В вас єдина мета — Україна свята, нездоланна ніким і ніколи

Україна... І перед нами постає безліч найрізноманітніших образів. Хто згадує безкраї пшеничні лани і блакитне чисте небо, перед ким постане прекрасна Либідь або безстрашний Святослав, комусь будуть вчуватися пісні Марусі Чурай. А хто побачить перед собою козацькі полки, що виступають у похід. Усе це — українські образи, створювані віками.

Рідну нашу Батьківщину оспівувало не одне покоління письменників, їй присвячували свої картини художники і свої досягнення — вчені.

Матір'ю ласкавою, ніжною, була Україна для своїх синів і дочок.



Україно! Ти для мене диво!

І нехай спливе за роком рік,

Буду, мама горда і вродлива,

З тебе дивуватися повік, —



писав В. Симоненко у вірші "Задивляюсь у твої зиниці..." А ще він же писав:



Можна все на світі вибирати, сину, Вибрати не можна тільки Батьківщину.



Так, нам не дано вибирати Вітчизну і батьків. І обидва ці поняття святі для кожної людини.

"Слова вітчизна і матір такі близькі, що між ними хіба може вміститися сльоза", — писав Ігор Калннець у задушливі роки застою, коли здавалося, що життя ось-ось розсиплеться.

Ще раніше за це постраждав і Володимир Сосюра, автор не тільки полум'яних віршів про революцію, а й такої поезії, як "Любіть Україну": Любіть у коханні, в труді, у бою, як пісню, що лине зорею... Всім серцем любіть Україну свою, — І вічні ми будемо з нею!

Сосюра закликає любити мову солов'їну. Так, звичайно, треба було (та й зараз необхідно) берегти рідну мову і культуру, без якої ми — "територія, а не Вкраїна", як сказав поет.

У цьому довгому списку борців за кращу долю матері-України, за її мову, можна назвати й Т. Г. Шевченка, й І. Я. Франка, й Лесю Українку, й П. Г. Тичину та, власне, всіх визначних українських письменників. Бо письменники, як ніхто, розуміють значущість художнього слова для існування нації.

Але головною метою для них була "Україна свята", рівна серед рівних, шановна у світовому колі держава.

За це поклали голови Хмельницький та Мазепа, померли у концтаборах Плужник і Стус... Список жертв нескінченний. Та річ не в тому, щоб підрахувати їх. Свою справу вони зробили. Черга за нами. Від нас залежить, якою буде Україна. Нелегкий час переживає вона, але я сподіваюсь, що наші дужі руки, мислячі голови і палкі серця виведуть її на європейський рівень і з часом вона стане нездоланною ніким і ніколи.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать