Мікроекономіка

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ЕКОНОМІКИ ТА ПРАВА КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ ІНСТИТУТ

Кафедра «Міжнародної економіки та економічної теорії»

КОНТРОЛЬНА РАБОТА

Варіант № 5

З дисципліни

«Мікроекономіка»

Виконав: студент групи МеЗ-21

Сухомлин Роман

Станіславович

27.01.2008 року_____

Перевірив: викладач

Третяк Оксана

Михайлівна

Результат перевірки:__________________

Кременчук, 2008 рік

ЗМІСТ

Модуль 1

1. Рівновага споживача: сутність та обґрунтування з кардиналістських та ординалістських позицій 3

1.1. Поняття корисності 3

1.2. Кількісний (кардиналістський) підхід до аналізу корисності і попиту 4

1.3. Якісна (ординалістська) теорія корисності 8

1.4. Стан рівноваги споживача 8

2. «Економічний» та «бухгалтерський» підходи до визначення витрат і прибутку підприємства 12

3. Задача 15

Модуль 2

1. Поняття, ознаки і види монополій 16

2. Зміни у попиті на ресурс. Еластичність попиту на ресурс та її фактори.................. 23

3. Задача 25

Використана література 26

МОДУЛЬ 1

1. РІВНОВАГА СПОЖИВАЧА: СУТНІСТЬ ТА ОБҐРУНТУВАННЯ З КАРДИНАЛІСТСЬКИХ ТА ОРДИНАЛІСТСЬКИХ ПОЗИЦІЙ

1.1. ПОНЯТТЯ КОРИСНОСТІ

Кожен з нас щодня приймає рішення: що придбати, у яку школу віддати дитину, на яку роботу влаштуватися, як розподілити сімейний бюджет, від чого відмовитись, до чого прагнути.

В основі формування ринкового попиту лежать рішення окремих споживачів конкретних благ. Благо в теорії споживання – це будь-який об‘єкт споживання, який приносить визначене (стійке, передбачене) задоволення споживачу, тобто підвищує рівень його добробуту.

Економічні рішення при виборі благ для придбання диктуються бажанням покупця досягнути найбільшої користі, або віддачі, при можливостях, які вони мають. Та користь, яка при споживанні представляє собою рівень добробуту або ступінь задоволення потреб даного економічного суб‘єкту, називається корисністю.

Для точного аналізу поведінки споживача необхідно формально описати його цільові установки, тобто залежність рівня корисності від набору споживаних благ. Така залежність представляє собою функцію корисності. Функція корисності — це співвідношення між обсягами споживаних благ і рівнем корисності, який досягається при цьому споживачем:

U=f(X1; X2; …, Xn), (1.1)

де U – рівень корисності (від англ. Utility);

X1; X2; …, Xn – кількості споживаних благ.

Корисність висвітлює принциповий момент у поведінці споживача, який вибирає той чи інший набір благ: вона служить критерієм відбору, показує, наскільки необхідним є той чи інший об‘єкт вибору даному економічному суб‘єкту за певних умов, визначає, до чого прагне споживач в даній ситуації.

Скільки людей, стільки і систем цінностей. Проте є загальні типові закономірності для більшості, яких цілком достатньо для того, щоб зрозуміти їх вибір.

Існують різні рівні формалізації переваг різних груп споживачів, з яких витікають різні рівні кількісного співвідношення корисності благ. Це виражається порядковою (ординалістською) і кількісною (кардиналістською) функціями корисності.

Корисність – суб‘єктивна цінність певного товару для споживача у певний момент часу.

1.2. КІЛЬКІСНИЙ (КАРДИНАЛІСТСЬКИЙ) ПІДХІД ДО АНАЛІЗУ КОРИСНОСТІ І ПОПИТУ

Кількісна (кардиналістська) функція корисності має місце в тому випадку, коли ми не тільки можемо визначити розташування і послідовність класів байдужості, а і вказуємо, як ми оцінюємо різницю в рівнях добробуту, що відповідають кожному з таких класів.

Гіпотези кількісної теорії корисності:

1. Споживач витрачає свій бюджет таким чином, щоб одержати максимальне задоволення від сукупного споживання благ.

2. Споживач може висловити своє бажання придбати деяку кількість блага за допомогою кількісної оцінки корисності цього блага. Одиниця, яка є масштабом виміру корисності – ютіль.

При цьому кожний вид блага має для споживача загальну корисність і граничну.

Загальна корисність – це сума корисностей всіх наявних у споживача одиниць цього блага:

, (1.2)

де – корисність і-тої одиниці блага в ютілях;

n – Кількість одиниць блага.

Гранична корисність ­– це зміна загальної корисності набору благ при зміні кількості даного блага на одиницю.

. (1.3)

При диференційованості функції споживання гранична корисність блага даного і-го виду є першою частковою похідною функції корисності U, яка виражає загальний рівень добробуту даного споживача в даній ситуації (по змінній Хі, що відповідає величині споживаного блага даного і-го виду) і позначається MU(Xi) або MUi:

. (1.4)

3. Перший закон Госсена: із збільшенням обсягу споживання певного блага загальна корисність індивіда зростає, а гранична – зменшується внаслідок насичення благом (рис. 1.1).

Рисунок 1.1. Загальна і гранична корисність

4. Другий закон Госсена: споживач при заданих цінах та бюджеті максимізує свою функцію корисності, якщо виконується наступна умова рівноваги:

(1.5)

або

. (1.6)

Згідно з цією умовою, споживач, який максимізує

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать