Наші зелені друзі (твір у публіцистичному стилі на суспільну тему)

Земля! Яка вона розкішна, безмежна, багата! Скільки всього є на ній. Це і моря, океани, річки, озера, тварини і птахи. А скільки зелені різноманітної. Саме про зелених друзів, про моє ставлення до них я хочу написати.

Ще з дитячих років мені подобалось бувати в лісі. Часто бігала туди, прислуховувалась до шелесту листя, коли воно із вітром розмовляло, вдихала аромат лісових квітів, що цвіли. А яку насолоду я відчувала, вдихаючи рано-вранці чисте повітря лісу. Він дрімав, піднісши вгору горді крони. Відчуваєш насолоду, спілкуючись із лісом. Саме тоді я по-справжньому полюбила ліс, відчула в ньому потребу, зрозуміла, яку велику користь він приносить.

Важко уявити собі життя людей у наш час без дерев. Дерева є незамінним матеріалом для побудови житлових та інших споруд, кораблів, човнів тощо. Як можна жити без дерев'яних меблів, полиць, підлоги і багатьох речей домашнього вжитку? Багатьом мешканцям наших сіл і містечок без дерева не було б чим нагріти хату, зварити їжу.

Фруктові дерева не тільки прикрашають наші оселі, але й дають нам корисну, здорову їжу. Багато дає нам ліс: гриби, ягоди, тварин. Всього не перелічити.

Дерева очищають повітря, озеленюють міста, дихають свіжою прохолодою у спекоті дні літа. Якби не зелені друзі, наша земля перетворилася б на мертву пустелю.

Ми розуміємо усю користь того, що дають нам зелені насадження. Але чому ж тоді так безжалісно нівечимо їх? Болісно дивитись, як горить ліс: конають у муках столітні дуби, тендітні берізки, вічнозелені ялинки та сосни, тремтячі осички. І це справа рук людини: її безпечність, невихованість. Кинула цигарку — забула загасити.

А зламана гілочка, ніби твоя власна рука, безсило звисає. А дерево зрубане так, для втіхи, для збагачення власних потреб? А це що? Господи, вирізане чиєюсь недбалою рукою серце зі стрілою Амура на корі дерева. Здається, ніби то серце у того дерева вирвали. Душу розривають, серце крають такі страшні речі.

І спадають на думку слова із пісні "Три поради" на слова Ю. Рибчинського, музика І. Шамо:



Не рубай тополю,

Не ламай калину...

Ти на все життя їх збережи!



Люди! Не губіть краси, бо краса — така сила, без якої не може бути справжнього життя. Бережіть красу, бо ви на землі люди!

Внимание, отключите Adblock

Вы посетили наш сайт со включенным блокировщиком рекламы!
Ссылка для скачивания станет доступной сразу после отключения Adblock!

Скачать