Формування організаційних структур управління підприємством

Зміст

1. Формування організаційних структур управління підприємством

2. Виробничий процес, його структура і принципи ефективної організації

3. Задача 1

1. Формування організаційних структур управління підприємством

Науково обгрунтоване формування організаційних структур управління – актуальна задача сучасного етапу адаптації господарюючих суб'єктів до ринкової економіки. В нових умовах необхідно широко використовувати принципи і методи проектування організації управління на основі системного підходу.

Без розвитку методів проектування структур управління утруднено подальше вдосконалення управління і підвищення ефективності виробництва, оскільки:

Þ По-перше; в нових умовах у цілому ряді випадків не можна оперувати старими організаційними формами, які не задовольняють вимогам ринкових відносин, створюють небезпеку деформації самих задач управління;

Þ По-друге, в сферу господарності управління технічними системами. Комплексний підхід до вдосконалення організаційного механізму раніше багато в чому був підмінений роботою по упровадженню і використовуванню автоматизованих систем управління.

Þ По-третє, створення структури повинне спиратися не тільки на досвід, аналогію, звичні схеми і інтуїцію, але і на наукові методи організаційного проектування;

Þ По-четверте, проектування найскладнішого механізму - механізму управління – повинне покладатися на фахівців, що володіють методологією формування організаційних систем.

При розробці принципів і методики проектування структури як застиглого набору органів, відповідних кожній спеціалізованій функції управління. Воно, перш за все, включає систему мети і їх розподіл між різними ланками. Сюди відноситься склад підрозділів, які знаходяться в певних зв'язках і відносинах між собою; розподіл відповідальності. Важливими елементами структури управління є комунікації, потоки інформації і документообіг в організації. Організаційна структура - це поведінкова система, це люди і їх групи, постійно вступаючі в різні взаємостосунки для вирішення загальних задач.

Така різносторонність організаційного механізму несумісна з використанням яких-небудь однозначних методів – або формальних, або неформальних. Тому необхідне поєднання наукових методів і принципів формування структур (системного підходу) з великою експертно – аналітичною роботою, вивченням вітчизняного і зарубіжного досвіду. В основу всієї методології проектування структур повинне бути встановлений спочатку – мета, а потім – механізм їх досягнення.

Системність самого підходу до формування структури виявляється в наступному:

a) Не випустити з уваги жодну з управлінських задач, без рішення яких реалізація мети виявиться не повною;

b) Виявити і взаємопов'язати стосовно цих задач всю систему функції, прав і відповідальності по вертикалі управління – від генерального директора підприємства до майстра ділянки;

c) Досліджувати і організаційно оформити всі зв'язки і відносини по горизонталі управління;

d) Забезпечити органічне поєднання вертикалі і горизонталі управління.

Дослідження впливу зовнішнього середовища на проектування організації

I. Етап — виявлення і опис елементів зовнішнього середовища (вхід, вихід, технології, знання)

II. Етап - виявлення основних взаємозв'язків між елементами зовнішнього середовища, включаючи елементи прямої дії.

III. Етап - визначення ступеня різноманітності елементів зовнішнього середовища (зміни, визначеність, зворотний зв'язок )

IV. Етап - проектування кожного елемента організаційної структури з урахуванням зовнішнього середовища, в якому даний елемент функціонуватиме.

V. Етап - формування механізму управління з урахуванням специфіки елементів організаційної структури і її зовнішнього середовища.

До останнім часом методи побудови управління, характеризувалися надмірно нормативним характером, недостатньою різноманітністю, що приводило до механічного перенесення організаційних форм, що застосовувалися у минулому, в нові умови. Нерідко апарат управління на самих різних рівнях повторював одні і ті ж схеми. З наукової точки зору дуже вузьке трактування одержували самі початкові чинники формування структур: чисельність персоналу замість мети організацій; постійний набір органів замість зміни їх складу і комбінації в різних умовах.

Одним з головних недоліків методик, що застосовувалися, була їх функціональна орієнтація, строга регламентація процесів управління, а не їх результатів. Тому мета і взаємозв'язки різних ланок системи управління придбавають більш важливе значення, ніж строге встановлення їх функціональної спеціалізації. Це особливо виразно виявляється при рішенні проблем, пов'язаних із створенням корпорацій, АТ, фінансово-промислових груп, замовлень і договорів запитам споживачів, з комплексним рішенням проблем якості продукції.

Системний підхід, надаючи важливе значення науково обгрунтованому визначенню функції управління і нормативів чисельності як частини загального процесу формування організаційно-управлінської структури, орієнтує дослідників і розробників на більш загальні принципи проектування організацій. Тобто він припускає початкове визначення системи мети організації, яка обумовлює структуру задач і зміст функцій апарату управління.

Основне призначення більшості виробничих організацій з погляду суспільства визн

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать