Головні образи трагедії В. Шекспіра «Гамлет»

«Гамлет» — один з найвагоміших творів світової літератури за всі часи її існування. Система образів, майстерно вибудувана автором, дозволяє якнайкраще розкрити філософські проблеми, закладені в основу твору. Важливо зрозуміти, що кожен з образів, змальованих у творі, далеко не однозначний. І справді — обговорюючи в класі трагедію «Гамлет», у нас виникали гарячі дискусії з приводу майже кожного персонажа. Навіть у цьому вже криється успіх твору: персонажі неоднозначні, а отже — живі, оскільки однозначно позитивні герої чи наскрізь негативні негідники — типи, що зустрічаються тільки в літературі, в житті нічого визначеного, окресленого, статичного не існує, тож саме подвійність образів, їхні внутрішні суперечності і роблять їх життєвими.

Я багато розмірковував над цим твором. Найскладнішим для, розуміння , звісно, є образ Гамлета: хіба легко нам повністю зрозуміти героя, якщо він ставить собі (а відтак — і читачеві) питання, на які ми самі не маємо відповіді? Але і другорядні персонажі непрості.
Образ Офелії викликає у різних читачів різні емоції: від обурення через покірливість дівчини до щирого співчуття. Але ж і доля неприхильна до Офелії: її батько Полоній на боці Клавдія, який винен у смерті батька Гамлета і є його запеклим ворогом. Після смерті Гіпноігія, якого вбив Гамлет, у душі дівчини стається трагічний злам і вона боліє. У таку круговерть потрапляють майже всі герої: Лаерт, Клавдій (який, бачивши свою очевидну «негативність», все ж мучиться докорами сумління…)

Але (головне в трагедії Шекспіра — не зовнішня інтрига, а внутрішні конфлікти героїв, що серед образів трагедії немає добрих та поганих, не тільки додає правдивість створеним образам і робить твір цікавішим, це відображує сутність людської душі: зло та добро присутнє в кожному, і боротьба добра і зла в нашому кіпті — не змагання супергероя проти негідника (це надто примітивне сприйняття світу), боротьба добра і зла відбувається всередині особистості. Кожен з героїв мучиться однією й тією самою проблемою. Я б назвав це проблемою вибору: як зробити правильний вибір? Який шлях обрати?

Ці питання постають перед кожним персонажем шекспірівських творів. Відмінність між героями саме полягає в тому, «добрий» чи «поганий» шлях вони обирають. Я пишу ці прикметники в лапках, бо коли йдеться про внутрішні конфлікти такого масштабу. Неможливо дати однозначну оцінку діям людини, та й часто ми не знаємо, чи правильно вчинили, навіть коли вибір вже зроблено. Втіленням внутрішнього Конфлікту і проблеми вибору є монолог Гамлета «Бути чи не бути…», який став фімософським узагальненням одного з найголовніших питань, які коли-небудь знайшла собі людина (навіть якщо хтось не читав повністю трагедії Шекспіра, про цей монолог він точно чув).

У своїх драмах Вільям Шекспір звертається до найголовніших філософських тем людства. Не лише «Гамлет», а й майже всі твори геніального драматурга і надбанням світової літератури і не втрачають своєї актуальності, як не втрачати, її одвічні літературні теми та одвічні питання. Філософія у трагедіях Шекспіра не висловлена прямо: вона втілюється через сам текст. Образи, створені мінором, і є втіленням тієї чи іншої проблеми, тієї чи іншої життєвої позиції.

Кожен з героїв твору Вільяма Шекспіра сприймається читачем неоднозначно. Навіть образ Гамлета можна сприймати як слабку людину (хіба у нашому сучасному світі, частково вихованому на коміксах та фільмах сумнівної якості, яка не виглядає супергероєм у боротьбі зі злом, не видається слабкою?), а можна — як людину надзвичайного розуму та життєвої мудрості. Неможливо дати однозначну оцінку образам Шекспіра, але я сподіваюсь, що осмислення їх і формується з часом у свідомості кожного, хто читав цей величний твір, і допоможе дати власну відповідь на вічне шекспірівське «бути чи не бути?»…

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать