Батьківщина (твір-роздум)

Із чого почати? Із того, що слово "батьківщина" вживається в широкому і вузькому значеннях. Але розкривати ці значення не варто, бо набігає одна думка на іншу, і пригадуються мені два літературні персонажі: син половецького хана ("Євшан-зілля" М. Вороного) і донька рогатинського попа Настя Лісовська ("Роксолана" П. Загребельного). Обоє жили на чужині, жили у великих розкошах, мали усе, чого душа забажає. Ні красномовна розповідь про рідний край, ні пісні про рідну землю не вплинули на юнака, бо мову забув. І ось пучок трави, що зріс на батьківщині... Юнак бере його, глибоко вдихає пахощі. Це пахощі рідних просторів, рідної землі. І серце рветься туди — на батьківщину, у рідні степи. З його уст звучать слова:



Краще в ріднім краї милім

Полягти кістьми, сконати,

Ніж в землі чужій, ворожій

В славі й шані пробувати.

"Євшан-зілля"



У славі й шані пробувала Роксолана, "...майже сорок років потрясала безмежну Османську імперію і всю Європу, але душею, думкою, линула на батьківщину, слала золото на будівництво шкіл, храмів, будинків. А скільки звільнила з турецької неволі! А ще — близько сорока років турки не ходили війною в Україну".

Полонянин і полонянка-рабиня. Батьківщина на відстані — хто ти є для них? І як відповідь на питання "хто ти є?" звучать слова М. Чернявського:



У всіх людей одна святиня,

Куди не глянь, де не спитай,

Рідніша їм своя пустиня,

Аніж зелений в чужині рай.

їм красить все їх рідний край



"Рідний край"



Вітчизна — це її чарівна природа, героїчна історія, невмируща культура. Про це пише у своєму творі "Слово про рідну матір" М. Т. Рильський.

Зелені океани степів, гаї та діброви, синь чистих озер, тихоплинні ріки. Це земля, "яку сходив Тарас малими босими ногами" земля філософа і поета, мандрівного учителя народу Григорія Сковороди; це "молоток Каменяра, і струни Лисенка живії, і слави золота зоря круг Заньковецької Марії".

Батьківщина — це джерело життя, мудрості, краси і материнської опіки. Андрій Малишко у вірші "Батьківщина" пише:



Ти мене з дитинства підіймала,

Хліб дала з піснями солов'я,

Відвела доріг мені немало,

Земле, зореносице моя!



Для багатьох поетів Вітчизна-Україна — найдорожча мати. Вони адресують їй свою любов, стурбованість, відданість і ласку. "Ради тебе перли в душу сію, ради тебе мислю і творю...", — так пише В. Симоненко, бо знає: що б нас у житті не спіткало, прийде на допомогу Вітчизна, "... прийдуть з України верби і тополі". Тому як заповіт звучать слова:



Можна все на світі вибирати, сину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину.



"Лебеді материнства"



Вітчизна — це наснага на вічне служіння "тихим водам" і "ясним зорям". За це в годину негоди кожен з нас буде виборювати свободу Україні.

А ще є моя маленька батьківщина! Ти початок життєвої думки, ти моє дитинство і юність. Це те місце, той куточок на землі, де я народилась, де живуть мої батьки, дідусь і бабуся! Це моя вулиця, школа, це мій рідний Харків, опоетизований у віршах і оспіваний у піснях.

Ти моя земля, що поїла мене соками, від тебе здоров'я і сили набиралась. Тут я радію, плачу і сміюсь. Хочеться сказати словами М. Сингаївського:



Земле, чую тебе!

Ростеш дубами на косогорах

І мною ростеш,

Ось моє серце.



"Земле, чую тебе"



І моє серце, я впевнена, вміє любити свій рідний край, свою Батьківщину, бо вона зберігає великі цінності і скарби вітчизняної історії. Це і в природі, і в будівлях, у спогадах і переказах, легендах і думках, казках, піснях і танцях, у традиціях, у звичаях і обрядах, у рідній мові. Все це необхідно оберігати, бо це твоя рідна земля, твоя Батьківщина.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать