«Виконання своєї роботи» – гідний спосіб кинути виклик смерті

Твір за романом А. Камю «Чума». Роман Альбера Камю «Чума» — це хроніка одного тяжкого року у звичайному місті Орані, французькій префектурі на алжирському узбережжі. У цьому місті, як і в інших містах світу, люди багато працюють, але в житті їх цікавить, тільки комерція, гроші. Втіхи, розваги, кохання, спілкування з друзями вони відкладають на суботу і навіть не здогадуються, що десь є зовсім інше життя. Серед людського натовпу в Орані людина почуває себе самотньою, хворою чи помираючий там самотній по-справжньому. Одного квітневого ранку доктор Ріє звернув увагу на мертвого щура в секції на сходах, а на вулиці побачив ще одного. «Гризун спинився, ніби шукаючи рівноваги, перекрутився на місці і, кволо писнувши, упав додолу; з його щуринного писка бризнула кров». Лікар зацікавився цим випадком і вирішив об’їхати найубогіші квартали околиці. Серед сміття, між бочками із сміттям Ріє побачим десятки щурів, що валялися на купі лушпайок та брудного ганчір’я.

За кілька днів щурі вже і вдень зграями виходили з підвалів, погребів. Покрутившись довкола себе, гинули на місці. А потім почали хворіти й помирити люди. Смерть спочатку прийшла у найбідніші квартали, а за кілька днів, коли смертних випадків побільшало, лікарі зрозуміли, що у місті епідемія чуми.

«Доктора Ріє, як і інших співгромадян, чума захопила зненацька». Він вагався, не хотів вірити у можливість епідемії, але факти говорили самі за себе. Смерть стояла на порозі кожного будинку, і Ріє зрозумів, що зневіренню, ваганню, страху він протиставить повсякденну працю.

Доктор Ріє наполіг, щоб префектура скликала санітарну комісію, і вжити запобіжних заходів проти поширення чуми. Місто об’явили закритим. Різні люди по-різному сприйняли цю звістку. Заїжджий журналіст Рамбер не мав нічого спільного з цим містом, тут затримався зовсім випадково. Десь далеко на нього чекає кохана жінка, і Рамбер вирішив будь-що вирватися з міста, але з часом розуміє, що «соромно бути щасливому одному».

Жителі Орана неохоче вступали до добровільних дружин, створених днів боротьби з чумою. Але були люди, які самовіддано допомагали доктору Ріє.

Тарру — революціонер, який багато років провів у боротьбі за права знедолених, з часом зрозумів, що не має права вбивати людей навіть в ім’я найвищої ідеї. Він розірвав стосунки із друзями-повстанцями й оселився в далекому Орані. Кілька довгих місяців Тарру, щодня мужньо дивлячись смерті в обличчя, він віддавав увесь свій запал, енергію, чималий досвід боротьбі за людське життя.

Учений отець Паклю у своїх проповідях говорив, що Господь пошле епідемію очистити від скверни місто, що потонуло в гріхах, відокремити праведних від винних. Але чума ніби знущається з усіх його тлумачень: вона між порочних і карає безгрішних. Смерть безвинної дівчинки вразила єзуїта, і він включається в боротьбу з епідемією, самовіддано виконує найнебезпечніші доручення лікарів.

Найдрібніша людина з юрби, невдаха у всьому Гран так само, як і Ріє, сповідує віру. «Чума тут, треба захищатися, усе ясно». Доля була несправедливою до нього, але цей незрозумілий для всіх дивак переконаний, що не треба піддаватися зневірі, у будь-якій ситуації треба боротися, і тоді біда відступить.

Не всі жителі Орана піднялися на боротьбу з епідемією. Але приклад тих, хто не побоявся ризикнути своїм життям, показував, що люди не повинні втрачати надію, хилитися під тиском лиха. У ситуації, коли смерть чекає на кожного, тільки робота, виконання свого обов’язку дадуть можливість не лише вистояти,а й підтримати у біді ближнього.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать