Романтична і трагічна історія Емми Боварі

Роздум за твором Г. Флобера «Пані Боварі». Роман «Пані Боварі» Г. Флобер писав понад чотири роки. Це роман про провінційні вдачі», як сказано в підзаголовку. Розповівши про історію подружньої зради в родині Шарля Боварі, про захоплення його дружини Емми Боварі і а її самогубство на грунті сердечних і життєвих розчарувань, Флобер викомпонував справжню історію доктора Деламара і його дружини, що жили біля Чина. Однак роман являє собою соціально-філософське осмислення дійсності. Містичне містечко Йонвіль, де відбуваються події, символізує всю Францію. Духовна драма Емми — у безвихідному конфлікті її мрії і дійсності, між прийдешнім Еммі монастирським вихованням, читанням романтичної літератури і буржуазною буденністю, у якій вона живе.

Флобер прекрасно характеризує свою героїню такими словами: «З усякої події їй треба було витягти ніби особисту користь, і все, що не давало безпосередньої їжі її серцю, вона відкидала, як непотріб. Натура в неї була не стільки корислива, скільки сентиментальна, вона шукала не картин, а емоцій».

В тринадцяти років Емма виховувалася в монастирі урсулинок. Тут вона записувала і читала любовні романи і вірила, що, подібно до їх героїнь, на неї чекає піднесене, красиве кохання. Романи про кохання, де розповідалося про ридання і клятви при місяці, наклали відбиток на вразливе і чутливе серце дівчини, «бувши дружиною Шарля, Емма повірила, що нарешті «чудове почуття, яке вона дотепер уявляла собі у вигляді райського птаха, що кружляє у сяйві прекрасного неба, злетіло до неї». Але чоловік виявився сірим і буденним, у ньому, за уявленням Емми, не було нічого лицарського: він не вмів ані фех-тупати, ані стріляти, мова його була «плоска, як панель». Шарль же обожнював свою дружину: «Увесь світ замикався для нього в межах шовковистого обхвату в суконю. Дедалі частіше Емма думала, що на місці Шарля могла б виявитися інша людина, більш гідна і цікава. Одного разу сірість її життя була порушена чоловіком,він запросив на бал до свого родового замку маркіз д’Андервільє. Ця серцеїдка залишила в душі Емми незгладимий слід. Розкішні зали, елегантні дами,вишукані страви, запах квітів — усе, як у романах! Але чоловікові все це було нецікаве. А Еммі так хотілося, щоб ім’я Боварі набуло популярності, шоб його знала уся Франція!

Провінційне містечко Йонвіль, куди переїхало подружжя Боварі, було не для Емми: там ходили плітки про всіх, і нічиє життя не було таємницею. Головною визначною пам’яткою міста була аптека пана Оме, обличчя якого відбивало нічого, крім самозакоханості, торговець тканинами Лере, місцевий священик і ще кілька осіб. На цьому тлі вигідно вирізнявся молодий помічник нотаріуса Леон Дюпюї, не позбавлений «високих інтересів». Емма і Леон відрмзу відчули одне в одному рідну душу. Товариство Леона скрашувало самотність Емми. Після від’їзду Леона до Руана пані Боварі опанувала нудьга, ніщо не радувало її в цьому сірому житті, де немає свят. Навіть маленька дочка дратувала її. І в цей час у її житті з’явився ще один чоловік — багатий поміщик, 34-річний холостяк Родольф Буланже. Досвідчений ловелас, він швидко домігся любові Емми, і незабаром «ховаючи обличчя, все в сльозах, вона безвільно віддалася йому. Тепер життя її набуло змісту, і зміст цей був у побаченнях з Родольфом.

Але Родольфу вже починав набридати їхній зв’язок, його турбувала необережність Емми, дратували її примхливість і сентиментальність. До того ж в Емми визріла нав’язлива ідея виїхати з ним назавжди з Йонвіля. Однак на неї чекав удар: Родольф не збирався брати на себе такий тягар. Усі надії Емми розбилися за одну мить! Ще один удар наніс їй Леон, з яким вона зустрілася через три роки після розлуки. Це вже був не той боязкий, соромливий хлопчик, якого вона знала. Справи в Леона йшли успішно, він поводився впевнено і знав заздалегідь, що звабить Емму. Але зв’язок із заміжньою жінкою міг зашкодити його кар’єрі, і Леон став подумувати про те, щоб порвати з Еммою. Нагода трапилася, коли Емма звернулася до нього по фінансову допомогу. Справи родини Боварі йшли зовсім погано. Шарль був у боргах, і все його майно виставили на продаж. Емма кинулася по допомогу до Родольфа, але той холодно заявив: «У мене немає та ких грошей, пані». У відчаї, стомившись від обманів, переживши важкі розчарування, Емма отруїлася, вирішивши в такий спосіб усі свої життєві проблеми.

Але трагедія Емми Боварі виходить за межі її особистої драми. Чи порочна сама по собі Емма Боварі? Гадаю, що ні. «Усі злочини і всі по роки своїм виникненням зобов’язані слабкості. І тому вони заслуговують на жалість». Чи стосується це Емми Боварі? Думаю, що так, тим більше, що людські якості її коханих чоловіків були не найвищими. А в самої Емми не було імунітету проти вульгарності, про яку В. Набоков говорив: «Вульгарність — це не те, що відверто погано, а те, що удавано, фальшиво важливо, фальшиво добре, фальшиво розумно, фальшиво красиво».

Трагедія цієї жінки й у тому, що вона не прагне вирватися з цього життя, як, наприклад, Нора Г. Ібсена. Мадам Боварі пішла з життя, її поховали… Горе Шарля було великим і щирим. Незабаром, ні на що не хворіючи, він помер, стискаючи в руці пасмо чорного Емминого волосся… Родольф, який, аби скоротати час, весь день тинявся лісом, спокійно спав у своєму замку; спав у себе і Леон. Так закінчилася романтична і трагічна історія Емми Боварі, історія, яка нерідко трапляється, коли романтичні уявлення про життя
вступають у конфлікт із непривабливою буденністю.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать