Теорія Кейнса

1. Які основні постулати належать до кейнсіанської теорії?

Джон Мейнард Кейнс (1883–1946) – англійський економіст, державний діяч. Народився в родині професора економіки. Закінчив Королівський коледж Кембриджського університету й зробив на державну службу по справах в Індії.

В 1909 році виходить його книга «Індексний метод». З 1913 року Дж. Кейнс – секретар Королівського Економічного суспільства, а потім член Королівської комісії з фінансів і грошовому обігу Індії. В 1919 році Дж. Кейнс бере участь у Паризькій мирній конференції, після чого виходить у світло його робота «Економічні наслідки Версальського мирного договору», принесла авторові світову популярність. З 1940 року Дж. Кейнс стає радником британського казначейства, а 1942 року – членом Палати лордів і одержує титул баронета.

Дж. Кейнсом були розроблені основи післявоєнних фінансових відношенні, які були прийняті Бреттон-Вудской конференцією й привели до створення Міжнародного Валютного Фонду й Міжнародного Банку реконструкції та розвитку.

Методологія дослідження Дж. Кейнса полягає в наступному:

– вчений створив основи короткострокового макроекономічного аналізу – представив економічну поведінку у вигляді функції з невеликим числом основних змінних; при цьому він обмежився двома одиницями виміру – грошовою одиницею й одиницею праці;

– ввів у теорію економічної науки математичні моделі, засновані на взаємозв'язку невеликого числа змінних; при цьому рівновага економіки зводилася до рівноваги товарного ринку, грошового ринку, ринку облігацій і т.д.;

– створив нову мову економічної теорії – ця мова зустрічається з невеликим числом мало мінливих у короткий період часу агрегатированих величин; з його допомогою вся економіка зводиться до функціонування чотирьох взаємозалежних ринків (ринку цінних паперів і послуг, ринку праці, грошового ринку й ринку цінних паперів);

– Дж. Кейнс уважав центральним в економічному процесі роль пропозицій; він затверджував, що коли чекають підвищення цін і господарське життя із цим, те цього цілком достатньо, щоб викликати на якийсь час підвищення цін, а коли очікування виправдовується, підвищення цін ще більш підсилюється;

– увів поняття граничної ефективності капіталу – мес – як відношення очікуваного доходу від капітального майна до ціни пропозиції цього майна; під останньою розуміється найменша ціна, достатня для того, щоб спонукати виробника до випуску нової додаткової одиниці цього майна. Інакше кажучи, гранична ефективність капіталу є відношення прибутку, що доводиться на одиницю капітального майна, що знову вводиться в дію (основного капіталу), до відбудовної вартості цієї одиниці.

2. Теорія ефективного попиту

Дж. Кеймс поставив завдання досягнення економічних пропорцій між національним доходом, заощадженнями, інвестиціями й сукупним попитом. Вихідним пунктом є переконання про те, що динаміка виробництва національного доходу й рівень зайнятості визначаються факторами попиту, що забезпечує реалізацію цих ресурсів. У теорії Дж. Кейнса сума споживчих витрат і інвестицій одержала назву «ефективного попиту».

Ефективне функціонування економіки неможливе без повної зайнятості економічних ресурсів, в тому числі й трудових. Макроекономічна нестабільність проявляється також в коливанні рівня зайнятості трудових ресурсів, що проявляється в відхиленні рівня безробіття від його природного рівня.

Зайнятість – це діяльність громадян, пов’язана із задоволенням особистих і суспільних потреб, яка приносить їм дохід у грошовій або іншій формі

Повна зайнятість означає використання всіх придатних для цього трудових ресурсів і характеризується достатністю робочих місць для тих, хто потребує оплачуваної роботи, тобто забезпечена зайнятість усіх, хто бажає і здатен працювати. Повна зайнятість є основою високоефективного використання трудового потенціалу суспільства.

Однак для ефективного функціонування економіки потрібно, щоб працівники використовувались в найбільш необхідних виробництвах, з найбільшою віддачею. Тобто необхідна раціональна зайнятість. Якщо на виробництві надмірна кількість працівників, економіка втрачає свою ефективність. Тому сучасна економіка не може забезпечити 100% зайнятість.

Під повною зайнятістю розуміється ситуація, коли роботу мають всі хто може і бажає працювати. Вона відповідає природному рівню зайнятості.

Якщо економіка має недостатньо робочих місць для бажаючих працювати, то формується неповна зайнятість: певна кількість робочої сили вимушено залишається без роботи.

Не всі придатні для зайнятості трудові ресурси мають бажання займатися тим чи іншим родом економічної діяльності, яка приносить дохід. Тому наука виділяє таку категорію, економічно активне населення – це населення, яке протягом певного періоду забезпечує пропонування робочої сили для виробництва товарів і послуг. До економічно активних належать зайняті та безробітні.

Зайняті й безробітні утворюють сукупну робочу силу.

Рівень зайнятості й національного доходу, по Дж. Кейнсу, визначається динамікою ефективного попиту. Зниження заробітної плати приведе не до росту зайнятості, а до перерозподілу доходів на користь підприємців. При зменшенні реальної заробітної плати зайняті не кидають роботу, а безробітні не скорочують пропозиції робочої сили – отже, заробітна плата залеж