Трагічність долі Есмеральди. Твір за романом Віктора Гюго «Собор Паризької Богоматері»

Есмеральда – улюблена героїня Віктора Гюго, для нього вона втілення кращих людських рис. Письменник захоплюється її красою,. щирою вдачею, співчуває жорстокій долі. Внутрішній світ дівчини – світлий, прозорий, романтичний. Він відбитий в її піснях, а пісня – це завжди душа народу. Гордість та почуття власної гідності притаманні Есмеральді. Вона чудова, коли танцює чи співає. Дівчина дуже любить свою кізку, добре до неї ставиться, доглядає її, а також вчить деяким «фокусам». Есмеральда – добра та чуйна людина. Почувши волання горбаня Квазімодо на Гревському майдані, де його шмагали нагаями за неї ж, «циганка» єдина з усієї багатотисячної юрби підійшла до в’язня та напоїла його водою зі своєї фляги. В. Гюго зазначає: «чудова, свіжа, чиста, чарівна й тендітна дівчина милосердно прийшла на допомогу цьому втіленню нещастя».

Побачивши біля ешафоту у «Дворі чудес» П’єра Гренгуара, який свого часу допоміг їй у скрутну хвилину, вона погоджується «узяти його собі за чоловіка»! І хоч шлюбної ночі не сталося, засуджений до шибениці був урятований. Гнші жінки, що теж могли врятувати його, запитували у засудженого: «Ану, покажи свій плащ», «Капелюх?», «Черевики?». Нічого цього він не мав, і все ж Есмеральда взяла його за чоловіка, щоб врятувати людину. Дівчина зробила це безкорисливо, бо для неї було не важливо, який майновий стан цієї людини.

Найчільніше місце в душі героїні займає кохання. Вона палко покохала ротмістра Феба де ЦІатопера, котрий свого часу врятував її від викрадення. Але Феб, на жаль, не був тією іде&іьною і красивою людиною, яку вбачала в ньому дівчина. Він лише прагнув своєю зовнішністю досягти ефекту, щоб, вигідно одружившись, поправити майновий стан. Саме тому ця романтична любов виявилась для Есмеральди трагічною. Есмеральда – серйозна и високоморальна людина: перш ніж дозволити собі близькість з коханим, вона запитує Феба про його віру, про вінчання з ним, посвящає його в таємницю свого амулета. Дівчина переживає хвилини сорому, і «якби не рум’янець, що палав на її щоках, то можна було подумати, що це статуя Соромливості». «Циганка» спокійно дивиться в майбутнє, яке не обіцяє їй, танцюристці, шлюбу з офіцером-шляхтичем: їй небагато потрібно, щоб бути щасливою. Усе це свідчить про те, що перед нами великої сили краса, великої сили пристрасть, багатство душі й моралі, що-могло б прикрасити й значнішу особистість, ніж Феб.

В ім’я свого полум’яного кохання Есмеральда навіть згодна стати коханкою Феба, а потім і служкою, щоб чистити його остроги, одяг, взуття. Отже, перед нами цільна натура, довершена і душею, і тілом. Автор милується,своєю героїнею. Дівчина з народу, вона сама є душею народу в своїх, піснях і танцях, у високому розумінні краси. Цей роман змушує кожного замислитися над сенсом людського буття, над тим, що найважливіше в житті мати добре серце та щиру душу, не бути байдужим до чужого горя..

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать