тривалого процесу пізнання предметів або явищ. Визначення нібито завершує процес вироблення поняття. Але не залишаються незмінними. У пізнанні йдуть від одних визначень, менш точних, до других, більш точних, що відповідають даному рівню розвитку знань.

Визначення відіграють важливу роль у пізнанні та практиці. Жодна наука не може обійтися без визначення своїх понять. Доти, доки відсутнє наукове визначення того чи іншого предмета, немає й точного знання істотності предмета, що відображається цим поняттям, відсутній і критерій для відокремлення одних предметів від інших. Наприклад, відсутнє в законі чітке визначення поняття «посадова особа» призводила в судовій практиці до того, що особи, які не є посадовими, (наприклад, пастух), розглядалися іноді як посадові, що породжувало судові помилки.

У той час же необхідно мати на увазі, що будь-яке визначення не повністю відображає предмет, воно бере у предмета тільки істотні ознаки і полишає поза своїм змістом масу інших ознак, якими наділений певний предмет. Визначення обрублює предмет, не виражає багатства його проявів, зв’язків відносин. На цей недогляд у визначенні неодноразово звертали увагу філософи. Так, визначення «життя» як «спосіб існування білкових тіл», зазначали: «Наша дефініція життя, дуже недостатня, оскільки вона далека віл того, щоб охопити всі явища життя, а навпаки, обмежується найзагальнішими серед них… Щоб дістати дійсно вичерпне уявлення про життя, нам довелося б простежити всі форми життя від найнижчої до найвищої. Проте для щоденного вжитку такі дефініції дуже зручні, а іноді без них не можуть, поки ми не забуваємо про їхні неминучі хиби».

2. Безпосередні умовиводи

Умовиводом називається форма мислення, за допомогою якої з одного або кількох суджень виводиться нове судження, котре містить в собі нове знання.

Наприклад, коли з двох суджень: 1) «Кожен обвинувачений має право на захист» і 2) «Петренко – обвинувачений» виводиться третє судження «Петренко має право на захист», ми робимо умовивід.

Термін «умовивід» вживається у подвійному значенні. Під «умовиводом» розуміють і розумовий процес виведення нового знання із судження, і саме нове судження, як наслідок розумової операції.

Умовиводи за своєю структурою складніші, ніж поняття та судження, форма мислення. Поняття і судження входять до складу умовиводу як його елементи.

Будь-який умовивід складається із засновків і висновку .

Засновки – це судження, із яких виводиться нове знання.

Висновок – судження, виведене із засновків.

Наприклад, візьмемо умовивід «Будь-який злочин суспільно небезпечний», «Крадіжка є злочин». Отже, крадіжка суспільно небезпечна.

У цьому умовиводі перші два судження є засновками, а третє судження, яке стоїть після слова «отже», – висновок.

Умовивід – це логічний засіб здобування нового знання. У процесі умовиводу здійснюється перехід від відомого до невідомого. Об’єктивною підставою умовиводу є зв'язок і взаємозалежність предметів і явищ дійсності. Якби навколишній світ складався з нагромаджених не пов’язаних між собою випадкових предметів і явищ, то від знання одних предметів не можна було б перейти до знання інших і, отже, умовивід як форма мислення був би неможливим. Але оскільки предмети і явища об’єктивної дійсності взаємопов’язані, підпорядковані певним законам, то існує не тільки можливість, а й необхідність пізнання одних предметів на підставі знання інших.

Це не означає, звичайно, що нове знання можна вивести із сполучення будь-яких суджень. Умовиводом є не будь-яке сполучення, а тільки таке, у якому між судженнями існує логічний зв'язок, котрий відображає взаємозв’язок предметів і явищ самої дійсності. Якщо ж предмети дійсності не пов’язані між собою, то й судження, що відображають ці предмети, логічно будуть не пов’язані і тому вивести із них якесь но

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать