Особиста лірика і лірика громадянська у творах Байрона

Слово у Байрона несе величезну відповідальність, адже його завдання — відтворити людське почуття, прояснити його. Почуття сприймається через слово, мабуть, слово приносить йому більший збиток, ніж це трапляється із зовнішніми речами, коли, називаючи їх, впадають в неточності та помилки. Байрон вірить більше самій емоції, ніж слову, що її означає. Слова стають великими не самі по собі, за словесною своєю природою, а тоді, коли в них входять і заповнюють їх емоції, викликані із темних сфер свідомості до життя і до світла.

У творчнсті великого англійського поета почуття оцінюються високою ціною, тому що для нього вони і є людська особистість в її суті і реальності. Як вірили романтики, почуття мої — це і є я сам. Не можна мене обмінювати на щось інше, тому стільки уваги приділяється почуттю, стільки турбот поета і художника про правдиве його вираження. Людське “Я” невичерпне, почуття безконечне, тому в романтичній поезії так важлива звукова виразність вірша. Зі звукового боку вірш цілісний, побудований так, що самою структурою тяжіє до свого внутрішнього значення. Проте передати всю його повноту неможливо, бо воно безконечне, як безконечна особистість і ліричне переживання. Звук вірша відводить нас у цю безкінечність, звуки слів ведуть перед нами свою власну мову. Вірші прощання написані у Байрона короткими рядками, що робить їх прозорими для слуху. Поету було добре відомо, які таємниці звучання криються саме в коротких звуках.

Інтимний світ Байрона невіддільний від великих ідейних тем. Особиста лірика і лірика громадянська співвідносяться, як мета із засобом, як підзахисний зі своїм захисником. Громадянське життя і громадянську боротьбу Байрон розуміє як відстоювання власної свободи, людської особистості зі всім, що є в ній заповітного. Власну ліричну поезію поет в думках своїх поєднував з подвигами визвольної війни, зі справами зброї, піднятої на захист греків — так у вірші «В день мого тридцятишестиліття». Нам залишились рядки, написані Байроном в Кефолонії 19 червня 1823 року в щоденнику менш ніж за рік до його смерті. Рядки не були дописані, вони обірвані на півфразі, за якою знак «…» – і нічого більше. Так і за формою, і за суттю своєю вони і в цьому вигляді створюють цілісність, об’єднуючи світ історії і політичної боротьби з внутрішнім світом поета.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать