Твір-розповідь про випадок з життя Про безстрашного Халимона

Я дуже люблю свого кота Халимона. Він не ангорський і не сіамський, а просто український кіт – сірий з чорними смугами та з білими лапами. Він дуже спокійний, любить муркотіти, він муркоче на всю кухню, особливо коли я смажу рибу чи м’ясо або коли мама приносить ковбасу. І танцювати він любить, і високо підстрибувати вгору, особливо коли треба дістати шматок ковбаси. Якось ми з Халимоном пішли на прогулянку, і щойно вийшли з будинку, як побачили, що на нас біжить велетенський пес, висолопивши язика, а за ним його хазяїн з повідцем і кричить:

– Забери свою кішку, бо мій Рекс зараз поснідає нею і не подавиться.
Не встигаю я отямитися, як бачу, що цей собака тікає щодуху, ще й скавчить, а за ним – мій Халимон. Дядько істерично заверещав:
– Забери свою скажену кішку! Бідолашний Рексик! Вона ж йому очі видряпає!
Тим часом собака, підібгавши хвоста, відбіг уже далеко, а Халимон, дуже гордий, задерши хвоста, йшов до мене.
Хазяїн побіг здоганяти собаку, а мені показав кулака і сказав, що таким скаженим кицькам не можна гуляти без намордника. Ми ще довго стояли біля будинку й дивились услід собаці та його хазяїну. Халимон був дуже задоволений собою, а я раділа з того, шо в мене такий гарний і сміливий кіт. В нагороду за це він вдома отримав чималий шматок ковбаси.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать