Конфлікт між мрією та дійсністю в долі Емми Боварі (за романом Г. Флобера «Мадам Боварі»)

Гюстав Флобер пише свій чудовий роман «Пані Боварі» у 1857 році. У ньому він висвітлює конфлікт між мрією та реальністю. Героїня живе у нереальному світі. Емма Боварі не погоджується із буденністю життя і шукає в ньому якогось свята почуттів, казкової любові. Ця тема романів була дуже поширена в ті часи, тому Г. Флобер вирішив також відобразити по-своєму тогочасну буденність. Свою героїню Флобер не наділив ні розумом, ні освітою, ні гарним смаком. Все те, про що мріє Емма, чим вона захоплюється, може викликати лише посмішку. Виховувалась вона в пансіоні при монастирі, де зачитувалася романами, в яких «тільки й мови було, що кохання, коханці, коханки, переслідувані дами, що мліють у відлюдних альтанках… дрімучі ліси, сердечні жалі, присяги, ридання, цілунки». Під впливом Цих романів формується життєвий ідеал Емми. Мрії залишилися мріями, а їй судилося життя в сонному провінційному Йонвілі, в середовищі обивателів, із чоловіком, який щовечора, написавши свої рецепти, «задоволений із самого себе, доїсть рештки печені, погризе шматочок сиру, схрумкає яблуко, доп’є графинчик вина, а потім піде в спальню, ляже горілиць і захропе». Автор наділив героїню такими рисами характеру, які він найбільше цінував у людині: душевним неспокоєм, бажанням удосконалити цей світ. Ідеали Емми смішні й безглузді, але вона вкладає у них всю свою душу, вона страждає. До пані Боварі автор ставиться неоднозначно. Від інших персонажів Емма відрізняється тим, що вона щиро бажає вийти за межі буденного життя і здійснити свою мрію. Не розмірковуючи над майбутнім, Емма згодна тікати з Родольфом, вона навіть згодна підштовхнути Леона на злочин, бо сама готова на все заради кохання. Оскільки Леон не здатен мріяти, то пані Боварі є для нього ідеалом в усьому. Але, коли йому ставлять ультиматум: aбо вона, Емма, або підвищення на роботі, він обирає друге. Драма Емми Боварі полягає не в тому, що вона мріяла, а в тому, що її мрії не здійснились. Чоловік Емми — Шарль Боварі, провінційний лікар. Він не збуджував у ній ні краплі хвилювання, ні краплі загадковості. Але виявляється, що в нього були справжні почуття до дружини. Він продовжує любити Емму і після її смерті. Шарль знає, що дружина була йому не вірна, і це призводить його до душевної хвороби. Я гадаю, що у головній героїні роману Еммі Боварі автор втілює свої деякі мрії. Адже Флобер сам казав: «Емма Боварі — то я». Героїня — не тільки, гадаємо, негативне, а й позитивне друге «я» свого творця. Багато в чому він міг бути з нею солідарним. Одначе Емма хоч і бунтує проти буржуазного світу, проте сама не менш буржуазна, ніж інші герої твору. Вона мріє про екзотичні країни, про палке кохання. Флобер зображує її надто чуттєвою, бездуховною, егоїстичною і самозакоханою. Ставиться до Емми автор двозначно, хоча і доброзичливо, лагідно, спокійно. Прочитавши цей роман, можна зробити висновок, що для справжнього щастя жінки треба так мало, всього-на-всього трохи романтики, палкості і ніжності. Якщо жінка матиме це, вона буде найщасливішою.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать