Турботлива матір. Вір опис за картиною М. Пимоненка «Квочка»

Прикрасою двору була квочка. На подвір’ї було багато живності: і гуси, і качки, навіть кумедне поросятко і бичок. Але квочка виділялася своїм ошатним оперенням і лагідною вдачею. Кожен, хто її бачив, відзначав рудувате забарвлення пір’я на грудях, темно-коричневу голову, яскраво-червоний гребінь – заздрість багатьох півнів, а спина здавалася рожевою. Хвіст трошки розчепірений. Пір’ячко до пір’ячка, та таке густе! Поруч із квочкою інші птахи поводилися тихенько, навіть горобці, які намагалися вкрасти трохи насіння, через здобич між собою ніколи не сварилися, якщо неподалік гуляла квочка. Любили квочку й люди. Здавалося, вона стала гарнішою, коли у неї з’явилися курчата, від неї ніби йшло тепло, дихало добротою.

Курчата зовсім малі їхнє світло-жовте оперення контрастує з пишним вбранням матері. Вони туляться до неї, знаючи, що вона захистить їх від будь-якого порога. Мати суворо спостерігає за кожним зі своїй малечі. Доглядати за потом-ством квочці допомагає господарка. Вона винесла велику світлу миску, наповнену кормом. Мати з виводком наблизилася до миски, Вона не поспішає їсти, чекає, поки її діти скуштують частування. Але й вони не виказують жадібності, може, ситі, а може, залишили пригощання матері. Курчата відійшли від миски і наче відпочивають. Квочка присіла і приготувалася скуштувати корму, що принесла господарка. Навколо птахів невеличкий безлад. Кленове листя на землі, невеличкі камінці, навіть пір’я, загублене, може, квочкою, може, кимось з її сородичів. Тонкі соломинки на коричневій землі здаються золотим промінням сонечка. Вони гармонують з кольором пір’ячка курчат.

Від побаченого віє спокоєм.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать