Трагiчна доля Галiлея за драмою Бертольта Брехта “Життя Галiлея”

Бертольт Брехт увiйшов в iсторiю нiмецької лiтератури як оригiнальний поет i прозаїк, теоретик мистецтва, але своєю свiтовою славою вiн забов’язаний театру. Драми Брехта завоювали собi сцени всього свiту. Раннi твори його пов’язанi з епохою Першої свiтової вiйни i революцiйної кризи в країнi. Наприкiнцi 20-х рокiв Брехт сформовує теорiю “епiчного театру”, в протилежностi “драматичного”. На його думку, щоб збудувати повну iлюзiю життя на сценi, мета театру повинна полягати не в тому, щоб актор повнiстю перетворився на героя, а актору треба грати роль i шляхом цiєї гри показати глядачевi, хто вiн, цей герой, щоб глядач замислився над порушеними проблемами. Головний принцип епiчного театру Брехта – “ефект очуження”. Цей принцип передбачає незвичайне зображення звичайного.

Проблеми моральної вiдповiдальностi людини за все, що вiдбувається у свiтi, Брехт гостро поставив в драмi “Життя Галiлея”. За жанром – це фiлософська драма, в якiй автор спонукає глядача до переоцiнювання свiтогляду, вiдчути вiдповiдальнiсть за все, що вiдбувається у свiтi. Дiя п’єси вiдбувається в Iталiї доби Вiдродження, а образ Галiлея стає символом перевороту не тiльки в науцi, але й в духовнiй культурi, в розумiннi людиною свого мiсця на землi i у Всесвiтi.

Галiлей так характеризує епоху Вiдродження: “…виникло велике жагуче прагнення – дiстатися до причин усiх речей… Кожен день приносить щось нове. Навiть столiтнi старцi вимагають, щоб юнаки кричали їм у вуха про новi вiдкриття, що земля є нерухомим центром свiту – вона рухається навколо сонця”. Iсторiя життя Галiлея сама по собi драматична. Iнквiзицiя змушує великого вченого, щоб вiн зрiкся свого вчення. Є така легенда, що Галiлей не змирився i вигукнув: “А все-таки вона крутиться!” Брехт вiдкидає цю легенду i показує Галiлея, який зрiкся своїх переконань перед судом iнквiзицiї. Та Галiлей уособлює вченого, який визнає тiльки одне – свою мiсiю служiння iстинi. Заради цього служiння вiн здатен зректися близьких i учнiв, терпiти голод i холод. Так, коли улюблений Галiлеїв учень Андре звинувачує свого вчителя у зрадi словами: “Нещасна та країна, у якої немає героїв”, Галiлей вiдповiдає, що чесна та країна, що потребує героїв. У останнiх картинах Брехт змальовує Галiлея, який продовжує свою працю. Бути героєм i померти легко, набагато важче покласти на себе вiдповiдальнiсть за увесь свiт, продовжувати працювати, навiть незважаючи, чи будуть коли-небудь використанi твої вiдкриття. У п’єсi стикаються рiзнi iдеї про долю людини, а сюжет побудований не тiльки на розкриттi значення творчостi людини, а й на усвiдомленнi самим героєм суспiльства i самого себе, свого призначення.

Я вважаю, що трагiчна доля Галiлея виявлена в тому, що автор поставив великi питання про долю науки, за яку так вболiває Галiлей, i проблему вiдповiдальностi вченого перед народом, перед iсторiєю. Життєвий шлях Галiлея для Брехта лише приклад, притча для поставлення великої соцiально-фiлософської проблеми. Уважний аналiз виявляє, що драма Брехта не зовсiм iсторична. Брехт бере вiдомий i популярний сюжет або iсторичний епiзод i вiдбудовує фiлософську притчу, щоб примусити читача замислитися над важливими життєвими питаннями.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать