Основні формально-логічні закони і їх використання в діяльності спеціаліста

Контрольна робота

з дисципліни ЛОГІКА

Теоретичне питання:

Основні формально-логічні закони і їх використання в діяльності спеціаліста

Задачі:

1. Дайте логічну характеристику понять та узагальніть їх: Міністерство освіти і науки України; третій корпус академії, русалка.

2. Проаналізуйте дефініції з погляду правил логічного визначення:

Юрист – людина, яка має вищу юридичну освіту.

Менеджер - людина, яка займається менеджментом.

Місто – населений пункт, який має певні розміри і кількість жителів.

3. Згідно із структурною схемою придумайте силогізм і проведіть аналіз результату:

S- - М-

М+ - Р-

________

S- - Р-

4. Визначте вид судження і побудуйте таблицю істинності:

У разі належного фінансування і вдалого впровадження нових технологій фірма незабаром відкриє філії у Харкові, Сумах та Полтаві і почне подальше поширення свого впливу.

5. Проаналізуйте наведені міркування з погляду дотримання формально-логічних законів:

Аналіз результатів перевірки свідчить про повну відсутність порушень. Додамо до цього авторитет цієї організації та велику позитивну репутацію в регіоні. На позитивне враження від роботи організації не можуть серйозно вплинути навіть деякі порушення в оформленні договорів, які мали місце.

6. Використовуючи "логічний квадрат", зробіть безпосередні умовиводи з такого засновку, зверніть увагу на їх істинність: Усі птахи відлітають на зиму на південь (хибне).

7. Визначте вид, формулу, модус силогізму. Проаналізуйте його правильність:

Деякі сумчани люблять своє місто.

Васюта не любить місто Суми.

Отже, Васюта не сумчанин.

8. Проведіть аналіз такого силогізму:

Усі студенти-заочники академії пишуть контрольні роботи.

Васюта пише контрольні роботи.

9. Проаналізуйте індуктивний умовивід з погляду його правильності:

Н. має вищу освіту;

П. має вищу освіту;

С. має вищу освіту;

Н., П., С. – частина працівників відділу К.

Працівники відділу К. мають вищу освіту.

1. Основні формально-логічні закони і їх використання в діяльності спеціаліста

Варто зауважити, що логіку цікавлять не тільки форми мислення, а й ті суттєві відношення, які виникають між ними у процесі міркування. Іншими словами, не будь-яка сукупність понять, суджень, умовиводів дає нам ефективні міркування, а лише та сукупність, де між формами мислення є послідовний, несуперечливий, обґрунтований зв'язок. Ці ознаки ефективних міркувань забезпечують логічні закони.

Отже, логічним законом називають, внутрішній суттєвий, необхідний зв'язок між логічними формами у процесі побудови міркувань.

Існує чотири головні логічні закони:

- закон тотожності;

- закон виключеного третього;

- закон протиріччя;

- закон достатньої підстави.

Закон тотожності

Аристотель у своїй праці «Метафізика» зазначає, що неможливо нічого мислити, «якщо не мислити (кожен раз) що-небудь одне»1.

Цей закон тотожності можна сформулювати ще й так: «Будь-яка думка протягом даного міркування (за будь-яких перетворень) повинна зберігати один і той самий зміст». Звідси випливає важлива вимога: забороняється тотожні думки приймати за різні, а різні — за тотожні.

У випадку порушення закону тотожності стає можливим ототожнення різних думок і розрізнення тотожних. Це зумовлено особливостями природної мови.

Оскільки природна мова дає можливість висловлювати одну і ту саму думку через різні мовні форми, то це призводить до підміни вихідного смислу понять і до заміни однієї думки іншою. Мається на увазі, що коли ми вкладемо в одну і ту саму думку, зафіксовану навіть одним і тим самим мовним виразом різний зміст, то все одно правильного висновку не отримаємо.

Звернемося до відомого софізму:

6 і 3 є парне і непарне.

6 і 3 є дев'ять.

----------------------------------

Отже, 9 є парне і непарне.

Зовні форма міркування правильна, але якщо проаналізувати хід міркування, то ми виявимо помилку, пов'язану з порушенням вимог закону тотожності. Дане міркування ґрунтується на такій властивості, як транзитивність: «якщо дві величини рівні третій, то вони рівні між собою».

Хоча зовнішня форма міркування здається правильною, але отриманий висновок «9 є парне і непарне» ніяк не узгоджується з реальним станом речей. Це відбулося тому, що у процесі міркування сполучник «і» вживається у різних значеннях. У першому випадку сполучник «і» означає об'єднання, співіснування чисел б і 3, а у другому — арифметичну дію додавання. Саме за цієї причини і був отриманий хибний висновок.

Суть закону тотожності Арістотель прокоментував у «Метафізиці» так: «Без сумніву, що ті, хто мають намір брати участь один з одним у розмові, повинні скільки-небудь розуміти один одного. Якщо цього не відбувається, яка можлива у них один з одним участь у розмові? Тому-то кожне з імен повинно бути зрозуміле і розмовляти про що-небудь, при цьому — не про кілька речей, а тільки про одну; якщо ж у нього кілька значень, то потрібно роз'яснити, яке з них (у нашому випадку) мається на увазі. Отже, якщо хто говорить, що це ось є і (водночас) його немає, він заперечує те, що стверджує, так що за його словами {виходить що) маючи не має того значення, яке воно має: а

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать