Рембо — символ світового поетичного авангарду

Французький поет А. Рембо належить до поетів, твори яких майже не друкувалися за життя. Слава до нього прийшла посмертно. Основний поетичний доробок створено протягом 4-х років (1869-1873), але творчість його стала, за висловом С. Малларме, «безпрецедентною пригодою в історії мистецтва». Новаторство митця: вводить в поезію народну мову, сміливі метафори, новий ритм, мобільні образи, висуває принцип вільного асоціювання — метод «галюцинації слів». Показовим у цьому плані є сонет «Голосівки». Свою поезію Рембо оголошує експериментальним «поетичним ясновидінням», і сам знаходиться у пошуках, як і його «п’яний корабель» — багатозначний образ-символ.

Рембо створював вірші лише протягом трьох років. Доробок поета невеликий: кілька десятків поезій і дві збірки віршів у прозі — «Осяяння» і «Сезон у пеклі». Але те, що було ним зроблено, без перебільшення можна вважати революцією в поезії. Рембо був послідовним бунтівником і рішуче відмовлявся від усіх форм цивілізації, яку оголошував втіленням буржуазності. Поет відкидав усе: релігію, мораль, суспільні цінності і прагнув радикального оновлення не тільки поетичної, а й звичайної людської свідомості. Поезія була для нього засобом здійснення цієї революції. Традиційна поезія не могла виконати таку роль, ось чому Рембо намагався створити зовсім нову поетичну універсальну мову, за допомогою якої сподівався вивільнити людський дух. «Я кажу, що треба стати ясновидцем, — казав він про свій духовний експерименту поетові П. Демені. — Поет робить себе ясновидцем тривалим, безмежним і послідовним розладом усіх не-чуваних і несказаних речей: прийдуть нові жахаючі трудівники; вони почнуть від тих горизонтів, де знесилено впав попередник». Ці принципи наявні й у його поезії, що сповнена образності, надзвичайно сміливих метафор і словосполучень. Рембо одним з перших у тогочасній французькій поезії почав писати верлібром.

Після смерті до поета прийшла всесвітня слава. Його ім’я стало символом світового поетичного авангарду. В блакитні вечори стежками йтиму я; Колотиме стерня, траву почну топтати: Відчує свіжість піль тоді нога моя, Я вітру голову дозволю овівати.

Це один із перших віршів поета — «Відчуття». У ньому виявилися такі наскрізні поетичні теми творчості Рембо, як блукання світом, прагнення необмеженої волі.

А у вірші «П’яний корабель» відчувається символічне відображення духовної авантюри поета, який хоче жити за принципами нової свідомості. Цей вірш безпосередньо пов’язаний з теорією і практикою ясновидіння:

* За течією Рік байдужним плином гнаний,
* Я не залежав більшол гурту моряків:
* Зробили з них мішень крикливі Індіани,
* Прибивши цвяхами до барвних стояків.

У поезії «Голосівки» помітні інтенсивні шукання Рембо універсальної мови поезії:

* А чорне, біле Є, червоне І, зелене У, синє О,
* про вас я нині б розповів:
* А — чорний мух корсет, довкола смітників
* Кружляння їх прудке, дзижчання тороплене.

Поезія Рембо незвичайна. Дуже цікаво поет відобразив сприймання голосних звуків.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать