Про тих, кого ми приручили

Значне місце в нашому житті посідають тварини — "брати наші менші". І ми мусимо піклуватись про тих, кого ми приручили.

У сучасному суспільстві відносини між людиною та твариною стають дедалі гострішими. Мисливці, які вбивають рідкісного звіра заради хутра чи м'яса, не замислюються над тим, що вони, може, знищують останнього представника цього виду, що більше ніхто не зможе милуватися цією чарівною істотою. Діти, які знущаються з маленьких кошенят, не замислюються над почуттями матері-кішки, яка хоче допомогти своїм дітям, але не може, бо людина — істота вища і могутніша за цю тварину. Не кожен з нас розуміє, що тварина — це не тільки джерело м'яса, молока, хутра, але й щось схоже на нас самих. Звірі тех хочуть жити, поповнювати свої "родини", приносити комусь радість. Ми кривдимо їх, винищуємо цілі сім'ї, а вони не можуть тим самим відповісти нам. Тварина ніколи не кине свого ближнього в біді, а людина в багатьох випадках рятує тільки свою "шкуру". Отже, хоча людина й набагато розвиненіша за тварину, але наші душі "зіпсовані" атмосферою, яка зараз панує в суспільстві.

Я люблю тварин, не розумію тих людей, які за власним бажанням знущаються з них, кривдять. Адже тварини такі беззахисні і повністю нам довіряють. Але я розумію й те, що без продуктів харчування, отриманих від тварин, людині буде дуже важко жити в сучасному світі.

Може, колись настане час, коли не буде потреби навмисно вбивати звірів. Я гадаю, що тільки тоді людина та тварина зможуть жити у мирі й злагоді.

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать